У день, коли воєнному фотографу та документалісту Руслану Ганущаку мало б виповнитися 38 років, у київському Будинку кіно відбулася перша церемонія вручення міжнародної премії його імені.
Цьогоріч на конкурс подали 117 робіт, серед яких 12 повнометражних стрічок. Журі оцінювало їх анонімно за чотирма ключовими критеріями:
- Правдивість та автентичність;
- Операторська майстерність;
- Особиста мужність та ризик;
- Висвітлення незламності та професіоналізм.
Організатори наголошують, що логіка номінацій була побудована на особистих якостях Руслана Ганущака, відображаючи його прискіпливість до кадру та прагнення ідеальності.
Головну нагороду, “Премію імені Руслана Ганущака”, отримав Костянтин Мельников за фільм “Божевільня. Костянтинівка”. Серед інших переможців:
- Артем Рижиков за фільм “Простий солдат” (“Імʼя року”);
- В’ячеслав Цвєтков, Христина Лизогуб, Денис Мельник за документальний фільм “Мілітантропос” (“Документалістика гідності”);
- Едуард Тимошенко, фільм “Очі війни” (“Герой у кадрі”);
- Аліса Коваленко, фільм “З любов’ю з фронту” (“Кіно-слово”);
- Олена Максьом, фільм “Don’t Ask Me If I Killed” — “Не питай мене, чи я вбивала” (“Тиша у війні”);
- Вікторія Гнатюк та Марія Шевченко за репортажі з Покровського напрямку та Запорізької області (“Світло майбутнього”).
Цьогоріч команда Фундації додала спеціальну відзнаку — “Кришталева лінза”, яку в межах номінації “Фотомить” отримав, зокрема, відомий пресофіцер Олег Петрасюк.
— Він до таких найменших дрібниць перебирав кожну хвилину, кожну секунду своїх робіт. <…> Якщо працював Руслан, то він робив 10 фотографій, але всі були такі, які не потребують якоїсь обробки. Вони всі підходили для публікації. — пригадує Артем Дубина, офіцер пресслужби 12 бригади спеціального призначення “Азов” Нацгвардії України та колишній військовополонений захисник Маріуполя. Разом з Іллею Мальцевим та Дмитром Тяжлобом він був серед лауреатів спеціальних відзнак у категорії “Герой у кадрі”.
За словами організаторів, роботи цьогорічних номінантів об’єднують спільні риси, які формують нову якість української документалістики. Серед них операторська мужність, етичний виклик, емоційна чесність та делікатність і т.д.
Однією з головних цінностей премії є здатність авторів фіксувати зміну ідентичності українців без ретравматизації глядача. Воєнний кореспондент та член НСЖУ Андрій Цаплієнко, представляючи роботу Олени Максьом, зазначив:
— Це фільм про те, що відчуває людина і що відчуває жінка в центрі подій, які ламають життя країни та мільйонів людей. Це історія про те, як змінюється внутрішній світ людини в цих шалених обставинах.
Не менш емоційним стало звернення Аліси Коваленко про свій фільм “З любов’ю з фронту”.
— Можливо, він стане цим місточком пам’яті між нами, батьками, які пішли на фронт, і нашими дітьми. Як ми взагалі можемо з ними говорити не лише про події на фронті, а й про наші почуття, — ділиться вона і наголошує: — Я вірю, що пам’ять не має нести лише біль. Вона має зберігати світло і любов. І роблячи цей фільм, я вкладала в нього найбільше світло і любов — до життя та до своїх побратимів, які загинули.
Підсумовуючи, варто згадати цитату головного героя стрічки “Очі війни” Андрія Роїка: “Ми не можемо зупинити війну, але ми можемо трансформувати наш біль у метафори”.
Де подивитися фільми?
Для тих, хто хоче особисто доторкнутися до сучасної воєнної документалістики, 15 квітня о 16:00 у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбудеться спеціальний показ стрічок-переможців. Детальніше на Facebook-сторінці музею.
Руслан Васильович Ганущак (14 квітня 1970 — 11 січня 2025) — український воєнний фотограф із Івано-Франківська, оператор, документаліст, альпініст і військовослужбовець з позивними «Остап», «Чугайстер» та «Фотограф». Його життя обірвалося під час бойових дій на Курщині, де він служив начальником майстерні ремонтного взводу артилерійського озброєння штурмового батальйону 92-ої окремої штурмової бригади імені Кошового отамана Івана Сірка. Руслан Ганущак удостоєний військових відзнак командування ЗСУ. За свій внесок у розвиток журналістики та громадянський подвиг Руслан Ганущак за поданням НСЖУ був 6 червня 2025 року посмертно нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Юлія Туровець, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: