Сьогодні, 6 травня, виповнюється три роки з того дня, як у центрі окупованого Мелітополя зникла журналістка-ветеранка Ірина Левченко. Попри поважний вік та статус пенсіонерки, Кремль тримає її у полоні, висуваючи абсурдні звинувачення у шпигунстві. «Репортери без кордонів» та колеги Ірини вимагають негайного звільнення жінки, чия єдина «провина» – десятиліття відданої роботи в медіа.
Як повідомляється на сайті «Репортерів без кордонів», минуло три роки з того ранку 6 травня 2023-го, коли 64-річна Ірина Левченко була викрадена просто серед білого дня на одній із вулиць окупованого Мелітополя. Весь цей час вона залишається в’язнем Кремля, чекаючи на суд, який постійно відкладають.
Листи з неволі та етапи страждань
«Вона тримається», – коротко каже її сестра Олена. Новини від Ірини приходять рідко: це стислі листи з камери, які вдається передати рідним лише завдяки зусиллям волонтерів.
Шлях Ірини за ці три роки – це географія репресій на окупованих територіях. Спочатку її тримали в рідному Мелітополі. У 2025 році перевезли до СІЗО в окупованому Донецьку, а вже цього року – до Сімферополя. Лише у січні 2026-го окупанти офіційно звинуватили її у «шпигунстві» – це стандартна стаття, яку Кремль використовує, щоб змусити мовчати журналістів.
«Справа Ірини Левченко – це приклад системних репресій Кремля, мета яких – знищити будь-які незалежні голоси. Навіть журналістку на пенсії заарештовують за її минулу професійну діяльність», – наголошує Полін Мофре, представниця відділу RSF в Україні.
Понад 40 років у професії
Ірина Левченко – знакова постать для мелітопольської журналістики. Понад 40 років вона працювала для своїх співгромадян, зокрема у відомій газеті «Новий день». Коли у лютому 2022 року російські війська увійшли в місто, Ірина прийняла принципове рішення залишитися вдома.
Репресії наздогнали її та чоловіка через рік після початку окупації. Їх схопили посеред вулиці; рідні дізналися про це лише за кілька днів. Чоловіка Ірини звільнили у серпні 2024 року, після півтора року неволі, але Ірина й досі залишається за ґратами.
Росія – найбільша тюрма для журналістів
Сьогодні в полоні у Кремля перебуває щонайменше 26 українських журналістів. Росія офіційно стала лідером у світі за кількістю ув’язнених іноземних (українських) медійників. Умови їхнього тримання часто є нелюдськими. Трагічним нагадуванням про це стала доля Вікторії Рощиної, яка загинула в російському полоні у вересні 2025 року.
Станом на 2026 рік у Світовому індексі свободи слова Україна та Росія посідають 55-те та 172-ге місця відповідно. Історія Ірини Левченко – це болюче свідчення того, наскільки небезпечною сьогодні є журналістика в умовах окупації, і наскільки важливо продовжувати боротьбу за кожного нашого колегу.
Раніше ми повідомляли про те, що НСЖУ разом із провідними українськими правозахисними організаціями підписала спільну заяву про системне знищення свободи слова та переслідування журналістів на тимчасово окупованих територіях України.
Дискусія з цього приводу: