Як працюють медіа в умовах війни, як захищати журналістів і підтримувати їхнє ментальне здоров’я, що допомагає редакціям зберігати незалежність і фінансову стійкість – ці питання стали основою навчального візиту українських медійників до Стокгольма.
Упродовж п’яти днів, 12-16 жовтня, у Швеції перебувала делегація Національної спілки журналістів України. До її складу увійшли 17 представників журналістської спільноти: координатори Центрів журналістської солідарності, редактори й журналісти прифронтових медіа, а також викладачі університетів. Учасники знайомилися з досвідом шведських колег, обговорювали спільні виклики та можливості для професійної співпраці.
Навчальний візит організувала Спілка журналістів Швеції (Journalistförbundet) у межах програми співпраці Шведського інституту (Svenska institutet) з Україною.
Мережа ЦЖС: підтримка українських та іноземних медійників
Під час зустрічей зі шведськими колегами ми розповідали про роботу Мережі центрів журналістської солідарності – ініціативи НСЖУ, яка виникла у відповідь на виклики повномасштабної війни. Центри стали осередками підтримки журналістів, які працюють у небезпечних умовах.
У прифронтовому регіоні, яким нині є і Дніпропетровщина, питання безпеки – не теоретична тема, а частина щоденної роботи. Тому для нас важливо не лише надавати журналістам необхідну допомогу, а й дбати про їхню готовність працювати в небезпечних умовах, підтримувати їхнє ментальне здоров’я.
Наголошували й на тому, що допомога Центрів доступна не лише українським журналістам і не залежить від членства в НСЖУ. До нас звертаються також іноземні кореспонденти та фіксери, які працюють в Україні.
Під час зустрічей ми говорили зі шведськими колегами й про практичну підтримку, на яку вони можуть розраховувати, плануючи поїздки до України. Ми готові допомогти зорієнтуватися в актуальній безпековій ситуації в конкретному регіоні, а також налагодити контакти з місцевими фіксерами чи продюсерами. У Дніпровському центрі журналістської солідарності, зокрема, можна отримати для роботи захисне спорядження, аптечки та детектори дронів «Чуйка».
Для мене було важливо донести: Мережа центрів журналістської солідарності – це не просто інфраструктура допомоги українським медійникам. Це також можливість підтримати міжнародних колег, які приїздять документувати події війни, і налагоджувати професійні зв’язки, засновані на довірі та взаємодопомозі.
«Вісті Придніпров’я» та «Новий день»: коли редакції підтримують одна одну
Розповідаючи про українську журналістську солідарність, я поділилася зі шведськими колегами й історією співпраці дніпровської газети «Вісті Придніпров’я» та херсонського видання «Новий день».
Наприкінці 2025 року через фінансові труднощі херсонська редакція опинилася перед загрозою припинення роботи. Дніпровські колеги допомогли зберегти видання: взяли на себе друк і розповсюдження газети, підтримали редакцію в організаційних питаннях і роботі в соціальних мережах.
Ця співпраця стала одним із прикладів підтримки прифронтової преси в межах програми Frontline Press, яку НСЖУ реалізувала за підтримки Шведської медіабізнес-асоціації. До програми увійшли 25 прифронтових і локальних газет.
Ця історія демонструє, що солідарність – це не лише слова про єдність професійної спільноти. Це готовність підставити плече колегам, допомогти редакції вистояти й зробити все можливе, щоб люди не втратили доступу до важливої для них інформації.
Шведські медіа: незалежність, професійні права та освіта
Програма візиту охоплювала зустрічі з представниками Спілки журналістів Швеції, суспільних мовників SVT і Sveriges Radio, редакцій Kvartal, Aftonbladet, Dagens ETC, Hotellrevyn, Expressen та медіакорпорації Bonnier News. Делегація також відвідала JMK Стокгольмського університету й поспілкувалася з представниками шведського відділення міжнародної організації «Репортери без кордонів».
Під час зустрічей ішлося про різні моделі фінансування медіа, незалежність редакцій, роботу з аудиторією та використання штучного інтелекту в журналістиці. Обговорювали й те, як журналістські профспілки захищають професійні права медійників, реагують на надмірне навантаження та допомагають запобігати вигоранню.
Ця тема мені особливо близька, адже підтримка ментального здоров’я журналістів – один із системних напрямів роботи Дніпровського центру журналістської солідарності. Українські медійники працюють в умовах постійного стресу, небезпеки й невизначеності, тому важливо не лише реагувати на кризові ситуації, а й створювати можливості для відновлення та профілактики вигорання.
Окремою частиною програми стало знайомство з журналістською освітою у Швеції. На кафедрі журналістики, медіа та комунікацій (JMK) Стокгольмського університету учасники обговорили підготовку майбутніх журналістів, практичне навчання та роботу з дезінформацією. Я передала університету книжку «Деконструктори правди. Як російські опозиційні медіа висвітлюють Велику війну Росії проти України», видану Інститутом демократії імені Пилипа Орлика. Одна з авторок видання – дніпровська журналістка й медіаекспертка, асистентка кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів Ірина Авраменко.
Під час завершальної зустрічі з представником «Репортерів без кордонів» Еріком Ларссоном говорили про свободу преси, загрози для журналістів і значення міжнародної підтримки. Для Дніпропетровщини ця підтримка має цілком конкретний вимір: «Репортери без кордонів» надали фінансову допомогу редакції газети «Межівський меридіан» для релокації. Це ще один приклад того, як міжнародна солідарність допомагає українським медіа долати наслідки війни й продовжувати роботу.
У розмовах зі шведськими колегами відчувалися зацікавленість українським досвідом і розуміння важливості незалежної журналістики в часи криз.
Частинка України на згадку про зустріч
До Стокгольма ми привезли не лише історії українських медійників, а й подарунки, які мали нагадувати шведським колегам про Україну. Деякі сувеніри журналісти та студенти виготовили власноруч. А я взяла із собою розписані дерев’яні дощечки, створені моєю мамою – журналісткою Ларисою Петренко, колишньою головною редакторкою газети «Нові рубежі» з Криничок. Вони виконані в стилі Євгенії Гапчинської.
Одну дощечку я подарувала колегам із Blå Kontoret – спільного робочого простору для стокгольмських журналістів-фрилансерів, фотографів та інших медійників. А для Спілки журналістів Швеції привезла особливу пару – «козачка» та «україночку». Ще одну дощечку подарувала віцепрезидентці організації Анні Герденстам, яка працює в Bonnier News, і ще одну – Карлу Волкогону, українському журналісту, який нині живе у Швеції та всі п’ять днів допомагав нашій делегації з перекладом.
Мені хотілося залишити шведським колегам маленьку частинку України – як знак вдячності за гостинність, відкритість і підтримку, яку ми відчували протягом усього візиту.
П’ять днів у Стокгольмі дали змогу познайомитися з різними моделями роботи медіа, обговорити спільні проблеми та зміцнити професійні контакти. Але не менш важливим для мене стало розуміння, що досвід українських журналістів, які продовжують працювати під час війни, цікавий міжнародним колегам і може бути корисним для розвитку їхніх власних підходів до безпеки та стійкості.
Професійна солідарність – це готовність підтримати колегу, допомогти редакції відновити роботу, подбати про безпеку журналіста й не залишити людину сам на сам із наслідками війни. Саме на таких діях тримається наша спільнота, а така співпраця допомагає зберігати незалежну журналістику та людей, які її творять.
Раніше ми розповідали про те, як шведські журналісти використовують у роботі штучний інтелект.
Також ми писали про те, що учасники навчального візиту до Швеції зустрілися з журналістами-фрилансерами, які працюють у спільному офісі. А українські журналісти подарували шведським колегам кишенькові ляльки-мотанки, які створила журналістка та волонтерка з Енергодара Алла Шамрай.
Український журналіст Карл Волкогон, який нині живе у Швеції, також поділився враженнями від п’ятиденного візиту делегації Національної спілки журналістів України до Стокгольма, де був перекладачем.
***
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру).
Наталя Назарова, перша секретарка Дніпропетровської обласної організації НСЖУ,
координаторка Дніпровського центру журналістської солідарності
Дискусія з цього приводу: