За дванадцять років спротиву російській окупації проєкт «Крим. Реалії» пройшов складний шлях від відкритої сімферопольської редакції до глибокого інформаційного підпілля. Виконавчий продюсер проєкту Володимир Притула в інтерв’ю «Детектору медіа» детально розповів, як команда виживає під прицілом ФСБ після початку повномасштабного вторгнення, як фабрикуються кримінальні справи проти незалежних медійників і чому, попри тотальне блокування та небезпеку, кримчани продовжують шукати правду.
Історія проєкту «Крим. Реалії» – це хроніка боротьби за право говорити правду там, де незалежна журналістика опинилася під жорсткою забороною. Починаючи з перших днів анексії півострова у 2014 році, коли проросійські бойовики почали фізично тиснути на медійників, викрадати колег та захоплювати телерадіоцентри, редакція ухвалила безкомпромісне рішення: працювати для кримчан, попри все.
Володимир Притула згадує, що на самому початку команда не ховалася – у Сімферополі діяв відкритий офіс, а репортери гордо тримали мікрофони з логотипом «Радіо Свобода». Проте згодом розгорнулася системна репресивна машина рф. Понад 80 співробітників під загрозою переслідувань з боку ФСБ були змушені припинити співпрацю або виїхати на материкову Україну. Ті ж, хто залишився на півострові, сьогодні змушені діяти за правилами суворого конспіративного підпілля.
Справа Миколи Семени та еволюція репресій
Доля відомого кримського публіциста, заслуженого журналіста України Миколи Семени стала першим гучним маркером того, як окупаційна влада намагається задушити свободу слова. Свого часу російські силовики судили Семену за статті, у яких він ставив під сумнів правомірність анексії та приналежність Криму росії. Тоді журналісту висунули звинувачення в «закликах до сепаратизму» і покарали умовним терміном ув’язнення з тривалою забороною займатися творчою діяльністю. Попри колосальний моральний тиск, редакції «Крим. Реалії» згодом вдалося витягнути свого колегу з окупованого півострова на підконтрольну Україні територію, що стало вагомим досягненням команди.
Однак після справи Семени окупанти остаточно припинили церемонитися з пресою. Кожного наступного медійника російська судова система почала таврувати за найтяжчими статтями. Наприклад, журналісту Владиславу Єсипенку підкинули вибухівку і звинуватили в шпигунстві. Аналогічно сфабрикували справу проти громадянської журналістки Ірини Данилович, а півтора десятка кримськотатарських цивільних репортерів із «Кримської солідарності» взагалі засудили до колоній на терміни від 14 до 26 років, безпідставно приписавши їм участь у терористичних організаціях.
Полювання на джерела та ШІ-загрози
Після повномасштабного вторгнення 2022 року ризики для збору інформації зросли в рази. Російський уряд офіційно визнав «Радіо Свобода» та «Крим. Реалії» «небажаною організацією», автоматично перевівши будь-який контакт із редакцією в розряд кримінального злочину. Проте люди на півострові все одно ризикують. Редакція підтримує зв’язок із невеликою кількістю офіційних фрилансерів та довірених осіб, використовуючи виключно зашифровані месенджери типу Signal та WhatsApp.
Водночас окупанти розгорнули тотальне полювання за контентом із відкритих джерел. Володимир Притула наводить приклад, коли кримчанка зняла на відео приліт по штабу Чорноморського флоту в Севастополі, емоційно прокоментувавши вибухи, та виклала запис у мережу. Жінку оперативно заарештували за звинуваченням у шпигунстві. Така ж цензура діє навколо проєкту «Груз 200», у межах якого журналісти верифікували загибель на війні проти України вже 2000 мобілізованих або підписавших контракт кримчан – після перших публікацій Кремль жорстко заборонив місцевим адміністраціям та паблікам оприлюднювати будь-які некрологи.
Окремим викликом стали маніпуляції з аудіовізуальним контентом. Окупаційні спецслужби дедалі частіше використовують штучний інтелект для дискредитації України. Продюсер згадав нещодавній інцидент із фейковим відео, де чоловік південноазійської зовноїшності нібито закликав іноземців їхати на заробітки до України через високі зарплати. Насправді російські пропагандисти взяли реальний блог пакистанця про його роботу кур’єром в Узбекистані, повністю стерли оригінальний звук і за допомогою ШІ наклали сфабрикований англомовний аудіоряд.
Щоб прорвати цю тотальну блокаду, редакція навчає аудиторію користуватися VPN-сервісами, створює мережі дзеркальних сайтів та активно розвиває альтернативні цифрові майданчики в Telegram, YouTube та соцмережах. Ба більше, команда впроваджує децентралізовані технології – наприклад, спеціальний супутниковий браузер Ceno, який через кешування даних дозволяє безпечно читати матеріали безпосередньо в обхід будь-яких блокувань Роскомнагляду.
Пряма мова: Володимир Притула про реалії окупації
«Якщо спочатку це були просто проросійські бойовики, то тепер працює російська машина, потужна, одна з найсильніших спецслужб у світі, ФСБ, законодавча система. І гайки стосовно медіа та свободи слова в Росії загалом закрутили дуже жорстко, а в Криму, як і на інших окупованих територіях – це в десятки разів сильніше».
«Кожного, хто з нами контактував, ми попередили, що це кримінальна відповідальність, небезпека, тому вони мають самі вирішити, як бути в цій ситуації. Ми все рівно, якщо буде ця інформація, будемо її брати намагатися максимально убезпечувати цих людей, використовуючи різні технічні можливості».
«Ми постійно розповідаємо, як обійти блокування технічно, використовуємо нові якісь схеми, щоб достукатися до людей. Наприклад, це браузер Сeno – специфічний такий браузер, куди закидаються кешем через супутник наші матеріали, кеш наших матеріалів. Його заблокувати неможливо».
«Мені здається, тема, як наші співвітчизники і в яких умовах перебувають на окупованих територіях, заслуговує на більшу увагу і суспільства, і медіа. Чому це важливо? Тому що там наші люди, там наші співвітчизники. Це найпростіша відповідь, найзрозуміліша і найочевидніша».
Раніше ми розповідали про те, що співробітники окупаційної поліції прийшли 15 травня за домашніми адресами журналістки Лутфіє Зудієвої у Джанкої та правозахисниці Муміне Салієвої у Бахчисараї, а також до будинку юристки Лілі Гемеджі у Сімферопольському районі Криму.
Фото з ресурсу «Детектор медіа»
Дискусія з цього приводу: