Через збій навігації ледь не опинився в зоні прямого вогню журналіст Владислав Єсипенко, який торік повернувся з російського ув’язнення. Пригода відбулася з ним після зйомок про прифронтові медіа на Сумщині, повідомив Єсипенко у фейсбуці.
Після роботи з журналістами у Глухові та Шостці він повертався до Сум об’їзним, безпечним маршрутом. Приблизно за 20 кілометрів від Шостки навігаційний зв’язок зник, і далі довелося їхати навмання. Коли навігатор за чверть години «ожив», він проклав новий, коротший шлях – і вивів автівку майже впритул до російського кордону.
Зрозумів Єсипенко це, лише побачивши на дорозі розбиті цивільні авто. Виявилося, що він опинився у Білопільській громаді, біля села Нові Вирки: до позицій ворога залишалося 3,5 кілометра.
– Я миттєво розвернувся і на шаленій швидкості почав їхати звідти, – згадує журналіст. – Часу вдягати бронежилет і шолом не було. Розраховував тільки на антидроновий детектор «Чуйка». Думаю, що без нього точно було б лихо, — зізнається він.
Поради колегам
Виходячи з власного досвіду, Єсипенко радить журналістам і волонтерам обов’язково перевіряти маршрут на прифронтових територіях, якщо навігація починає «збоїти». Окремо він наголошує на загрозі дронів-«ждунів», які залітають через сітки з другорядних доріг:
– Можливо, єдиний шанс на порятунок під час атаки дрона — це терміново вискочити з автівки, розрізати антидронову сітку та шукати укриття поза дорогою, – пояснює журналіст і радить завжди тримати під рукою ніж.
За його словами, навіть на «умовно» безпечних трасах варто вдягати шолом і бронежилет.
Чого бракує прифронтовим редакціям
Окремо журналіст наголосив на потребах медійників, які працюють поблизу лінії фронту. Він зауважує, що Національна спілка журналістів України опікується такими редакціями й допомагає їм, проте цього недостатньо: подекуди на десятьох співробітників є лише один шолом і бронежилет, а часом – нічого.
Поспілкувавшись із головними редакторами прифронтових медіа Харківської та Сумської областей, Єсипенко склав перелік основних потреб:
- Детектори дронів «Чуйка» — щонайменше два на кожну редакцію.
- Шоломи та бронежилети 4-го класу захисту — приблизно по чотири на штат із десяти осіб. Важливо: маркувати їх написом PRESS означає наражати себе на додаткову небезпеку.
- Аптечки — якісні тактичні, сформовані за стандартами НАТО (типу IFAK).
- Зарядні станції — по дві-три на редакцію замість однієї. Через навантаження часто виходить з ладу й комп’ютерна техніка: міжнародні партнери допомагають із ноутбуками, але лишається потреба у принтерах і фотокамерах.
Журналіст також звернув увагу на фінансовий бік: місцеві медійники ризикують життям, але працюють за мінімальними ставками без жодних «бойових» надбавок, а самі редакції критично залежать від нестабільних грантів.
– Маю надію, що наша держава та міжнародні партнери почують нас, — підсумовує Владислав Єсипенко.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: