21 квітня під час Україно-шведського форуму прифронтової преси “Журналістика як рятівник зв’язок у часи війни”, організованого НСЖУ спільно з Асоціацією видавців шведських медіа (Tidningsutgivarna, TU), редактори локальних видань з чотирьох областей поділилися практиками фінансової стійкості, тематичних рішень та відновлення роботи після окупації.
«Лінивий — не заробляє», — головна редакторка «Слобідського краю» Лариса Гнатченко про стратегію фінансової стійкості у прифронтовому Харкові
Найстаріша газета Харківщини «Слобідський край» працює в умовах постійних обстрілів, Лариса Гнатченко двічі опинялася в епіцентрі вибухів. Тож як видання не лише успішно працює, а й заробляє на рекламі в умовах прифронтового сьогодення?
«Шукаємо всюди», — і ця фраза головної редакторки вдало описує не тільки роботу команди над контентом, а й шляхи поліпшення фінансового становища медіа. Редакційний бюджет формується з трьох складових: власний рекламний прибуток, висвітлення діяльності та інші бюджетні проєкти і гранти.
Наразі власна діяльність покриває близько 45% бюджету, і редакція ставить за мету довести цей показник до 75% за кілька років.
Редакторка підкреслила: максимум уваги — на цифрові платформи, це приваблює читачів, ураховуючи довіру до медіа і професіоналізм команди. За її словами, сайт «Слобідського краю» збирає близько 2,5 мільйона переглядів щомісяця, а число підписників сторінки медіа у Facebook наближається до 30 тисяч, розкручується акаунт в Instagram…
— Зараз ми запустили напрямок відеореклами. І вже стоїть черга із бізнесів-рекламодавців, — зауважила вона.
Сайт видання монетизується через партнерство з Collaborator та Google ads.
Що ж до бюджетних джерел надходжень, то редакція має договори приблизно з половиною громад Харківської області, які зацікавлені в привабливій презентації для інвесторів. Серед грантових проєктів — програми Мінкульту на друк газет. Наразі редакція отримала фінансування на безкоштовну доставку газет у 6 найбільш складних «гарячих» громад Харківщини, а в разі отримання нового гранту планує охопити 26 громади.
Розповсюджують газету через волонтерів, долучаються до цієї справи і представники влади. Редакторка поділилася красномовним фактом:
— Раніше навіть СБУ розвозило нашу газету. І саме зі «Слобідського краю» люди відразу після деокупації території восени 2022-ого дізналися, що Харків український, Київ український, що Україна живе, бо окупанти їм розповідали зовсім інші речі, — додала Лариса Гнатченко.
Ще одна практична порада колегам — мати в команді фахівця, який відповідає за пошук клієнтів, і системно інвестувати в навчання.
— Працює не лише контент — шукайте можливостей у розвитку фінансової спроможності, — підсумувала редакторка.
Вона сама стажувалась у Стокгольмі за медійною програмою, відвідала редакції медіахолдингу Bonnier News і впровадила частину отриманих практик у роботу своєї редакції.
Конвергентна редакція у відповідь на виклики часу. Досвід «Обріїв Ізюмщини»
«Обрії Ізюмщини» — сьогодні єдине медіа в Ізюмській громаді, яке відновило роботу після деокупації восени 2022 року. До повномасштабного вторгнення тут працювали дві газети, два радіо та місцеве телебачення.
Редакція втратила приміщення ще в березні 2022-го. Нині колектив працює в орендованих двох кімнатах, випускаючи новий наклад щочетверга.
Газету розповсюджують власними силами — через 25 точок продажу в Ізюмі та доставку в три громади через старост. З «Укрпоштою» редакція розпрощалася ще у 2023 році.
Костянтин Григоренко розповів учасникам форуму, що досвід двох стажувань у Швеції — 2005 року в стокгольмській Expressen і Bonnier News, 2021-го з теми саморегулювання медіа — конвертував у конкретні рішення: запустив сайт, YouTube-майданчик, роздрібний продаж газети. І сьогодні редакція виробляє контент для кількох платформ одночасно — друкованої газети, сайту, соцмереж, YouTube-каналу.
Безпекова ситуація на Харківщині вносить постійні корективи. Колектив за два роки змінився практично двічі — після одного з прильотів балістики двоє співробітників одразу написали заяви про звільнення. Редакція розробила протокол безпеки з планом евакуації і вже провела з колективом відповідний інструктаж.
— Ми працюємо, але працюємо на валізах, — з жалем констатував Костянтин Григоренко.
Утім, він висловив переконання: криза відкриває можливості. Головна ж загроза зараз — розширення «інформаційних пустель» на прифронтових і деокупованих територіях.
Зберегти баланс між хайпом і відповідальністю. Головна редакторка чернігівської «Вісті» Ольга Макуха про вибір тем
Чернігівська газета «Вість» не виходила з 24 лютого до кінця березня 2022 року — місто було в облозі, приміські громади — в окупації. Поновивши роботу в травні 2022-го, редакція одразу почала писати про конкретних людей: їхні переживання, втрати, спротив.
У своєму виступі головна редакторка Ольга Макуха говорила про вибір тем і роботу з аудиторією. Її ключовий акцент — баланс між емоційною силою резонансних матеріалів та редакційною відповідальністю перед читачем.
— Суспільний резонанс, найважливіші події, люди-ньюзмейкери — це незмінний напрямок видання при виборі тем. Наше завдання — зацікавити і вразити читача. При цьому ми дотримуємося журналістських стандартів і пам’ятаємо про етичні норми, — окреслила підхід редакторка.
У 2022–2023 роках «Вість» багато писала про наслідки повномасштабного вторгнення й окупації, документуючи злочини російської армії. Зараз пріоритети змістилися: на перший план вийшли теми відновлення Чернігова, життя в модульних містечках, історії переселенців і полонених земляків.
— Наша газета першою розповіла історію Олексія Анулі, який виступав із трибуни ООН на сесії Ради з прав людини і розповідав про катування в російському полоні, — зазначила Ольга Макуха.
Окремо вона виділила репортажі про звільнених із полону як матеріали з найвищим читацьким відгуком: «Звільнених привозять у Чернігів з кордону до обласної лікарні. Там їх чекають жінки, діти, матері та батьки. Ми не пропускаємо цих хвилюючих моментів».
Серед інших постійних тем видання — гендерна рівність і права жінок, адаптація людей з інвалідністю, резонансні судові процеси. Зокрема, «Вість» детально висвітлювала вирок російському військовому Семену Соловову, який під час окупації Чернігівщини тримав у підвалі школи в селі Ягідне 369 людей. Редакція також системно пише про побутові злочини та корупцію.
Тож редакційний принцип Ольги Макухи у виборі тем — лаконічний і точний: «Не відриватися від «страждань народу». І не допускати канцелярської, застарілої мови в журналістських матеріалах».
Три журналістки «роблять» мільйонну аудиторія: Тетяна Велика з «Голосу Гуляйпілля»
«Голос Гуляйпілля» з Запорізької області продовжує роботу попри релокацію та втрату редакційного приміщення. Головна редакторка Тетяна Велика закцентувала увагу на тому, як невеликій команді вдається утримувати аудиторію в умовах війни.
І не просто утримувати, а збільшувати до мільйонних показників. За три місяці — з вересня по грудень 2025 року — кількість переглядів сторінки «Голосу Гуляйпілля» у Facebook зросла з 768 тисяч до 1 мільйона 600 тисяч. І це — результат роботи трьох журналістів.
Певно, секрет успіху ще й у характері наповнення сторінок газети. «Голос Гуляйпілля» багато пише про людей. Це – зворушливі історії про волонтерів та героїзм військових, щемливі спогади про земляків…
А ще медіа є учасником міжнародних проєктів, зокрема, Frontline Press. Так редакція змогла залучити четверту журналістку — вона живе в Рівному, але працює у складі гуляйпільської команди дистанційно.
Попри відстань, редакція із Запоріжжя підтримує постійний зв’язок із мешканцями своєї громади — і вважає цю комунікацію основою роботи.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: