Колишній бранець Кремля Владислав Єсипенко на своїй сторінці в у фейсбуці підняв, як виявилось актуальне питання: в суспільстві дедалі збільшується кількість людей з неврівноваженою поведінкою, яка породжує чимало немотивованих конфліктів, і для їх повернення до норми потрібна ціла мережа реабілітаційних центрів, де такі люди могли б проходити реабілітацію. Пост Владислава викликав широкий відгук серед читачів, отримав сотні відгуків, що свідчить про актуальність проблеми.
«Сьогодні зранку викинув сміття не в той контейнер. Чолов’яга зробив зауваження. Я відповів: «На баку не написано, що він не для цього…» У відповідь почув пораду – залізти туди, дістати своє сміття і перекинути куди треба. Раніше я б просто пішов далі. Але я зупинився, почав ставити йому навідні запитання, після яких планував закинути цього чоловіка в той же смітник. На щастя, він обмежився парою фраз і пішов геть. А мене ця ситуація відпускала ще з пів години…»
Владислав пояснив: «Минув рік після повернення з полону, але я не знаю, скільки ще років має минути, аби моя нервова система відновилася повністю. Скільки людей військових, цивільних щодня стикаються з тригерами у звичайному житті? Вважаю, що держава вже зараз повинна будувати реабілітаційні центри для тих, хто повертається з війни та полону, у кожному місті. З ними повинна працювати армія психологів, і не на короткий термін, а роками. Якщо цього не зробити, ми зіткнемося з катастрофою — величезною кількістю самогубств, ветеранськими розбірками та нападами на перехожих тощо. І все це – через дрібні фрази, побутові конфлікти чи косі погляди. Війна не закінчується, коли ти повертаєшся…»
Допис супроводжується знімком, на якому «наш військовий, у якого ймовірно, «зірвало дах».
Користувачі фейсбуку доповнили погляд на проблему. Читач Yevenko Sergiy, наприклад, зазначив: «Бажаю здоров’я! Схоже, ви описали потребу в державних «пострадянських санаторіях»… Замість будівництва державних «монстрів», критики такої моделі пропонують ринковий підхід: гроші ходять за пацієнтом. Держава не повинна будувати стіни та наймати персонал. Вона має виступати замовником послуг — видавати ветерану чи колишньому бранцю сертифікат (ваучер) на реабілітацію, з яким він може піти в будь-який ліцензований приватний центр або профільний благодійний фонд, який уже довів свою ефективність. Це змусить заклади боротися за пацієнта якістю, а не звітами перед міністерством…»
Читач Дар’я Гецман поділилася своєю професійною думкою: «Як психолог я вам більше скажу. У нас навіть справді кваліфікованих спеціалістів саме цього напрямку, може кілька десятків на всю країну. Робота з військовими, колишніми полоненими дуже специфічна і делікатна. У мене волосся дибки від того, що про загальні речі видають мої «колеги» типу про стосунки в парі, в сім’ї, а то такий тонкий аспект. Тож держава має ще й організувати навчання фахівців та фінансувати їм гідні зарплати, бо за «мінімалку» в таку сферу теж ніхто не піде…»
Читач Антон Симановский уточнює: «Одне уточнення: Тут треба не психологи, а психіатри. Психологи це такі друзяшки для тих, хто не здатний самостійно вирішити побутові проблеми і йому треба, щоб тикнули на них пальцем. При тому, більшість роботи психолога це звичайна емпатія, наявність стандартної кількості звивин мозку і досвід, бо освіта в цьому плані застаріла та рудиментарна. От психіатр це вже справжній лікар, який допомагає з серйозними проблемами, справжніми захворюваннями – саме такими, які «заробляють» зараз військові і ті, що змушують їх іноді виділятися, як, вірогідно, і чоловіка на фото. А це все до чого? Якщо психіатр – лікар, то лікування у нього має бути для військового безкоштовним, як і решта лікарів. Таким чином хочу погодитися з іншим коментатором, який пропонує, щоб держава натомість відшкодовувала вартість лікування у вже існуючих психіатрів. Розумію, що Ви намагались сказати, але хочеться, щоб в цьому питанні люди чітко розмежовували ці два поняття, бо проблеми, з якими допомагає психолог, людина, в принципі, здатна вирішити сама, а військові саме і не можуть цього зробити через «більшу вагу» їх багажу. Дякую Вам за службу і витримку…»
Читач Illia Hapak зазначає: «Вище описана ситуація це не проблема реабілітації військових, а проблема виховання населення. А розбірки за участю ветеранів неминучі. І це не будуть класичні перестрілки з 90-х. Тому, хто перейшов дорогу не тій людині, «всього на всього» буде залітати FPV у вікно квартири. І правоохоронні органи нічого не зможуть з цим зробити…»
Практично вся спільнота фейсбуку підтримала порушену ідею. Читачка Olga Shevchenko пише: «Потрібно хлопцям після полону і фронту допомогти повернутися в звичайне життя. І ще дуже важливо пояснювати цивільним як розмовляти з нашими захисниками після всього, що вони пережили…» Читачка Nastasia Shygaieva зазначає: «Слухайте, я не військовий, але і мені інколи дуже хочеться якогось хама кинути в смітник. Головне, що ви стримались. Так, Україні потрібні програми для ветеранів!» Maria Tsypiashchuk: «Дякую, що пишете про це. Це дійсно дуже нагальне і важливе питання. В першу чергу про необхідність турботи про тих, хто пережив жахіття російського полону…»
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: