«Ми не списувалися з нею аж із початку липня. Чекали, поки вона доїде до Ростова. А сьогодні прийшов лист: Ірина вже в Донецькому СІЗО», –розповідає НСЖУ сестра журналістки Олена Руденко.
За її словами, попередня звістка від Ірини на початку липня давала підстави чекати на етапування з Краснодарського ізолятора до Ростова-на-Дону. Чи була вона там і чому окупанти перемістили її до Донецька — родині невідомо.
«Не розуміємо, чому її катають туди-сюди. І навіть не знаємо, чи була вона-таки в Ростові, чи возили її туди?», — розповідає Олена Руденко.
За її словами, в ізоляторі Ірину підняли без жодного попередження о 12 ночі й повезли. Дорогу в Донецьк жінка перенесла добре.
Про стан утримання і здоров’я майже не повідомляє, хіба що скаржиться на проблеми з зубами, випадає волосся.
До слова, окупанти вже утримували Ірину Левченко в Донецькому СІЗО №1. Саме звідси у липні 2025 року вона змогла передати рідним першу звістку про себе після викрадення російськими силовиками в травні 2023-го в Мелітополі (Запорізька обл.) і двох років повної ізоляції.
Олена Руденко також повідомляє, що через постійні перевезення Ірина Левченко пропустила одне з судових засідань. У її справі їх уже було чотири.
«Ми очікували, що в Ростові буде нарешті останній суд. А так — знов без вироку, знов без суду», — зазначає Руденко.
За її словами, офіційних звинувачень російська сторона Ірині Левченко не висунула: «Офіційних документів про це немає, справа засекречена».
НСЖУ проводить послідовну роботу зі звільнення членкині Спілки, журналістки Ірини Левченко, яку Росія незаконно викрала й утримує в неволі.
Один із головних напрямів роботи Спілки у цьому напрямку — міжнародна адвокація. У травні 2024 року за пропозицією Спілки Європейська федерація журналістів ухвалила звернення про безумовне звільнення українських журналістів, у якому окремо згадано Ірину Левченко. Документ закликав уряди європейських країн посилити дипломатичний і санкційний тиск на Росію, а Міжнародний комітет Червоного Хреста — перевірити умови утримання журналістів і забезпечити їм доступ до лікування.
Цю роботу було продовжено у 2026 році. Нещодавно CPJ закликав Конгрес США зробити звільнення українських журналістів, незаконно утримуваних Росією, дипломатичним пріоритетом. У відповідній заяві до слухань у Конгресі CPJ наголосив, зокрема, на кейсі Ірини Левченко. А подану НСЖУ резолюцію «Про продовження солідарності з українськими журналістами, незаконно утримуваними Російською Федерацією» підтримали щорічні збори Європейської федерації журналістів. ЄФЖ зобов’язалася порушувати питання звільнення журналістів перед Європейським Союзом, Радою Європи, ОБСЄ, ЮНЕСКО, структурами ООН та національними урядами, а також лобіювати створення міжнародного механізму визволення цивільних заручників. Ірина Левченко включена до доданого до резолюції списку незаконно ув’язнених медійників.
Головними інструментами НСЖУ є постійний розголос, професійний захист, документування злочинів та міжнародний дипломатичний тиск. Завдяки цій роботі кейс Ірини Левченко залишається в українському й міжнародному інформаційному просторі, а вимога її звільнення постійно звучить на рівні провідних журналістських і правозахисних організацій.
Інформаційна служба НСЖУ
