Як використовують штучний інтелект і чому остаточне рішення завжди лишається за людиною – своїм досвідом на заключній онлайн-зустрічі в межах проєкту НСЖУ «Твоя аудиторія – твоя сила», який Спілка реалізує за підтримки Ukrainian Media Fund Nordic, поділилися редакції-учасниці.
Про досвід редакцій, представлених на попередній зустрічі, читайте в матеріалі «Люди читають людей, а не штучний інтелект»: як локальні редакції працюють із ШІ.
«Платформ більше, ніж людей»

Мультимедійна редакція Городок.City має сайт, телебачення, радіо, газету та ютуб-канал, тому ШІ вона використовує майже скрізь. За словами Наталії Попович, щоранку чатбот готує їй «моніторинг інформаційних приводів». Він переглядає повідомлення поліції та місцевих груп у фейсбуці. Далі журналісти самі все перевіряють, зв’язуються з людьми та просять дозволу на використання їхніх коментарів.
Статті Наталія надиктовує голосом одразу після зйомки й вказує, куди вставити коментарі. Ці коментарі тим часом розшифровуються в Pinpoint. Імена, цифри й дати вона вписує та перевіряє сама. На підготовці тижневого телевипуску ШІ, за її оцінкою, заощаджує щонайменше третину часу. Він пропонує порядок сюжетів, назви й дикторські підводки, які бере з матеріалів сайту.
Є й нестандартні рішення. Для газети ШІ складає сканворди за публікаціями редакції, тож читачі шукають відповіді на сайті й додають йому переглядів. Окремий проєкт у ChatGPT генерує ідеї рекламних пропозицій для бізнесу. Ще один слугує «грантовим офісом» із дедлайнами та звітами.
Водночас редакція майже не створює ШІ-зображень і відмовилася від синтезованого озвучення, бо воно звучить надто штучно.
Усе це регулює політика використання ШІ, яку редакція ухвалила ще у квітні за порадою ментора проєкту Віталія Голубєва.
Галина Давидова з видання Гард.City (Миколаївщина) показала, як ШІ може замінити редакторці асистента. Щопонеділка вона без жодних зусиль отримує два автоматичні огляди. Перший показує, де згадували редакцію та хто використовував її матеріали. Другий є медіабрифом про зміни в галузі та законодавстві, з порадами, що варто обговорити на редакційній нараді. Свої промпти вона передала колегам. Принцип роботи редакції Галина назвала «редакційним сендвічем»:
– Людина – ШІ – людина. Нічого, що видає штучний інтелект, не може піти без перевірки людиною. Ми теж стикалися з результатами, які були взяті зі стелі й нафантазовані.

Людина на початку і в кінці
Найструктурованішу відповідь на питання, де межі ШІ, дала Наталія Кобзар з харківського інтернет-видання «Статус Кво». Презентацію редакція назвала «Питання важливіші за відповіді».

– Штучний інтелект дуже добре виконує окремі кроки, але часто взагалі не розуміє нашої мети, навіть коли ми давно з ним розмовляємо. Тому на початку має стояти людина, яка ставить завдання, а в кінці – людина, яка несе відповідальність за результат, – пояснює вона.
Гарний промпт, на думку редакції, містить ті самі питання, що й будь-яке редакційне завдання журналістові: для кого, в якому форматі, навіщо, з яких джерел і чого уникати. Тому вміння формулювати промпти колись стане обов’язковою редакторською навичкою.
Редакція виокремила три рівні ризику. Розшифровки, переклади та пошук помилок мають низький ризик. Середній ризик виникає там, де журналісти «мислять разом» із ШІ, наприклад структурують текст чи готують питання для інтерв’ю. Тут варто пам’ятати, що модель мислить шаблонно, звикає до користувача і схильна з ним погоджуватися. Генерування текстів має високий ризик, тому редакція до нього не вдається.
Наталія навела випадки, які це підтверджують. Колись редакція попросила знайти 20 маловідомих фактів про Харківський університет імені Каразіна, і для 15 із них не знайшлося жодного підтвердження. Іншого разу ШІ, який добре знав профіль видання, склав переконливу довідку про ситуацію біля Куп’янська. Вона була бездоганною за мовою, але спиралася цілком на російські джерела і вживала термін «СВО». А в день зустрічі, переписуючи пресреліз, чатбот замінив прізвище очільника області на прізвище мера.
– Формально завдання виконане, а по суті ні. Небезпечна ілюзія впевненості: він однаково переконливо говорить і правду, і вигадку, – наголошує Наталія Кобзар.
До ризиків редакція зараховує також втрату навичок, залежність від сервісу, який може стати недоступним, однаковий «голос» текстів, загрози конфіденційності та довірі читачів. ШІ не домовиться з героєм, не відчує, коли про щось писати не можна, і не оцінить ризики публікації. Для редакції у прифронтовому місті це вкрай важливо.
Підсумкову метафору Наталії підхопили інші учасники:
– Штучний інтелект – це натхненний стажер. Швидкий, начитаний, хоче допомогти, але не бачить цілісної картини. Він полегшує окремі процеси, але не знімає відповідальності, а лише посилює її.
Ментор Віталій Голубєв нагадав, що план на випадок недоступності ШІ в редакцій уже є: це досвід десятиліть роботи без нього. Можливо, частину завдань варто свідомо виконувати вручну, щоб не втратити навичоку.
Ціна помилки на прикордонні
Олександр Соломко з «Ямпільського інформаційного агентства» (Ямпіль.INFO) на Сумщині на власному досвіді переконався, що аудиторія відчуває штучність продукту, створеного ШІ. Коли редакція почала генерувати яскраві обкладинки для ютубу, перегляди впали. Тепер журналісти самі підбирають героя й тло, а ШІ допомагає лише з кольорокорекцією. Такі обкладинки мають природний вигляд, і їх дивляться значно більше.

Найбільше часу ШІ заощаджує на розшифровках. Олександр згадав ніч проти 24 лютого 2022 року, коли вся команда розшифровувала запис сесії райради. За його словами, в умовах війни така трата ресурсу неприпустима, бо редакція має бути готова будь-якої миті виїхати на подію.
Тексти ж редакція пише сама.
– Коли з’явилася інформація, що наші військові утримують позиції біля Бачівська, ШІ-новини в телеграм-каналах перетворили це на «наші сили зайшли в Бачівськ». Тобто ми самі створили б дезінформацію. Тому краще, щоб текст писала людина, – каже Олександр.
На пропозицію ментора спробувати клікбейтні заголовки в стилі великих ютуб-каналів журналіст відповів, що заголовок має бути правдивим.
– Хай нас краще менше подивляться, але ми збережемо своє обличчя, і читачі знатимуть, що ми ними не маніпулюємо, – сказав він.
Серед мінусів він назвав плагіат: недобросовісні телеграм-канали за допомогою ШІ переробляють чужі тексти й відео та за секунди прибирають логотипи.
Водночас ШІ допоміг редакції, яка не має жодних знань програмування, знайти й видалити шкідливий код, який зловмисники намагалися впровадити на її сайти.
Обережність як позиція
Частина учасників висловила скептицизм щодо ШІ. Андрій Болкун з Leopolis News повідомив, що редакція використовує ШІ для іронічних ілюстрацій до розслідувань про чиновників, для перекладів іноземних публікацій і для довідок, які потім перевіряє. Проте згенерований текст, за його словами, «не живий» і нудний.

Ще більш радикально виступила Наталія Балюк, керівниця газети «Високий замок» та авторки власного ютуб-каналу.
– Я бачила, як ШІ спонукає до халтури, розхолоджує журналістів і пропонує шлях найменшого опору, – сказала вона. – Текст стає неприродним, видно, що там немає живої людини. Це пастка і для журналіста, і для медіа.
Вона також зауважила, що час, який ШІ нібито економить, часто йде на перевірку та суперечки з ним.
Водночас Наталія визнала, що досвід колег, зокрема використання ШІ в рекламі, змусив її замислитися.
Олександр Вівчарик з черкаського видання «Прочерк» порівняв ШІ з молотком: ним можна добре забити цвях, а можна й розбити палець.

Редакція «Прочерку» доручає ШІ розшифровки, структурування матеріалу, обробку відповідей на інформаційні запити й пошук черкаського аспекту у великих загальнонаціональних звітах. Проте дані й посилання завжди перевіряє, бо посилання від ШІ не завжди правильні. Згенеровані зображення видання використовує зрідка і завжди позначає. На питання, чи користується ШІ особисто, він відповів:
– Куди я дінуся? Але використовую дуже мало. Кілька разів він мене так конкретно обдурив, що, якби я не перевірив, потрапив би в халепу. Тому покладаюся на свій досвід, знання і книжки, – підсумував журналіст.
Етика і справжність
Марія Капустіна з видання Глухів.City пояснила, чому навіть розшифровка потребує людини. Старше покоління на Сумщині говорить зі своїми місцевими словами та вигуками, і ШІ цього не передає. Тож сервіс дає лише кістяк тексту, а журналісти все переслуховують і виправляють. ChatGPT і Grok тут працюють як порадники щодо заголовків чи емоційності тексту, але не як автори.

Особливо цінною Марія назвала допомогу ШІ в реставрації фотографій загиблих військових і цивільних, які родини надсилають для некрологів, а потім використовують для портретів.
Згенеровані картинки до 30-тисячного рубежу кількості підписників редакцію не влаштували, бо не мали нічого спільного зі справжнім Глуховом. Тож журналістка зробила просте зображення вручну.
– Коли мама пече пироги, хочеться купованого печива, але згодом розумієш, що цінуєш саме мамин пиріг, – сказала Марія. – Люди, за моїми спостереженнями, вже менше позитивно реагують на ШІ-дописи.
Вона також погодилася із колегами, які звинувачують ШІ у допомозі плагіаторам. Так, після нічної атаки дронів на готельно-ресторанний комплекс у Глухові редакція першою оприлюднила кадри, зняті з машини. Увечері схоже, але якісніше фото з’явилося в конкурентів. Перевірка показала, що це стопкадр із відео редакції, «покращений» ШІ. Щоправда, модель домалювала ґрати на вікнах, яких насправді не існує, і зробила гладенькою стіну, яка насправді викладена каменем.
– Іноді, маючи штучний інтелект, дехто з нас забуває про етику і відповідальність, – підсумувала Марія Капустіна.
Помічник, а не заміна
Іван Гарагонич з мукачівського видання PMG.ua розповів, що ШІ допомагає авторам самостійно адаптувати свої матеріали для різних платформ. У фейсбуці матеріали редакції читає переважно аудиторія 60+, у телеграмі люди 25–34 років, а в тіктоці – зовсім молоді. Також ШІ допомагає зі звітністю, яку редакція обов’язково звіряє.

Після попередньої зустрічі в рамках проєкту НСЖУ редакція перейняла від Городок.City вичитку друкованої версії газети. Зараз вона тестує автоматичну стрічку новин у телеграмі. Проте Іванові результат поки не подобається, бо тексти «надто формалізовані».
Від повністю автоматизованого переписування новин для сайту редакція відмовилася. Однією з причин стало те, що Google, за словами SEO-фахівців, знижує в пошуковій видачі ресурси з ШІ-контентом.
– Проте головна причина інша: найкращий інтелект – це інтелект живої людини. Якщо ми використовуватимемо ШІ як заміну редактору, то, можливо, це вже не журналістика, а якась інша професія, – сказав Іван Гарагонич.
Керівниця проєктів НСЖУ Ірина Хроменко розповіла про шведську редакцію, з досвідом якої команда НСЖУ знайомилася під час нещодавньої робочої поїздки. Ця редакція за допомогою ШІ обробляє зведення екстрених служб і аналізує записи передвиборчих дебатів.
За словами Ірини, українським медіа вже є чим поділитися зі шведськими колегами. І це при тому, що у Швеції працюють у спокійних умовах, а українські редакції вчаться на ходу, в екстремальних умовах, в умовах браку людей, коштів і часу.
– Люди люблять читати людей. Тому як би ми не використовували інструменти ШІ, у редакційному сендвічі ключовий шар – людина, з обох боків, – підсумувала вона.

***
Проєкт «Твоя аудиторія – твоя сила» став одним із ключових напрямів роботи НСЖУ з підтримки локальних і регіональних медіа у 2025–2026 роках. Його мета – допомогти редакціям не лише виживати в умовах війни, а й будувати стійкі зв’язки зі своїми громадами, краще розуміти потреби читачів і перетворювати аудиторію на активну спільноту навколо медіа. Практичний етап програми розпочався у грудні 2025 року. У ньому були представлені онлайн-видання, газети, радіостанції й телекомпанії з 11 областей України, зокрема медіа, що працюють у прифронтових регіонах. Редакції отримали мікрогранти та менторську підтримку для випробування нових способів взаємодії з аудиторією: опитувань, читацьких клубів, чатботів і телеграм-каналів, інтерактивних рубрик, прямих ефірів, коротких відео та зустрічей із жителями громад. Про початок реалізації програми та її учасників.
Проміжний моніторинг засвідчив, що редакції змогли пожвавити комунікацію з читачами навіть за умов кадрового дефіциту, обстрілів і перебоїв з електропостачанням. Серед реалізованих ініціатив – автоматизований бот-модератор для телеграм-каналів Poltava.to, молодіжна редакція Городок.City, перезапуск телеграм-каналу одеського медіа «Море Людей», громадські медійні патрулі та формати, у яких запитання й проблеми читачів безпосередньо ставали темами журналістських матеріалів. Детальніше – у публікації про перші результати редакцій.
За підсумками програми 15 редакцій продемонстрували зростання аудиторії, охоплення та кількості звернень читачів. Підсумкові результати викладено в матеріалі «Локальні редакції вчаться залучати аудиторію». Досвід учасників також ліг в основу аналітичного звіту НСЖУ про довіру до місцевих медіа, роль редакційного й персонального брендів та перетворення аудиторії на співавтора редакційного контенту.
Інформаційна служба НСЖУ













Дискусія з цього приводу: