Щонайменше 28 цивільних працівників медіа наразі перебувають у російському полоні. Однак їх може бути більше, оскільки до цього переліку могли не потрапити ті, хто активно висвітлював події у своїх соцмережах, працівники редакцій, які не є журналістами, тощо. Ворог вміло маніпулює рідними і близькими цивільних полонених і може примусити діяти в інтересах своїх спецслужб, обіцяючи звільнення. Керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко закликає в жодному разі не погоджуватися на таку співпрацю. Бо це не тільки не допоможе бранцям, а й змусить рідних нести кримінальну відповідальність.
У інтервʼю Національній спілці журналістів Богдан Охріменко розповів про системну роботу зі звільнення полонених журналістів та небажання російської сторони дотримуватися міжнародного гуманітарного права.
«Росія не визнає факту затримання українських журналістів – більшість із них не мають підтвердження щодо утримання в місцях позбавлення волі від Міжнародного Товариства Червоного Хреста. Але, отримуючи інформацію від Головного управління розвідки, інших спецслужб, опитуючи військових, які повернулися з російського полону, ми отримуємо докази, що ці люди затримані. Деяких російські окупаційні війська або окупаційна влада за придуманими мотивами притягає до кримінальної відповідальності й може навіть засудити до багатьох років позбавлення волі», – говорить Богдан Охріменко.
Ускладнює процес звільнення цивільних (в тому числі, й журналістів) відсутність в Росії тієї чи іншої установи або посадової особи, яка б мала повноваження вирішувати ці питання.
«Цивільні не можуть бути обміняні, вони можуть бути тільки повернуті, оскільки і не мали б бути затримані без поважних причин. Тому Російська Федерація порушує загалом міжнародне гуманітарне право і третю та четверту Женевські конвенції. Я сподіваюся, що після нашої перемоги усі ці питання світове співтовариство поставить Російській Федерації і буде вимагати відповідного і належного реагування Міжнародного кримінального суду та інших інституцій, які уповноважені притягати до відповідальності», – додав Богдан Охріменко.
Додає складнощів те, що в комунікації з російською стороною Україна зіштовхується з відвертим ігноруванням. Бувають випадки, коли майже досягнуто домовленостей, але російська сторона їх не дотримується.
«Ми вже навчилися бути обережними у своїх прогнозах. Ми відслідковуємо, коли це можливо, місця утримання, переміщення, але зазвичай для цього потрібно дуже багато часу та інформаційного ресурсу. По можливості, наголошуємо на багатьох аспектах, які можуть відіграти ключову роль у прийнятті рішень щодо повернення. Враховується і стан здоровʼя, і умови перебування, і відношення, наприклад, співробітників установи. Ми прекрасно розуміємо, що наші громадяни, в тому числі військові і цивільні, на жаль, не утримуються в Російській Федерації відповідно до Женевської конвенції. Наші громадяни перебувають у загальних тюрмах разом зі злочинцями», – коментує Богдан Охріменко.
За його словами, у роботі Координаційного штабу дуже важливою є комунікація з членами сімей як військових, так і цивільних, оскільки деяку інформацію, ті чи інші деталі можливо отримати виключно від членів родин.
«Ворог досить вміло маніпулює родичами і їхнім психологічним станом, у якому вони перебувають місяцями, а то й роками. І може намагатися примушувати діяти в інтересах спецслужб країни-агресора. Коли родичі отримують таку пропозицію, єдине прохання – ні в якому разі не йти на співпрацю з ворогом, оскільки ви таким чином точно не допоможете в поверненні своїх близьких, до того ж за це передбачена кримінальна відповідальність».
Якщо надійшли такі «пропозиції», варто відразу звертатися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Найпростіше це зробити через особистий кабінет.
Богдан Охріменко закликає надавати інформацію, яка відома про військових або цивільних полонених, оскільки вона може допомогти в їх поверненні додому.
