«Усі вже втомилися. Всі пішли. Один я бігав, як заряджений». Так відомий фотожурналіст Єфрем Лукацький згадує пізній вечір 24 серпня 1991 року. Саме тоді він зафіксував, як після проголошення Незалежності до сесійної зали Верховної Ради вперше внесли український синьо-жовтий прапор. На знімку — В’ячеслав Чорновіл та інші народні депутати.
Напередодні 35-ї річниці Незалежності України Єфрем Лукацький зробив голові НСЖУ Сергієві Томіленку особливий подарунок — свій авторський кольоровий відбиток цієї історичної миті.
«Тоді кольорової плівки майже ні в кого не було. Це слайд, тому зображення трохи “пливе” — світлочутливість була дуже низькою», — розповів він. Лукацький знімав як фрілансер, а фотографію згодом опублікував журнал TIME.
До цього Єфрем Лукацький 11 років працював в Інституті Патона — інженером, водолазом-зварювальником. Фотографією займався сам як захопленням. На виставці аматорських фотоклубів в радянські часи в Будинку профспілок у Києві експонувалися лише дві його роботи. Але він щиро радів визнанню та з цікавістю спостерігав за реакціями відвідувачів.
Саме там він познайомився з молодою Христею Фріланд — тоді студенткою Гарварду, яка стажувалася в Києві, а згодом стала відомою канадською журналісткою й політикинею.
Побачивши на виставці фотографії Єфрема, Христя запитала: «А в тебе ще є?»
Він зібрав роботи своїх друзів-фотодокументалістів, і вона повезла їх до Лондона. У редакції The Independent Христя три години чекала в приймальні, а потім розклала світлини перед журналістами. Подивитися збіглася вся редакція. Уже наступного дня газета віддала українським фотографам цілу шпальту — серед опублікованих були дві роботи Єфрема Лукацького.
А за тиждень його викликали до першого відділу Інституту Патона. Там уже чекав співробітник КДБ.
«Мені сказали: “Ви знаєте, що Христя — шпигунка? Вона завезла націоналістичну літературу? Ви повинні стати нашим агентом”. Я попросив час подумати. Потім виходжу з вагона метро — він стоїть перед дверима: “Ну, ти вже подумав?” Спускаюся з тролейбуса — кадебіст знову там».
Під час наступної розмови Лукацький сказав: «Я хочу бути журналістом». У відповідь почув: «Ти будеш тим, ким ми скажемо».
«Я відповів: “Ні”».
Невдовзі його звільнили з інституту. Він почав працювати для журналу «Огоньок» і міжнародних медіа. За словами Лукацького, саме Христя Фріланд згодом рекомендувала його Associated Press. Спочатку він працював із агентством як позаштатний фотограф, а з 1994 року став штатним кореспондентом. А сама Христя згодом обійматиме високі урядові посади в Канаді — міністерки закордонних справ та міністерки фінансів.
Унікальне фотосвідчення відновлення державної незалежності України. У ньому зійшлися історія народження незалежної держави та особиста історія людини, яка обрала журналістику через покликання в зрілому віці, та відмовилася стати агентом КДБ і стала одним із головних фотолітописців всіх 35 років нашої Незалежності.
Відтепер ця унікальна робота прикрашатиме кабінет голови НСЖУ на Хрещатику — як свідчення моменту, коли народжувалася наша Незалежність, і журналіста, який розуміє важливість своєї роботи.
Дискусія з цього приводу: