Керівництво

Кущ Ліна Володимирівна

Перший секретар НСЖУ

Народилася в м. Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1989).
До 2014 року жила і працювала в Донецьку як власний кореспондент парламентської газети «Голос України». Через небезпеку для українських журналістів залишатися в окупованій частині Донеччини мусила виїхати з родиною на підконтрольну українській владі територію. У 2015 році в Києві очолила відділ кореспондентської мережі газети «Голос України».
У травні 2017 р. обрана секретарем НСЖУ, відповідальним за допомогу журналістам-переселенцям з Донбасу. 21 грудня 2017 року на засіданні Правління НСЖУ одностайно обрана першим секретарем спілки.
Має досвід тривалого співробітництва з міжнародними медіа: інформаційною агенцією Reuters і Українською службою Бі-Бі-Сі.
Учасник міжнародних програм обмінів, семінарів і тренінгів:
Community Connections, 2000, USA
BBC Training for EuroAsia Journalists, 2003, Istanbul
Writing about Elections, Thomson Reuters Training, 2006, Kyiv
Hostile Environments and First Aid, 2014, Kyiv
Herbstakademie, Moldova-Institut Leipzig, 2014, Leipzig-Berlin,
Expert Meeting, Moldova-Institut Leipzig, 2016, Сhisinau-Leipzig-Berlin
Співукладач збірки Journalistische Ethik und Medien im postsowjetischen Raum (Журналістська етика та діяльність ЗМІ на пострадянському просторі) Moldova-Institut Leipzig, 2017.
Член Національної спілки журналістів з 1994 року.
Нагороджена Почесним знаком НСЖУ, лауреат премії «Золоте перо Донбасу».
Сім’я: чоловік Павло Кущ, власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» по Донецькій області, голова обласної організації Національної спілки письменників України; двоє синів – Роман і Тимофій.

Наливайко Олег Ігорович

Голова НСЖУ
(квітень 2012 р. — березень 2014 р.)

Народився 10 жовтня 1961 року в місті Львові.
Закінчив з відзнакою факультет журналістики, вчився в аспірантурі за спеціальністю політологія Львівського університету. Стажувався в Агентстві міжнародного розвитку США (1994), Академії народного господарства (Німеччина, 1995) за спеціальністю зв’язки з громадськістю.
1978–1980 – регулювальник радіоапаратури Львівського телевізійного заводу «Електрон».
1980–1982 – служба в аварійно-рятівній групі Балтійського військово-морського флоту (м. Кронштадт).
1984–1991 – зав. відділу політики і преси Львівського обкому, ЦК комсомолу України.
1985–1991 – кореспондент газети «Молода Галичина»; «Молодь України».
1991–1992 – президент рекламно-поліграфічної фірми «Вета».
1992–1996 – помічник Першого віце-прем’єр-міністра України, радник Міністра економіки – керівник прес-служби.
1995–1996 – автор і ведучий економічної програми «Крок за кроком» (телеканал «ТЕТ»).
1996–2000 – генеральний директор рекламної фірми «Довіра», президент радіо «Довіра».
1997–2002 – голова правління Корпорації «Інформаційні системи України».
2009–2010 – перший заступник голови, в. о. голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України.
2010–2012 – генеральний директор, президент ІА УНІАН.
2012–2014 – голова НСЖУ.
2014– голова Держкомтелерадіо України.

Лубченко Ігор Федорович

Голова НСЖУ
(1997–2012)

Народився 3 листопада 1937 р. в м. Псков (нині Російська Федерація).
Дитинство, юність пройшли в м. Ізюм на Харківщині. Там же учень 5-го класу вперше приніс свої дописи до районної газети, яка їх надрукувала. Це його і звабило в журналістику.
Після закінчення школи поїхав вступати на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, але для навчання на стаціонарі не вистачило одного балу. Вчився заочно й був обраний секретарем комітету комсомолу Ізюмського залізничного училища № 4 (тепер СПТУ-24). Згодом, попрацювавши відповідальним секретарем шахтної багатотиражної газети “Шлях Ілліча” в Шахтарському районі Донецької області, повернувся до Ізюма, де був відповідальним секретарем газети паровозоремонтного заводу, секретарем МК ЛКСМУ. Далі його журналістські стежки привели до молодіжної газети “Ленінська зміна” в Харкові, де рік працював завідувачем відділу.
Від 1964 р. – у Києві: інструктор ЦК ЛКСМУ, завідувач відділу і заступник редактора газети “Комсомольское знамя”. Сім років очолював газету “Молодь України”. Пізніше шість років був власкором “Учительской газеты” по Україні, а потім став редактором газети “Освіта”.
З посади редактора газети “Молодь України” його звільнили компартійні органи, з редактора освітянської газети – тодішній міністр освіти, демократ Петро Таланчук. Чотири роки доводив незаконність звільнення в судах, у підсумку домігся виплат “за вимушений прогул”.
З його ініціативи при СЖУ було створено Комітет захисту свободи слова, який і очолив на громадських засадах (1994). У квітні 1997 р. IХ З’їзд СЖУ на альтернативній основі обрав головою Спілки, у квітні 2002 р. на Х З’їзді НСЖУ знову переобраний на посаду.
Спільно з народними депутатами-журналістами зробив вагомий внесок у підготовку низки законів, законодавчих і нормативних актів, що стосуються інтересів працівників пера й мікрофона, зокрема йдеться про Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів”.
Ініціативу надання Спілці журналістів України статусу національної (1999 р.) підтримали не лише журналісти, а й усі гілки влади.
Заслужений журналіст України (1987).

Вербило Євген Федорович

1992–1997 голова правління Спілки журналістів України

Сподаренко Іван Васильович

1990–1992 голова правління Спілки журналістів України

Шибик Микола Олександрович

1987–1990 голова правління Спілки журналістів України

Сіробаба Володимир Якович

1971–1987 голова правління Спілки журналістів України

Лазебник Юхим Антонович

1966–1971 голова правління Спілки журналістів України

Педанюк Іван Маркович

1959–1966голова правління Спілки журналістів України

Сиромолотний Іван Костянтинович

1957–1959 голова оргбюро Спілки журналістів СРСР