Юрій Ларин – шеф-редактор харківського медіа «Думка», а також фіксер, який співпрацював із десятками іноземних медіа, поділився з Харківським центром журналістської солідарності НСЖУ кейсами, які можуть бути важливими для роботи колег.
Знання місцевості і реалій рятує життя
За роки повномасштабної війни правила роботи журналістів суттєво змінилися. Якщо у 2022 році головною небезпекою були артилерійські обстріли, то сьогодні найбільшу загрозу становлять дрони. Тому в цих умовах, наголошує Юрій Ларін, фіксер має орієнтуватися не лише на карту, а й на реальну ситуацію в громадах. Саме це часто дозволяє уникнути небезпечних рішень і зберегти життя всієї знімальної групи.
«Під час одного з відряджень фермер не просто був готовий завезти журналіста у Клинову-Новоселівку, щоб показати трактор у полі, який неможливо забрати через обстріли, а навіть наполягав на цьому. Іноземному журналісту нічого не говорить назва цього села в Золочівській громаді, однак місцеві журналісти добре знають про кількість обстрілів там і небезпеки. Тобто ми маємо огороджувати іноземних журналістів, у тому числі й від зайвої самовпевненості героїв сюжетів».
Фіксер відповідає не лише за організацію роботи групи, а й за її безпеку. Іноді саме фіксер має сказати «ні», навіть якщо герої сюжету чи самі журналісти готові ризикувати.
У відрядженнях до Краматорська та Слов’янська ЦЖС надавав Юрію для роботи детектор дронів – нагадуємо колегам, що в Центрі журналістської солідарності можна взяти в безоплатне користування “Чуйку”.
Фіксер – це провідник у контекст
Ще одна складова роботи фіксера – контекст. Фіксер – не перекладач. Його завдання, говорить Юрій, пояснити іноземним журналістам історію, причини та тло подій, без яких неможливо створити об’єктивний матеріал. Іноземець, який глибоко не спеціалізується в темі, часто просто не знає багатьох моментів.
Одна така розмова, згадує Юрій Ларин, повністю змінила сюжет італійських журналістів про Харківщину.
«Хвилин 40 я розповідав італійським журналістам про Голодомор у 1932–1933 роках, про репресії, заселення росіян у вимерлі після Голодомору хати, про те, чому так багато етнічних росіян є на території Харківської області, про те, чому етнічні росіяни зараз можуть бути з українськими паспортами. І це взагалі змінило суть і звучання сюжету про північ Харківської області».
Саме такі пояснення допомагають іноземним редакціям побачити не лише наслідки війни, а й історичні причини, які формували регіон десятиліттями. І саме тому хороший фіксер – це не перекладач, а людина, яка перекладає сенси.
Не менш важливим є спілкування з героями матеріалів
Саме від фіксера часто залежить, чи відкриється людина перед камерою, чи вдасться знайти тих, хто найкраще розкриє тему, і чи отримає редакція не просто набір кадрів, а історію з глибоким змістом. Тому, наголошує Юрій, фіксери, які мають журналістський досвід, особливо цінуються міжнародними редакціями – вони краще розуміють, як мислить журналіст і який результат він прагне отримати.
У самого Юрія за плечима співпраця у ролі фіксера з більш ніж 20 міжнародними редакціями. Серед них – RAI 24, Al-Arabia, PBS Frontline, естонське суспільне телебачення, газета Postimees, латвійське телебачення, а також бельгійські, французькі, британські, польські та ірландські журналісти тощо.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко).
Харківський ЦЖС
