Цей моніторинг Національної спілки журналістів України охоплює період січень–квітень 2026 року і базується на верифікованих даних щодо фізичних атак та інцидентів безпеки, спричинених російською агресією проти України, які безпосередньо вплинули на діяльність медіа та журналістів.
До звіту включено випадки, що мають прямий зв’язок із бойовими діями або їх наслідками: обстріли, дронові атаки, руйнування медіаінфраструктури, поранення чи загибель медійників.
Водночас моніторинг не охоплює випадки онлайн-цькування, погроз, інформаційного тиску або побутових конфліктів, не пов’язаних із війною, що дозволяє зосередитися виключно на фізичних вимірах безпеки журналістів у зоні воєнного ризику. Таким чином, звіт відображає саме фізичний вимір безпеки журналістів у контексті війни.
За цей період зафіксовано 38 інцидентів, що стосуються цивільної медіасфери: атаки на журналістів під час виконання професійних обов’язків, поранення, руйнування редакцій, медіаінфраструктури та житла медійників.
Окремо моніторинг фіксує втрати серед медійників, які долучилися до Сил оборони України: 8 журналістів загинули на фронті, виконуючи військовий обов’язок.
Таке розмежування є принциповим: воно дозволяє точніше оцінити як прямий вплив російської війни на свободу преси, так і ширшу ціну, яку українська медійна спільнота платить у боротьбі за незалежність.
Звіт підготовлено на основі багаторівневої перевірки інформації — через відкриті джерела, прямі контакти з постраждалими, редакціями та колегами, а також офіційні повідомлення державних органів (ОВА, ДСНС, правоохоронні органи). До бази включено лише верифіковані кейси, підтверджені щонайменше кількома незалежними джерелами.
Його мета — не лише зафіксувати факти, але й надати міжнародним партнерам, органам влади та медіаспільноті цілісне уявлення про масштаби і характер атак на українську журналістику.
Загальні цифри
За період січень – квітень 2026 року моніторинг зафіксував 38 верифікованих інцидентів у цивільній медіасфері:
Пошкоджене приватне житло медійників: 21 випадок.
Пошкоджені/зруйновані редакції та медіаінфраструктура: 7 об’єктів.
Журналісти, які потрапили під атаки при виконанні обов’язків: 9 випадків.
Поранених журналістів: 1 інцидент.
Розбивка по місяцях
Помісячний розподіл інцидентів демонструє нерівномірну динаміку з піком у березні:
| Категорія | Січень | Лютий | Березень | Квітень |
| Поранені | 0 | 1 | 0 | 0 |
| Пошкоджене житло | 2 | 4 | 11 | 4 |
| Редакції /інфраструктура | 0 | 2 | 4 | 1 |
| Атаки при виконанні обов’язків | 0 | 3 | 3 | 3 |
| Кількість кейсів | 2 | 10 | 18 | 8 |
Березень 2026 року став найбільш руйнівним місяцем звітного періоду: зафіксовано 18 інцидентів, з яких 11 – це пошкодження домівок журналістів. Значна частина цих випадків припадає на одну масовану дронову атаку 24 березня, яка одночасно зачепила медійників у Дніпрі, Львові, Вінниці та Запоріжжі.
Регіональний розподіл
Географія інцидентів охоплює 11 областей:
| Область | Пошкоджене житло | Пошкоджені редакції |
| Дніпропетровська | 9 | 4 |
| Донецька | 2 | 0 |
| Сумська | 2 | 0 |
| Запорізька | 2 | 1 |
| Вінницька | 2 | 0 |
| Київська | 1 | 0 |
| Херсонська | 1 | 0 |
| Львівська | 1 | 0 |
| Волинська | 1 | 0 |
| Чернігівська | 0 | 1 |
| Одеська | 0 | 1 |
Як видно з цих даних, Дніпропетровська область лідирує з великим відривом: 9 випадків пошкодження житла та 4 об’єкти медіаінфраструктури.
Місто Дніпро зазнає систематичних дронових і ракетних ударів, що робить його найнебезпечнішим місцем для медійників в Україні за межами зони активних бойових дій. Прифронтові регіони – Донецька, Сумська, Запорізька – також зберігають високий рівень загроз.
Поранені журналісти
Упродовж січня – квітня зафіксовано 1 інцидент поранень медійників. 8 лютого Ігор Левенок, воєнкор телеканалу «Інтер» зазнав осколкових поранень лівої руки під час обстрілу росіянами Краматорська на Донеччині. Попри те, що випадок – єдиний у нашому звіті, це підкреслює небезпеку журналістської роботи у прифронтовій зоні.
Атаки на редакції та медіаінфраструктуру
За звітний період зафіксовано 7 випадків пошкодження або узагалі знищення редакційних приміщень та об’єктів медіаінфраструктури у 4 областях. У всіх випадках удари завдані дронами або керованими авіабомбами (КАБ).
Лютий
Редакція газети «Промінь», Сновськ, Чернігівщина (8 лютого). Під час масштабної атаки на місто зазнало руйнації й приміщення редакції – потужною вибуховою хвилею вибило з усім начинням двері, посипалося скло у вікнах, будівлею пішли тріщини. Міцні стіни й перекриття врятували внутрішній простір редакції, але суттєвих проблем у робочий процес медійникам додали сильні морози і постійні перебої з електроенергією.
Редакція медіа «Наше життя», Новомиколаївка, Запорізька область (22 лютого). Авіаудар по центру селища понівечив будівлюселищної ради, а з нею й приміщення, яке орендувала газета. Як наслідок – робочий простір, де створювалась газета, було втрачено. На щастя, обійшлося без постраждалих, вціліла й техніка.
Березень
Телевежа, Кривий Ріг, Дніпропетровщина (6 березня). Внаслідок масованої атаки дронів-шахедів на телевежу припинили мовлення канали всіх цифрових мультиплексів, місцевий мовник ТРК «Рудана» та три радіостанції – «Люкс», «Классік» і «Пауер ФМ». Теле- і радіомовлення повністю було відновлено за кілька днів після ремонту обладнання і передавачів, пошкоджених через удар. Криворізька телевежа обслуговує майже 1 млн. користувачів телебачення і радіомовлення з міста та прилеглих районів.
Редакція газети «Південна Зоря», Нікополь, Дніпропетровщина (17 березня). Редакція постраждала втретє, коли адміністративну будівлю, де знаходиться офіс «Південної Зорі», атакували російські безпілотники.
Будівлі «Суспільне Одеса», Одеса (28 березня). Внаслідок масованої атаки ударних дронів-шахедів будівлі філії зазнали значних пошкоджень, одна з них відновленню не підлягає. Це удар по одній з найбільших регіональних філій Суспільного мовника. Крім телебачення, постраждало ще й радіомовлення: у пошкоджених будівлях базується Українське радіо Одеса, яке мовить на весь регіон.
У коментарі НСЖУ шеф-редакторка філії Суспільне Одеса і південного хабу Суспільного Мовлення Олена Голда наголошувала: пошкоджені об’єкти мають не лише функціональну, а й історичну цінність для місцевих медіа — тут, в Приморському районі, кілька десятків років тому народжувалось одеське ТБ: «Постраждали будівлі з величезною історією, а не просто офіси».
Редакція газети «Межівський меридіан», Межова, Дніпропетровщина (29 березня). Влучання КАБа повністю знищило двоповерхову редакцію районної газети «Межівський меридіан». Торік НСЖУ разом із міжнародними партнерами допомогла команді медіа релокуватися в Дніпро. Втім, селище, що живе під постійними обстрілами за кілька кілометрів від лінії фронту, втратило ще один важливий осередок життя.
«23 роки пропрацював у цій редакції. Я там жив: був редактором, роздержавлював, декомунізовував, — не приховував емоцій головний редактор газети Євген Хрипун, розповідаючи НСЖУ про руйнування. — Хто не закривав власний дім на ключ, той мало зрозуміє мої почуття зараз».
Квітень
Радіостанція «Європа Плюс Дніпро» (15 квітня). Внаслідок нічної атаки дронів по центральній частині міста станція змушена була призупинити мовлення. Під ударом опинився корпус Будівельної академії, де редакція орендує приміщення. В ефір радіостанція повернулася через півдоби.
Пошкодження приватного житла журналістів
Найбільш масова категорія в моніторингу: впродовж перших чотирьох місяців 2026 року зафіксовано 21 інцидент пошкодження чи навіть знищення приватного житла медійників у 9 областях. 9 з 21 випадка сталися в Дніпрі та Дніпропетровській області.
Березень – 11 випадків (пік)
Березень 2026 року – місяць безпрецедентної концентрації ударів по житлу медійників. Ключовою датою стало 24 березня, коли масована дронова атака одночасно зачепила помешкання журналістів у 4 містах у різних регіонах країни: Дніпрі, Запоріжжі, Львові, Вінниці.
Географія пошкоджень домівок журналістів укотре нагадує – в Україні немає безпечних місць: люди опиняються під ударами як у прифронтових областях, як-от Краматорськ чи Херсон, так і за сотні кілометрів від зони бойових дій – Луцьк, Львів.
Моніторинг атак на житло медійників позначений болісними історіями втрат. У ніч проти 26 березня удар дрона вщент зруйнував дім журналістського подружжя Івана і Лілії Данилюків із Васильківки на Дніпропетровщині; квартира 80-річного спілчанина Миколи Кошелева з Дніпра згоріла 16 квітня після другої за півроку атаки на будинок і їм із дружиною немає куди повертатися, а помешкання Андрія Гриня з Краматорська тричі за місяць зазнавало пошкоджень через руйнівні обстріли міста російськими військами, причому двічі – протягом однієї лише доби 25 – 26 квітня. Журналістка-переселенка з Донецька Ірина Дімітрова, яка осіла в Луцьку, тричі постраждала від атак на житло – 1 квітня шахедний удар пошкодив орендовану нею квартиру в середмісті.
«Ми цілі, але ми – цілі», – ємко підсумувала вона реалії життя у свідченнях НСЖУ про наслідки того удару.
Атаки на журналістів при виконанні обов’язків
Зафіксовано 9 інцидентів, коли журналісти потрапили під атаку під час виконання професійних завдань або в робочій поїздці. Дрони, зокрема FPV, стали основним засобом загрози для знімальних груп у прифронтовій зоні. Зростає тенденція, коли кореспонденти стають мішенню попри маркування PRESS на бронежилетах і шоломах – у цих випадках вочевидь ідеться про цілеспрямовані атаки російських військових на журналістів.
«Сьогодні ми спостерігаємо парадокс, який має стривожити весь цивілізований світ, – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Російська Федерація, яка свого часу підписала і ратифікувала ключові міжнародні конвенції – Женевські, Гаазькі, ті, що захищають журналістів у збройних конфліктах, – сьогодні стає світовим лідером за кількістю атак на журналістів. Через те, що медійники в Україні стали бажаною ціллю для російських дронів, ми вже не можемо рекомендувати колегам маркувати своє екіпірування написом «Преса». Маркування, яке десятиліттями було щитом, перетворилося на мітку для оператора FPV. Це грубе, цинічне порушення міжнародного гуманітарного права, і воно не може залишитися безкарним. Ми закликаємо наших міжнародних партнерів – уряди, парламенти, міжнародні організації, журналістські федерації – посилити тиск на Росію та докласти максимум зусиль, аби кожен злочин проти українського журналіста був задокументований, а винні – притягнуті до відповідальності».
Лютий
У Тернівці на Дніпропетровщині 2 лютого знімальну групу «Суспільне Дніпро» атакував дрон-шахед, коли журналісти документували наслідки удару по цивільних – напередодні російські БПЛА атакували автобус із шахтарями, тоді загинуло 12 осіб.
10 лютого іноземні журналісти Одіта Кренберга та Айгарс Ковалевскіс з суспільного мовника Латвії LSM потрапили під атаку російського FPV-дрона під час роботи поблизу лінії фронту на Донеччині. Безпілотник вибухнув поблизу автомобіля зі знімальною групою, уламками пошкодивши задню частину машини та вибивши скло. Завдяки швидкій реакції водія – латвійського добровольця Александра (позивний «НАТО») ніхто з команди LSM чи військових не постраждав.
«За кермом був Александр, про якого ми знімали сюжет, – розповідала Одіта Кренберга в ексклюзивному інтерв’ю НСЖУ. – Раптом він закричав – дрон! У цей момент мій колега Айгарс встиг увімкнути телекамеру, і одразу пролунав вибух. Скло машини розбилося. Александр зрозумів, що має якнайшвидше продовжити рух. Він подумав, що буде ще один дрон. Це тривало одну секунду. Я навіть думала, що менше».
18 лютого знімальна група медіа «Обрії Ізюмщини» потрапила в епіцентр удару ворожого КАБа по території с. Оскіл на Харківщині. Журналісти фільмували матеріал про обов’язкову евакуацію родин з дітьми. Не постраждали, але пережили стрес.
Березень
17 березня знімальну групу «Суспільне Дніпро» переслідував російський FPV-дрон, коли медійники працювали у с. Демурине на Дніпропетровщині. Завдяки детектору «Чуйка» їм вдалося вчасно знайти сховок і перечекати небезпеку. Всі члени знімальної групи були в захисному спорядженні, маркованому написами PRESS.
«Оператор FPV точно бачив це все і чітко направив на нас дрон. На мою думку, це була пряма атака на нас як на медійників», – коментував інцидент кореспондент Роман Михальчук.
Двічі протягом місяця медійники потрапляли під атаки БПЛА, коли їхали залізничним транспортом до місця виконання редакційного завдання. Так, 8 березня потяг Київ – Суми атакував «Ланцет» і влучив у локомотив. З-поміж 200 пасажирів був фотокореспондент столичного видання «Рубрика» Микола Тимченко, який зафіксував у світлинах наслідки атаки. А 24 березня журналіст-розслідувач Олег Батурин двічі потрапляв в евакуацію на залізниці, коли їхав потягом Івано-Франківськ – Кривий Ріг з робочим завданням на Херсонщину. Ці випадки демонструють уразливість журналістів у дорозі.
Квітень
2 квітня знімальна група «Суспільне Дніпро» потрапила під мінометний обстріл у селі Капулівка Покровської громади на Дніпропетровщині. Медійники готували репортаж про життя цивільних і в цей момент по них почали бити міномети з боку ТОТ Запорізької області. Всі члени знімальної групи були в захисному спорядженні із написами PRESS. Прикметно, що згаданий кейс атаки став другим для цієї команди після 17 березня.
7 квітня дві знімальні групи телеканалу «Прилуки» Чернігівської області опинилася в епіцентрі влучання БПЛА у будівлю міської ради. Журналісти не постраждали, але телеканал зазнав втрати необхідного для робочого процесу обладнання – у пожежі від влучання згоріли два повні знімальні комплекти:дві відеокамери, два штативи, дві радіосистеми з ручними мікрофонами.
9 квітня на головного редактора газети «Зоря» з Харківщини Василя Мирошника полював дрон. Журналіст повертався зі зйомок у прифронтових селах Золочівської громади, коли детектор «Чуйка» показав дрон прямо над дахом його автомобіля. Журналіст встиг утекти від вибуху. На щастя, обійшлося без постраждалих.
«Я бачив чітко свою машину – дах. Попереду ще машина – метрів п’ять переді мною. Я ще хотів її обганяти. Але дорога погана, тому трохи знизив швидкість. І якраз розумію, що мій дах – на екрані детектора, – описував ті події у коментарі НСЖУ Василь Мирошник. – Розвернувся на місці і дав уліво. Там більш-менш дорога через двори, коротше, утопив. Я їхав досить швидко і воно пропало з екрану. Але тут же я почув вибух. Машина спереду ціла, я дізнавався».
Журналісти в російській неволі
У російській неволі досі перебувають 28 журналістів. На жаль, визволених колег ми не фіксуємо в цей період.
Наприкінці квітня стало відомо про жорстокий судовий вирок Олександру Малишеву – одному з семи викрадених окупантами у 2023 році мелітопольських медійників. Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону присудив йому рекордні 26 років ув’язнення в колонії суворого режиму, звинувативши 26-річного адміністратора-чату «Мелітополь – це Україна» у «шпигунстві», участі в «терористичному угрупованні» та скоєнні теракту. Насправді він адміністрував проукраїнський чат, допомагаючи людям знаходити ліки, продукти та інші необхідні речі.
Дрони як панівна загроза
Ударні дрони – шахеди, FPV, «Ланцети» та «Молнії» – стали головним інструментом ураження журналістів і медіа інфраструктури. Вони наздоганяють кореспондентів за будь-яких обставин: і під час зйомки в міській раді (телеканал «Прилуки», Чернігівщина), і під час роботи поблизу фронту (LSM, Донеччина).
Більшість прямих атак на знімальні групи й переважна частина пошкоджень редакцій та помешкань журналістів – теж наслідок дронових ударів.
Дніпропетровщина – регіон найвищого ризику
З 21 випадку пошкодження житла 9 припадають на Дніпропетровську область (43 %), а з 7 пошкоджених редакцій й об’єктів медіа інфраструктури – 4 (57 %) також у цьому регіоні. Це зумовлено як географічною близькістю до лінії фронту, так і систематичними масованими атаками Росії по цивільній інфраструктурі регіону.
Дані моніторингу підтверджують: російські атаки системно підривають роботу медіа і доступ суспільства до інформації. Фіксація, верифікація та оприлюднення цих фактів залишається необхідною умовою для майбутнього притягнення винних до відповідальності. Кожен із цих інцидентів – не лише руйнування чи ризик для життя журналіста, а й утрата доступу до перевіреної інформації для тисяч людей.
Дискусія з цього приводу: