Одне з найвідоміших регіональних медіа Прикарпаття – телерадіокомпанія «РАІ» – понад три десятиліття працює в інформаційному просторі України. Заснована 1992 року, ТРК «РАІ» пройшла шлях від локального телеканалу до потужної медіаструктури, яка вийшла вже далеко за межі Прикарпаття. Нині «РАІ» – це приклад незалежного регіонального медіа, котре пережило трансформації ринку, адаптувалося до війни та продовжує розвиватись, інвестуючи в якість і людей.
Про медіакомпанію, її роботу в умовах війни, успіхи та проблеми розмовляємо з генеральним директором та засновником ТРК «РАІ» Андрієм Русиняком, заслуженим журналістом України, членом правління Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ, кандидатом політичних наук.
ТРК «РАІ»: від кабельних мереж до цифрового мовлення
–Андрію Івановичу, розкажіть про свою медіакомпанію.
– Телерадіокомпанія була заснована 1992 року в Бурштині. Спочатку ми створювали кабельні мережі, з 1998-го почали розвивати інтернет. Водночас формувалось і телевізійне мовлення. Паралельно розвивали телеканал, розуміючи: якщо не масштабуватися – не виживемо. 2011 року отримали ліцензію на цифрове мовлення Т2, що дозволило охопити всю Івано-Франківську область і суттєво розширити аудиторію. Це стало ключовим етапом розвитку нашого медіа.
Сьогодні телеканал «РАІ» доступний як в ефірному цифровому форматі, так і через кабельні мережі, IPTV-провайдерів й онлайн-платформи. Загальна телевізійна аудиторія, за нашими оцінками, сягає майже мільйона глядачів.
Радіомовний напрям почали 2008 року в Бурштині. Згодом отримали ліцензії в інших містах. Наша радіостанція «РАІ» фактично покриває всю Івано-Франківщину. Нас слухають близько восьмисот тисяч користувачів.
Головним принципом телерадіокомпанії «РАІ» залишається незалежність. Було багато пропозицій продати канал. Але я завжди казав: якщо це РАІ, то як можна віддати себе? Адже абревіатура «РАІ» – це аналогія «Русиняк Андрій Іванович». Тож віддати себе – це неможливо.
– Розкажіть про свою команду. Які якості найбільше цінуєте у своїх колег?
– Найбільше ціную у своїх колегах їхню професійність, відповідальне ставлення до роботи й своїх обов’язків та бажання розвиватися. Пишаюся нашим колективом загалом і кожним із працівників зокрема. Ви не уявляєте собі, що таке 24 години мовлення! Це – величезний обсяг контенту. Його можуть створювати лише ті люди, які живуть такою справою. Завжди кажу, що ТРК «РАІ» – це наша професійна сім’я, майже 50 працівників, із них приблизно половина – це творчий колектив: журналісти, ведучі, редактори. Основу становить команда, яка формувалася роками. Є люди, які працюють зі мною понад тридцять років. Зокрема, програмна редакторка ТРК «РАІ», ведуча новин Інна Федунків. Водночас колектив постійно змінюється – хтось виїжджає, хтось переходить у національні медіа. Особливо це стосується молодих журналістів. Мені боляче, коли люди йдуть. Але я розумію: молодь має рухатися вперед.
Наш колектив пишається молодими перспективними колегами, які перейшли в національні та закордонні медіа. Зокрема, журналіст Андрій Соломка став ведучим телеканалу Прямий. Нині він мобілізований та несе службу в одному з підрозділів ЗСУ. Ще один наш журналіст Роман Стельмах працює PR-менеджером 1+1 media. Колега Віра Іваницька – на одній із радіостанцій США.
Найважче для нашого колективу – це втрата колег. На жаль, через важку хворобу два роки назад відійшла у засвіти наша головна редакторка і ведуча Оленка Данилюк. Торкнулася нас і повномасштабна війна: на фронті загинув Дмитро Крамаренко, один із технічних працівників.
– Андрію Івановичу, чому саме медійний бізнес?
– Відверто, не можу пояснити, чому саме медіа. Я професійний музикант, саксофоніст. Але, мабуть, так мало статися. Значить, так вирішив Всевишній.
На початку 1990-х в Україні ще не існувало чітких правил ведення медійного бізнесу. В тих умовах створення телеканалу було радше викликом, аніж продуманою бізнес-стратегією.
Телебачення та радіо: нові формати
– Яке покриття має телеканал «РАІ» сьогодні?
– Маємо 24 години мовлення. Це потребує великого обсягу контенту. Сьогодні маємо чотири ключові локації: центральна студія ТРК «РАІ» в Івано-Франківську, студія в Бурштині, корпункт у Коломиї, а також новий корпункт у процесі формування колективу в Калуші. Таким чином наш телеканал охоплює всю Івано-Франківщину. Також маємо окремий стрім для глядацької аудиторії у США.
– Як щодо радіомовлення?
– Нині маємо дев’ять радіочастот: Бурштин, Долина, Надвірна, Коломия, Косів, Верховина, Івано-Франківськ, Городенка, Яремче. Наше радіо «РАІ» фактично покриваємо все Прикарпаття.
– Ви також співпрацюєте з платформою MEGOGO. У чому особливість?
– Так, нещодавно ми підписали угоду з компанією MEGOGO. Це дало нам можливість запустити інноваційний формат – поєднання радіо й відео. На платформі MEGOGO звучить радіо, але паралельно йде відеострім зі студії. Таким чином слухачі можуть не лише чути ефір, а й бачити студію та гостей у реальному часі. Що це нам дає? По-перше, можливість розширити аудиторію за межі області. По-друге, більші можливості для рекламодавців. По-третє – не менш важливо, ми можемо поєднувати телебачення й радіо в одному інформаційному продукті.
Робота в умовах війни
– Андрію Івановичу, якими були перші дні повномасштабного вторгнення для ТРК «РАІ»?
– 24 лютого 2022 року стало для усіх нас переломним днем. Пригадую, того дня з четвертої ранку мій телефон почав розриватися. Ніхто не розумів, що робити. Я оперативно зібрав команду. Вирішили транслювати державний канал «Рада», щоб забезпечити людей достовірною й офіційною інформацією.
Згодом частково перейшли на трансляцію телемарафону, паралельно відновлюючи власне мовлення з акцентом на регіональні новини. Попри блекаути та різні технічні труднощі, канал не припиняв свою роботу. Спочатку використовували малопотужні генератори, згодом – потужніше обладнання, яке нам надали волонтери.
– Чи змінився контент?
– Так. Ми повністю прибрали з теле- та радіоефірів розважальні програми. Це не на часі. Натомість запустили нові свої інформаційні та документальні проєкти про життя під час війни, зокрема, «Історію незламних».
– В умовах війни що є найскладнішим у роботі журналістів?
– Складно емоційно. Технічно в нашій медіакомпанії все відлагоджено. Відповідно, робота редакцій також. Пам’ятаю один такий момент. Разом зі світлої пам’яті нашою головною редакторкою і ведучою Оленкою Данилюк ми вели прямий ефір із гостями студії. В якийсь момент пролунала тривога. Оленка жила на дев’ятому поверсі. Під час тривоги вона зняла гарнітуру і вибігла зі студії. Я залишився сам вести розмову з гостями. Пізніше вона пояснила, що вдома була сама дитина. Це був вечір, близько дев’ятої години. Вона дуже злякалася за життя дитини. Різних ситуацій було чимало. Адже всі ми люди. Кожен журналіст пропускає кожну подію через себе. Та, попри все, ми не можемо просто зникнути чи сховатися. Люди чекають від нас правдивої інформації, порад та рекомендацій як діяти в тій чи іншій ситуації.
Боротьба за незалежність: виклики й проблеми
– З якими головними проблемами стикається медіа сьогодні?
– За тридцять три роки діяльності нашої телерадіокомпанії ми завжди мали проблеми. Адже ми – приватне медіа. Ми – незалежні. У нас своя стратегію розвитку, своє бачення. Хоча, наголошу, в своїй діяльності ми чітко дотримуємося основних принципів державної політики у сфері медіа відповідно до Закону «Про медіа» та всіх журналістських стандартів.
Найбільша проблема – фінансування. В Україні медіа часто не сприймають як бізнес. Державні структури очікують безкоштовного висвітлення їхньої діяльності. Хоча кожен розуміє, що медіа потребує ресурсів для існування.
На мою думку, особливо в час війни, не мало би бути різниці чи приватне медіа, чи державне. Державна підтримка має бути для всіх. Адже ми, зокрема, як приватне медіа маємо відповідну ліцензію, за нашою діяльністю спостерігає Нацрада, у нас є чіткі, визначені на законодавчому рівні, рамки.
Фінансова підтримка від держави має бути. Адже ворог вкладає шалені гроші у те, щоб мати великий інформаційний вплив. А наша влада не може допомогти людям, які в професії.
– Попри те, що медіа вже п’ятий рік поспіль працює в умовах повномасштабної війни вам вдається ще й розвиватися. Поділіться своїм секретом успіху.
– Секрет дуже простий: якщо хочеш розвивати свій бізнес – вкладай у нього! Тобто, треба вміло розподілити ті можливості, які в тебе є. На прикладі нашої телерадіокомпанії це працює таким чином: коли у нас є прибуток він, передусім, вкладається в розвиток бізнесу, тобто, нашої медіакомпанії, а не в кишені власників. Ми практично всі кошти вкладаємо в техніку. Якщо є база – ти виживеш.
– Так усе ж таки, що у воєнний час є рятівним колом для ТРК «РАІ» у фінансовому плані?
– Утримувати роботу медіакомпанії в цей надскладний воєнний період допомагають грантові проєкти. У перший рік війни, 2022-го, ми завдяки підтримці голови НСЖУ Сергія Томіленка стали учасниками одного зі швейцарських проєктів, який реалізовував Інститут регіональної преси та інформації в Україні. Це була і фінансова, і контентна підтримка – донори нам навіть оплачували матеріали. Завдяки цьому ми змогли краще планувати роботу і вклали майже всі гроші в техніку. Нам вдалося облаштувати найсучаснішу телестудію, аналогів якої нема на Івано-Франківщині.
Я переконаний: якщо є база для роботи – медіа виживе і буде розвиватися. Зізнаюся, навіть на зорі заснування свого медіабізнесу я спочатку створив і запустив сам бізнес, а вже потому придбав власне житло й інше.
Зараз наша телерадіокомпанія і далі подається на гранти, бо це фактично єдиний спосіб утримати команду і працювати. Я часто порівнюю роботу телерадіокомпанії з доменною піччю, куди постійно потрібно підкидати паливо, бо інакше – згасне.
– Щодо інших викликів, з якими довелося стикнутися в роботі медіа?
– Наприклад, соціальні мережі. Я ніколи не думав, що, маючи свій телеканал, мені ще треба буде просувати його в інших мережах. Дуже стрімко все почало розвиватися. Також блогерство. Знаємо, наскільки воно зараз є популярним. А телерадіокомпанія, на якій працюють професійні люди та є багато сучасної техніки, не має такої кількості підписників як блогери. Через це втрачаємо в коштах. Але, не зважаючи на сучасні виклики чи проблеми, потрібно не зупинятися й рухатися вперед.
Погляд у майбутнє
– Телерадіокомпанія «РАІ» тісно співпрацює з Івано-Франківським Центром журналістської солідарності. Ваша програма «Сила слова» вийшла за межі регіону та стала, зокрема, для вітчизняної медійної спільноти добрим професійним майданчиком з обміну думками, досвідом роботи. Яке майбутнє за такими проєктами?
– За період своєї діяльності наша медійна команда створила чимало професійних проєктів. Зокрема, серед документальних – «Україна. Майдан. Перезавантаження», «Невідомий Бортнянський». Вони залишаться на майбутні віки.
Програма «Сила слова» – це проєкт, який в умовах повномасштабної війни об’єднав, зокрема, різні регіони України і став телемостом із прифронтовими містами. Ініціатива проведення телемостів з медійниками належить Івано-Франківському Центру журналістської солідарності. Наша команда охоче підтримала. Нині особливо обмін думками має велике значення. Люди відчувають, що про них не забули, що про них знають. Особливо ті, хто живе у прифронтових містах. Тому потрібно давати більше такої інформації й згуртовувати людей.
Я скажу таку річ, яка турбує багатьох: ми багато чого не зробили ще у 1991 році. Ми мріяли, але водночас багато втратили. Якби тоді були такі телемости й поїздки між містами, люди краще розуміли б одне одного. Вони б бачили, що немає нічого «ворожого», як їм часто розповідали. Можливо, тоді цієї війни не було б. Але це втрачено. Тому зараз, як ніколи, важливо продовжувати таке спілкування. Потрібно підтримувати зв’язок хоча б із тими містами, які на нього виходять. Треба давати людям надію, показувати, що життя триває – і в тилу, і під час війни.
– Андрію Івановичу, в чому головна місія вашої медіакомпанії?
– Роль медіа – не лише інформувати, а й формувати громадянське суспільство. Головне – залишатися незалежними, професійними та корисними для суспільства.
– Щиро вдячна вам, Андрію Івановичу, за щиру і відверту розмову, за участь у рубриці Івано-Франківського Центру журналістської солідарності «Локальні медіа в умовах війни». Понад дві години нашого спілкування додали, особисто мені, багато нових знань та цінних думок. Зичу процвітання та розвитку колективу ТРК «РАІ», надалі гідно нести свою головну місію.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Розмову вела Богдана Засідко, Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
Дискусія з цього приводу: