Шість реанімацій за плечима, найдовша з яких тривала 48 хвилин. Такий практичний досвід має інструктор Сергій «Шаман», який навчав харківських медійників серцево-легеневої реанімації (СЛР). Його головний аргумент на користь таких знань простий: війна закінчиться, а хвороби нікуди не зникнуть.
«Нам після війни ще жити й працювати. А хвороби нікуди не зникнуть, тому знання СЛР будуть дуже затребувані», – говорить Сергій.
Медійники звикли готуватися до небезпек війни: знати, де укриття, мати турнікет і аптечку, працювати з детекторами дронів, стежити за повітряною загрозою. Але є й інші ризики. Журналісти працюють у кризових ситуаціях, спілкуються з людьми, які пережили обстріли, втрати та сильний стрес, записують емоційні інтерв’ю. У таких обставинах важливо вміти помітити, якщо комусь поруч раптово стало зле, і знати, як діяти.
Саме тому Центр журналістської солідарності Харків (НСЖУ) спільно з командою Міжнародного центру безпекових рішень «РЕСУРСИ» організував для медійників тренінг «Базові навички збереження життя: серцево-легенева реанімація».
Серце – теж зона ризику: чому ці знання потрібні медійникам
Інструктор Сергій Шаман пояснює: сильний і тривалий стрес впливає на організм, а зупинка серця може статися навіть у людини, яка раніше не мала серйозних проблем зі здоров’ям. Особливої уваги потребують люди старшого віку та ті, хто має серцеві захворювання.
За плечима Сергія – шість проведених реанімацій. Найдовша тривала 48 хвилин. Тому про важливість швидкої реакції та правильних дій він говорить не лише як інструктор, а й з огляду на власний досвід.
«Результативність і відсоток виживання людини під час реанімації залежить від того, наскільки швидко та якісно почали робити дії. Навіть якщо ви викликали швидку, то вона буде їхати певний час. Якщо ви вчасно починаєте надавати допомогу, у людини є великий шанс вижити», – наголошує інструктор.
Для журналістів ці знання важливі ще й під час роботи з людьми. Після пережитого обстрілу чи втрати співрозмовник може бути настільки схвильований, що не звертатиме уваги на власне самопочуття. А журналіст, який знає ознаки критичних станів, може вчасно помітити небезпеку та зорієнтувати людину, що робити далі.
«Дуже важливо – життєво важливо – щоб хтось свідомий був поруч, був поруч той, хто розуміє, що робити», – підсумовує Сергій Шаман.
Інструкторка Дар’я також наголошує, що навички першої допомоги потрібні кожному, незалежно від професії та віку. Адже наслідки війни не зникнуть разом із завершенням бойових дій.
«На жаль, проблеми серця помолодшали. Дуже багато стресів, потрясінь. Це реально важливо», – говорить вона.
Шість годин практики: манекени, компресії та робота з дефібрилятором
Шість годин тривало навчання. Медійники не просто слухали інструкторів, а відпрацьовували навички на манекенах: тренували компресії грудної клітки та штучне дихання, вчилися користуватися автоматичним зовнішнім дефібрилятором (АЗД).
Учасникам пояснювали, як розпізнати зупинку кровообігу та критичні стани, допомогти людині при удавленні, перевести постраждалого у стабільне бокове положення. Також розглядали особливості надання допомоги різним категоріям постраждалих.
Для журналістки Олександри Суфіянової це був перший тренінг із серцево-легеневої реанімації.
«Програма дозволила чітко засвоїти алгоритм дій у критичній ситуації та здобути практичні навички, необхідні для порятунку життя», – зазначила вона.
Журналістка Анастасія Наливайко з краматорського видання Kramatorsk Post вже відвідувала кілька курсів із безпеки. Проте саме на цьому тренінгу вперше отримала можливість попрацювати з дефібрилятором.
«Це було надзвичайно цікаво, тому що жоден курс, який я до цього мала змогу відвідати, не було такого. Але ця навичка надзвичайно може бути корисною», – поділилася Анастасія.
Журналіст Сергій Єрмаков із харківського інформаційного агентства «Хроніки» також звернув увагу на роботу з дефібрилятором. За освітою він електронщик, тож практична частина з обладнанням викликала особливий інтерес.
«Вдарити людину струмом, це було надзвичайно цікаво», – пожартував Сергій.
П’ять речей про СЛР, які варто запам’ятати медійнику
Після шести годин навчання – п’ять важливих висновків, які варто взяти на озброєння кожному, хто працює з людьми та може опинитися поруч із постраждалим.
- 1. Не залишайте людину саму в критичному стані. Оцініть ситуацію, перевірте реакцію постраждалого та викликайте екстрену медичну допомогу.
- 2. Не втрачайте часу. Під час зупинки кровообігу швидкість початку реанімаційних дій має велике значення.
- 3. Знайте, як виконувати компресії грудної клітки. Теорії недостатньо – правильну техніку потрібно відпрацьовувати практично.
- 4. Не бійтеся дефібрилятора. Важливо знати, для чого потрібен автоматичний зовнішній дефібрилятор і як діяти за його голосовими підказками.
- 5. Регулярно поновлюйте знання. Навіть якщо ви вже проходили навчання, повторна практика допомагає краще закріпити алгоритм дій.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко).
Харківський ЦЖС
Дискусія з цього приводу: