Працювати у віддаленні від своїх громад медійникам непросто. А тим часом у таких реаліях функціонують локальні медіа, яким довелося релокуватися з небезпечних територій, аби забезпечувати своїх читачів достовірною і корисною інформацією. Про це йшлося на панельній дискусії «Досвід релокації редакції» під час всеукраїнської онлайн-конференції «Уроки 2024: про стійкість українських медіа», де керівники і журналісти релокованих медіа поділились досвідом переїзду та організації роботи редакцій на новому місці.
– Серед викликів, з якими ми зіштовхнулися в цьому році – робота редакцій на небезпечних територіях, та релокація тих медіа, для яких і це стало неможливим. Релокація стала порятунком під час війни, а також пошуком можливості для медіа продовжувати свою роботу і не поривати зв’язок зі своєю аудиторією. В одних випадках переїзд редакцій відбувався дуже стрімко, в інших – мали трохи часу підготуватися. В будь-якому випадку релокованим медіа і медійникам надавали підтримку Центри журналістської солідарності. Ми запросили колег поділитися досвідом – які уроки із релокації редакції 2024 року вони винесли, – зауважила перший секретар Національної спілки журналістів України, координатор мережі Центр журналістської солідарності НСЖУ Ліна Кущ.
Максим Забєля, головний редактор Мирноградської газети «Рідне місто»: Дуже важлива колегіальна взаємодія
Мирноград Донецької області наразі знаходиться дуже близько до лінії фронту. Тож редакція газети «Рідне місто» майже три роки працювала у прифронтових умовах. Попри всі події, які відбувалися в регіоні після повномасштабного вторгнення, редакції вдалося зберегти сталу передплату – майже три тисячі екземплярів. Однак у серпні – вересні 2024-го, коли безпекова ситуація погіршилась, ворог підійшов надто близько до Мирнограда, у редакції вирішили евакуювати співробітників, насамперед щоб зберегти їхні життя.
Тож, розповів Максим Забєля, перед редакцією постала низка викликів.
Виклик перший – необхідність організувати роботу редакції і налагодити комунікацію в цих умовах, оскільки члени редакційного колективу знайшли прихисток в різних населених пунктах. Ефективно комунікувати, щоб зібрати матеріал, підготувати газету, зверстати, вичитати і роздрукувати, доставити читачам, колективу допомагає досвід, отриманий і в ковідні часи, і в перші місяці після повномасштабного вторгнення, і ще в 2014 році.
Виклик другий – доставка газети. В основному тираж газети розпосюджувався за рахунок передплати. Але Укрпошта з міркувань безпеки змушена припинила роботу свого відділення у Мирнограді, тож питання доставки лягло на плечі редакції.
–Нас турбувало те, як підтримувати комунікацію з читачами, евакуйованими до інших областей. Майже п’ять тисяч осіб знаходяться у місцях централізованого компактного поселення вихідців з нашої громади на Дніпропетровщині, Полтавщині і Кіровоградщині. Переважно це соціально вразливі, літні люди. Хтось із них передплачував газету п’ять років, хтось – десять. Ми навіть знайшли тих читачів, – вони наразі у Дніпропетровській області – які з нами вже 26 років, увесь період роботи нашої редакції. Ми у вересні об’їздили місця компактного поселення, поспілкувалися з людьми, провели анкетування щодо того, який контент наразі їх цікавить, домовилися, що в кожному хабі буде людина, яка розповсюджуватиме газету, коли ми надішлемо поштою номер. І наразі свої зобов’язання виконуємо, щодватижні частину нашого тиражу їм доставляємо. Не забуваємо й про тих, хто зараз у Мирнограді. Як і в інших прифронтових містах, коли хоч трошки вщухають обстріли, частина тих, хто виїхав, повертаються додому. Вони живуть без світла, опалення, газу, в інформаційному вакуумі. І ми розуміємо, що доставити їм друковане видання через волонтерів – це надважлива місія, і наш обов’язок, адже люди свого часу нас підтримували, в тому числі і передплатою.
Редакція газети «Рідне місто» працює так, щоб контент видання відповідав вимогам двох частин своєї аудиторії – і тих, хто залишається на прифронтовій території, і тих, хто живе в безпечніших областях. Ми розуміємо, наскільки збільшилася соціальна функція в нашій роботі – каже Максим Забєля.
«Рідне місто» завжди існувало в основному за рахунок передплати, за рахунок тих доходів, яких сьогодні видання позбавлене. Тож на 2025-й рік, редакція активно шукає можливості грантової підтримки, щоб продовжувати роботу.
– І ще один висновок з досвіду релокації – те, що дуже важлива колегіальна підтримка і взаємодія. Дякую за підтримку, надану з початку повномасштабного вторгнення, Національній спілці журналістів України, а також нашим міжнародним донорам, які частково підтримують створення контенту або фінансують певні аспекти нашої діяльності. А ще коли нам знадобилася додаткова платформа для розміщення матеріалів щодо ситуації з вимушеними переселенцями з Мирноградської та Покровської громад, телекомпанія «Орбіта», яка нині теж релокована, надала для цього свої електронні ресурси. І якщо ми збережемо таку колегіальність, то й далі будемо триматися, долати виклики і працювати для наших читачів, – підкреслив Максим Забєля.
Олексій Пасюга, головний редактор Великописарівської газети «Ворскла»: Без гарантової допомоги нам поки не вижити
Ані день не зупинила свої роботи газета «Ворскла» з Великої Писарівки Сумської області, попри те, що колективу цьогоріч, коли редакція була зруйнована, довелося здійснити стрімкий переїзд на безпечнішу територію – до сусідньої Охтирки. Головний редактор газети Олексій Пасюга зауважив, що нині складно працювати всім медіа – і тим, які перебувають у зоні бойових дій, і тим, яким довелося релокуватися, і тих, які функціонують відносно спокійних територіях.
Головний редактор зауважує, що допомоги від місцевої влади газета не мала – «Ворскла» завжди була в конструктивній опозиції до будь-якої влади, тому коштів не просили. Виручала досить розвинена система передплати.
–Були певні напрацювання щодо розповсюдження газети не лише у Великописарівській громаді, а й в усьому Охтирському районі, де свого часу припинили існування усі шість місцевих видань. Але, звісно, виникли певні труднощі, коли в березні за декілька днів Велику Писарівку на 40% зруйнувала артилерія, і переїждати довелося було дуже швидко. Ми встигли свій врятувати архів, частину обладнання, нам вдалося зберегти свою команду. Щоправда, переїхавши до Охтирки не змогли знайти приміщення для офісу, тож працюємо у бібліотеці, а то й вдома. Від великих видань відрізняємося тим, що знаємо кожного в громаді, і нас знає кожен, нам вірять. Наша команда невелика – троє у штаті і троє поза штатом. Та в газеті – тільки власні матеріали. І я дякую нашій команді, яка багато пише про місцевих жителів, а вони нас підтримують – каже Олексій Пасюга.
Втім, коли редакція після релокації запрацювала й на інші громади, спочатку відчувалась певна настороженість – звідкись з’явилася «Ворскла». Тож про передплату у тих умовах не йшлося, і редакція створила роздрібну систему розповсюдження. Втім, це дало свої результати – зараз у «Ворскли» тираж понад дві тисячі примірників, більший, ніж був у Великій Писарівці. Щоправда, з них тисяча – передплатні газети людей, які виїхали за межі області чи й країни. Цьогоріч розіслали майже 300 екземплярів газети за кордон, за межі області.
Але і з роздрібним розповсюдженням не все просто.
–Великі магазини не беруть газету на реалізацію. Нас виручають невеликі крамниці, які беруть 5, 10, 15, 20 екземплярів, тут ціна – 15 гривень, з них 5 залишаємо продавцям. У Великій Писарівці залишилось 250-300 жителів, але працюють 6 магазинів. І газету продають по собівартості – 10 гривень. А ще до цих крамниць приходять передплатники за своїми примірниками. Там всі знають, що газета працює, – каже Олексій Пасюга.
У 2025 році він планує все ж створити в Охтирці офіс, де можна було б здійснювати прийом читачів, реалізовувати газету. І, звичайно, працювати з рекламодавцями, хоча, у роботі з місцевими бізнесменами теж є свої складнощі. Тож, зауважує головний редактор, без грантової допомоги газеті поки не вижити.
–Нам вдалося вижити і зберегти впевненість у своїх силах завдяки підтримці Спілки журналістів. Така підтримка дуже цінна. Також завдяки Спілці про нас дізналися і ІРМІ два роки тому, і ми отримали певну підтримку на 2 роки, що дало можливість розвивати свою мережу доставки. Що буде в наступному році? Наразі сказати складно. Та відрадно, що навіть люди, коли покидають Батьківщину, намагаються нас підтримати. Хто далеко – перераховує кошти для передплати землякам, які не можуть передплатити самі.
Оксана Ковальова, журналістка газети «Ворскла»: Люди постійно дають цікаві приводи для матеріалів
Оксану Ковальову, яка релокувалась з Великої Писарівки до Чернівців, знає вже вся Буковина як журналістку «Ворскли». Та й не тільки. Адже медійниця пише багато і плідно.
–Тепер я є голосом «Ворскли», за тисячі кілометрів від дому – у Чернівцях. І це завдяки тому, що є про кого писати, і є де писати, і є на чому писати. Я дуже вдячна за підтримку Центру журналістської солідарності в Чернівцях, і Національній спілці журналістів України, яка надала мені ноутбук для роботи. І, звісно, завдяки тому, що люди постійно дають цікаві інформаційні приводи для матеріалів, я маю можливість писати і для Чернівецьких медіа і для нашої газети «Ворскла». Навіть буденні речі викликають неабияку реакцію читачів всієї країни. Також приємна увага до моєї діяльності з боку Чернівецької міськради, яка організовує зустрічі зі мною як з воєнною журналісткою.
Оксана Ковальова поділилася своїми планами, і вони цілком зрозумілі журналістській спільноті – писати, робити це так, щоб читачам цікаво було читати.
– І щоб вся Буковина знала про славних мешканців Великописарівської громади із Сумщини. І щоб усіх на устах була газета «Ворскла».
Інформаційна служба НСЖУ
