П’ять днів таки немало. Принаймні, в професійному плані: зрозуміти, як працюють шведські медіа – що вони можуть і чого не можуть. І чим допоможуть нам у цій війні. Поїздка з командою Спілки журналістів (НСЖУ) до Швеції завдяки шведській Спілці журналістів за підтримки Шведського інституту дала добрі можливості для цього.
Який класичний набір стереотипів про Швецію живе в голові кожного з нас? Звісно – шведський соціалізм, культ екології, холодний нейтралітет, пацифізм. На побутовому рівні – Карлсон з його класичним «Справа житейська!», ABBA з її хітами та IKEA з її інструкціями як символ того, що будь-який хаос у світі можна впорядкувати, якщо діяти чітко за покроковим планом.
Все це є. Але поїздка до Стокгольма таки добряче розмила всі стереотипи. Насамперед про оту нордичну стійкість та закритість шведів яко невиправних інтровертів. І про те, що все чи майже все вони роблять за інструкцією. У спілкуванні та ставленні до України – це точно. Ми побачили, що у шведському суспільстві є речі, для яких не потрібні ті самі друковані інструкції на кшталт ІКЕА. Приміром, для солідарності в найширшому сенсі – з людьми твоєї професії чи твоїх переконань. Цю солідарність неможливо зібрати за схемою з коробки. Вона не прописана в жодних методичках. Ми відчували, що вона справді йшла від серця. Це про те, як шведи без зайвих слів розуміють наш біль і нашу боротьбу за свободу з росіянським монстром. В професійному плані це про те, як вони тримають тему України в топі новин. Принаймні дуже прагнуть це робити на завершенні п’ятого року війни. Як протистоять російським фейкам.
На ноутбуці нашого колеги, Еріка Вімана з Expressen, наліпка українською “Щодня о 9-00 вшануй!” Він каже, для нього це святе. Ранок 24 лютого 2022 року Ерік зустрів в готелі поблизу Майдана Незалежності в Києві, потому за час війни з десяток разів мотався у відрядження як фронтовий журналіст. Не стомився, не вигорів, невдовзі поїде знову.
Інший журналіст, фрілансер Магнус Лейгал. На запитання, чи має він адекватну страховку на випадок загибелі, чуємо відповідь, яка значною мірою розбиває наш стереотип “закордонні військкори поголовно мають шалені страховки на війні в Україні”. Але натомість дає уявлення про ту саму солідарність. Ні, страхові компанії не йдуть на такі ризики, відповідає колега, але редакція, що замовила мені матеріали, запевнила, що не залишить моїх рідних без виплат в разі моєї загибелі. Неймовірно для нас. Але у них, виходить, працює: мене запевнили, і цього досить.
Кабінет головного редактора газети Expressen Класа Гранстрема (до речі, поруч з ньюзрумом, але при цьому прозорий, відділений від інших журналістів лише склом – теж, погодьтесь, не завжди в нашому стилі). На стіні три слогани, один з них: “Стоїмо з Україною, доки це потрібно”. Чим “не Україна понад усе” у шведському варіанті? Кілька тижнів тому головред і сам повернувся з України.
Інше видання, в якому ми побували, орієнтоване переважно на читачів з “лівими” поглядами. Головний редактор зізнається: коли Росія почала повномасштабне вторгнення, ми розуміли, що далеко не всянаша аудиторія поділяє думку, що Росія однозначно є агресором. Але для нас як журналістів це є очевидним. Тож ми з першого дня саме так висвітлювали війну в Україні, свідомо пішовши на втрату частини цієї аудиторії. Теж, погодьтесь, не зовсім вкладається в стереотип про те, що швед, та ще й той, хто дає тобі копійку, что то пак крону, буде журналістові рідніший, аніж якийсь далекий українець.
Загалом, без перебільшення, висвітлення війни в Україні шведським медіа є напрочуд системним, активним та адекватним. Журналісти тієї ж Expressen їздять в Україну кілька разів на рік. Окрім репортажів, виходять авторські колонки, в онлайн-чатах із читачами колеги також обговорюють нашу війну та відповідають на питання. Загалом шведські медійники намагаються розкривати війну не через суху статистику чи суто геополітику, а через долі людей. Суспільні мовники SVT і SR, великі видання на кшталт Dagens Nyheter, Aftonbladet або незалежні цифрові медіа, такі як Dagens ETC працюють за чіткими стандартами протидії російській пропаганді.
Є й потужна інтитуційна підтримка з боку шведів. НСЖУ спільно зі Шведською медіабізнес-асоціацією (TU) запустили піврічні програми підтримки для 25 прифронтових українських газет. Це фінансування дозволяє локальним виданням продовжувати друк і поширення інформації там, де часто немає інтернету чи мобільного зв’язку. Редактори цих газет були і в нашій делегації. Величезною є роль і Шведського інституту (Svenska institutet). Починаючи з 2023 року, Шведський інститут підтримав понад 240 спільних проєктів за участю українських партнерів.
Це було про журналістику. Красномовні деталі, що свідчать про солідарність та підтримку України загалом в суспільстві, також траплялись щодня. Наліпка на стовпі: “Бан російським туристам!” Частина парку Маріберг біля самого російського посольства в столиці офіційно називається «Місцем вільної України» – рішення про це прийняла міськрада Стокгольма.
Чому ми не бачимо сьогодні такого ж рівня підтримки та розуміння України в інших країнах? Це вже трохи складніше, однозначно не відповіси. Тож тим більше маємо цінувати таких партнерів. З ними подолаємо будь-які виклики, включно з Росією. Чи насамперед, з Росією. Справа житейська, так ти казав, друже Карлсоне?
Олександр Харченко, член Правління НСЖУ, директор комунікаційного департаменту НСЖУ
