Як допомогти людині, яка втратила свідомість? Що робити у випадку масивної кровотечі? Як врятувати себе й інших, не завдаючи шкоди, коли кожна хвилина може стати вирішальною? Відповіді на ці та інші питання шукали учасники тренінгу з тактичної медицини для медійників, який організував Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ.
Під час навчання журналісти ознайомилися з міжнародним протоколом надання допомоги в екстремальних ситуаціях MARCH та відпрацьовували ключові навички на практиці.
– У нинішніх умовах такі знання стають не просто корисними – вони можуть бути життєво необхідними, – зауважила координаторка Центру Наталя Назарова. – Їх потрібно регулярно оновлювати, тренувати й доводити до автоматизму. Адже в критичних ситуаціях рахунок іде на хвилини. Тому тренінги з безпеки та надання першої допомоги – один із важливих напрямів роботи Мережі центрів журналістської солідарності НСЖУ.
Захід було проведено у співпраці з громадською організацією «СИЛА РОЗВИТКУ», яка займається підтримкою ветеранів, їхньою реабілітацією, адаптацією й працевлаштуванням, а також навчанням цивільних базових навичок безпеки, тактичної медицини тощо. Своїми знаннями і реальним практичним досвідом поділився Віталій Радченко, бойовий медик, колишній військовий, нині старший викладач кафедри криміналістики Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, працівник компанії-виробника турнікетів «TQ DNIPRO».
– Тактична медицина не потребує реклами. Це наші реалії життя, та необхідність, котра потрібна кожному. Такі практичні вишколи – це важлива справа, особливо для журналістів, яким доводиться працювати на «прильотах». Та й опинитися в небезпечній ситуації може кожен. Тому навчаю, пояснюю, мотивую людей знати і вміти рятувати життя, – прокоментував Віталій Радченко.
Алгоритм MARCH: кроки, які можуть врятувати життя
Перш ніж перейти до алгоритму дій, говорили про безпеку самого рятівника, яка має бути пріоритетом. Зокрема, слід пам’ятати про такі основні аспекти захисту: біологічний (надавати допомогу в медичних рукавичках, щоб захистити себе від контакту з кров’ю людини, вдягати маску під час штучної вентиляції легень), фізичний (бронежилет і шолом в небезпечних зонах), юридичний (діяти в межах законодавства).
Водночас, першим діям обов’язково має передувати оцінка ситуації. Варто переконатися, що місце події безпечне і немає ризиків й загроз для життя. Лише тоді, коли убезпечили себе, можна допомагати іншим.
Алгоритм MARCH – стандартний протокол тактичної медицини, який використовують в армії та рятувальних службах. Він допомагає зрозуміти й оцінити стан постраждалого та визначити наступні дії за пріоритетом їх виконання. Як зауважив тренер, «що вбиває швидше, те усуваємо перш за все». Лише так, зосередившись спочатку на найнебезпечніших загрозах, в екстремальних умовах можна врятувати життя.
Кожна літера алгоритму відповідає певному етапу допомоги:
- M (Massive Bleeding / Hemorrhage) – зупинка масивної кровотечі, адже вона може призвести до смерті за лічені хвилини;
- A (Airway) – забезпечення прохідності дихальних шляхів, оскільки звичайна, не тренована людина без кисню може прожити навіть менше 5-7 хвилин, після чого відбувається руйнування клітин головного мозку, несумісне з життям;
- R (Respiration) – контроль і стабілізація дихання при пораненнях грудної клітини та/або інших ушкодженнях;
- C (Circulation) – оцінка кровообігу, перевірка на наявність шоку й пошук інших травм;
- H (Hypothermia / Head injury) – запобігання переохолодженню та надання допомоги при травмі голови.
Особливу увагу під час тренінгу приділили першому етапу, оскільки критична втрата крові може позбавити життя за 2-3 хвилини. Тож час йде не на хвилини, а на секунди.
Ознаками такої кровотечі можуть бути сильний (фонтануючий) потік крові з рани, пульсуючий струмінь, швидке утворення калюжі крові під пораненою людиною, просочування крові крізь одяг тощо. У таких випадках діяти треба негайно. Якщо поранена кінцівка, потрібно накласти турнікет якомога вище від рани, закрутити стержень, доки не зупиниться кров і не зникне пульс нижче накладеного турнікету. У разі продовження кровотечі, слід повторити ті самі дії з другим турнікетом, накладаючи його вище першого. Після – обов’язково зафіксувати час накладання на спеціальній наліпці.
При пораненнях, де неможливо застосувати турнікет (пахова ділянка, шия, зона під пахвами, сідниці), використовуємо тампонування за допомогою гемостатичного (краще) або звичайного марлевого бинта й тиснучої пов’язки, яке створює прямий тиск на рану.
Коли кровотечу зупинено, час піклуватися про дихання, адже його відсутність може звести всі попередні дії нанівець. Якщо постраждалий говорить, відповідає на запитання, його дихальні шляхи прохідні. У випадку, коли людина непритомна або не реагує, слід перевірити її дихання та стан дихальних шляхів. Одними з найчастіших причин їх перекриття є западання язика, перекриття кров’ю, блювотними масами, сторонніми предметами тощо. Якщо людина без свідомості, але дихає, слід покласти її в стабільне бічне положення.
Третій крок – перевірити як дихає людина, чи немає в неї ушкоджень, травм грудної клітини. Оцініть якість дихання постраждалого, огляньте грудну клітину з різних боків, спереду і зі спини, адже, як пояснив тренер, навіть невеликий отвір у грудях може призвести до пневмотораксу – стану, коли повітря потрапляє у плевральну порожнину і заважає легеням працювати. У такому випадку рану необхідно закрити оклюзійною наліпкою або будь-яким іншим герметичним матеріалом.
Наступним кроком перевірте знов усі турнікети: чи добре вони накладені, чи немає кровотечі. Огляньте постраждалого на наявність інших травм і ушкоджень. Перевірте пульс. Якщо є ознаки шоку – допомога медиків потрібна якнайближчим часом.
Наостанок варто пам’ятати, що внаслідок втрати крові й шоку, травмована людина швидко втрачає тепло, що може призвести до гіпотермії й значно погіршити стан. Тому постраждалого потрібно накрити ковдрою, курткою або іншим матеріалом, а також ізолювати від холодної поверхні.
Не варто також забувати і про травми голови, які можуть бути непомітні. Якщо є підозра таких ушкоджень, слід стежити за рівнем свідомості постраждалого, поведінкою його зіниць тощо.
Головне – не боятися діяти
Під час тренінгу тренер неодноразово наголошував: у критичній ситуації найгірше рішення – нічого не робити через страх помилитися.
– Перша допомога – це не лікування. Наше завдання – стабілізувати людину і дати їй шанс дочекатися медиків, – пояснив Віталій Радченко.
Теоретичну частину учасники закріпили практичними вправами: відпрацьовували накладання турнікетів, оцінку стану постраждалого та дії за алгоритмом MARCH.
– Такий тренінг – це можливість не лише отримати важливі знання у доступній формі, а й одразу застосувати їх на практиці, – зауважив Микола М’якшиков, власкор Укрінформу. – У наш час носити із собою турнікет і рукавички – це вже необхідність, причому не лише на війні, а й у повсякденному житті.
Своїми враженнями поділилася майбутня журналістка, першокурсниця Університету митної справи та фінансів Марія Шевченко:
– Для нас тренінг з тактичної медицини був дуже корисним. Завдяки практиці краще розумієш, як діяти в екстрених ситуаціях. Ці знання дуже цінні, адже вони можуть допомогти врятувати життя.
– Дякую тренеру за цей вишкіл і за те, що поділився реальним досвідом, – зазначила координаторка Центру Наталя Назарова. – Важливо, що такі навчання допомагають сформувати не лише навички, а й правильне мислення – без паніки, з чітким розумінням своїх дій. І вдячна колегам, які долучилися: у наших реаліях це про відповідальність – за себе і за інших. Після тренінгу придбала собі турнікет і тепер носитиму його в сумочці. Сподіваюся, що він ніколи не знадобиться, але краще бути готовою.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру).
Ліана Охрименко, Дніпровський ЦЖС
Фото Віктора Качанова, Дениса Полякова
