28 вересня у світі відзначають Міжнародний день загального доступу до інформації. Для України ця дата має особливе значення, адже під час війни можливість отримувати достовірну інформацію безпосередньо залежить від безпеки медіа, стійкості цифрових систем і роботи телекомунікаційної інфраструктури, наголошують у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення.
Міжнародний день загального доступу до інформації був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО у 2015 році. У 2019 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 28 вересня Міжнародним днем загального доступу до інформації на рівні ООН. Його мета – привернути увагу до права кожної людини отримувати інформацію.
В Україні це право щодня випробовує війна. російські атаки пошкоджують медійну та телекомунікаційну інфраструктуру, створюють загрози для журналістів і ускладнюють роботу редакцій.
Українські медіа працюють під загрозою ракетних і дронових ударів, кібератак та іншого інформаційного тиску. Пошкодження телеканалів, редакцій, ньюзрумів і робочих приміщень ускладнює роботу журналістів та поширення достовірної інформації.
Великою загрозою залишаються кібератаки. За даними Ситуаційного центру забезпечення кібербезпеки СБУ, від початку повномасштабного вторгнення кіберфахівці СБУ нейтралізували понад 16.5 тисяч російських кібератак. Серед цілей ворога – державні органи, об’єкти критичної інфраструктури та українські медіа.
Під загрозою залишається і телекомунікаційна інфраструктура. Для прифронтових громад стабільний зв’язок та інтернет – це доступ до важливої інформації, екстрених служб і зв’язку з близькими. Попри постійні атаки, фахівці відновлюють пошкоджені мережі та забезпечують роботу зв’язку.
Національна рада стежить за інформаційними загрозами, аналізує російську дезінформацію та пропаганду, працює над кіберстійкістю медіа і підтримує збереження українського мовлення в регіонах, що зазнають російських атак. Разом із партнерами регулятор допомагає редакціям посилювати захист цифрових ресурсів і підтримувати безперервність роботи.
Важливим міжнародним майданчиком для представлення українського досвіду у сфері доступу до інформації є Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (IFAP), у межах якої Національний комітет IFAP в України привертає увагу міжнародної спільноти до питань безпеки журналістів і медіа, протидії дезінформації та забезпечення доступу до інформації в умовах війни.
Для України доступ до інформації під час війни – це можливість суспільства залишатися поінформованим навіть тоді, коли медіа зазнають атак, пошкоджується інфраструктура, а інформаційний простір стає частиною війни. Тому стійкість медіа, безпека журналістів, надійний зв’язок і доступ до достовірної інформації є важливими складовими інформаційної безпеки країни.
* * *
Для Національної спілки журналістів України питання доступу до достовірної інформації в умовах війни безпосередньо пов’язане зі збереженням спроможності українських редакцій працювати – передусім у прифронтових і деокупованих громадах. Там, де через обстріли немає стабільного електропостачання, мобільного зв’язку чи інтернету, саме місцева преса нерідко залишається для людей єдиним регулярним джерелом перевіреної інформації. За сприяння НСЖУ після початку повномасштабного вторгнення вдалося відновити вихід понад 30 місцевих видань, які були змушені припинити друк.
Окремий напрям роботи НСЖУ – системна підтримка редакцій, які продовжують випуск газет буквально під обстрілами. Наприкінці 2025 року Спілка разом зі Шведською медіабізнес-асоціацією Tidningsutgivarna (TU) започаткувала програму Frontline Press, до якої увійшли 25 локальних і прифронтових редакцій із восьми областей. Упродовж шести місяців вони отримували фінансову, професійну й технічну підтримку. За підсумками програми жодна з 25 редакцій не припинила випуск, а для 14 видань ця допомога дала змогу уникнути закриття.
НСЖУ також документує фізичні атаки Росії на українську медіасферу. Лише за січень–червень 2026 року Спілка зафіксувала щонайменше 80 верифікованих випадків фізичного впливу російської агресії на журналістів і медіа, серед них – 28 випадків пошкодження або знищення редакцій та інших об’єктів медіаінфраструктури. Такі удари означають не лише матеріальні втрати для медіа: разом зі зруйнованою редакцією, студією чи обладнанням громада ризикує втратити канал отримання суспільно важливої інформації.
Важливою частиною цієї роботи є створена НСЖУ за підтримки міжнародних партнерів мережа Центрів журналістської солідарності. Центри у Києві, Запоріжжі, Харкові, Дніпрі, Сумах, Львові та Івано-Франківську допомагають журналістам із захисним спорядженням, фінансовою, юридичною та іншою підтримкою. Від початку роботи мережі у 2022 році до липня 2026-го Центри опрацювали 10 573 запити на допомогу; 879 журналістів і редакцій отримали екстрену фінансову підтримку після атак і вимушених переміщень, а фінансову допомогу було надано 277 регіональним медіа. Самі Центри обладнані генераторами та Starlink і можуть слугувати коворкінгами для журналістів під час відключень електроенергії та зв’язку. Детальніше про цю систему підтримки НСЖУ розповідала в матеріалі про роботу мережі Центрів журналістської солідарності.
Зміна характеру війни змушує НСЖУ розширювати й набір безпекових інструментів. Центри журналістської солідарності безкоштовно надають медійникам у користування бронежилети, шоломи, аптечки та детектори дронів «Чуйка», а також організовують навчання з їх використання. НСЖУ наголошує на необхідності посилення захисту журналістів від атак дронів, адже для працівників медіа у прифронтових громадах такі засоби безпосередньо визначають можливість безпечно виїхати на місце події та донести інформацію до своєї аудиторії.
Підтримуючи роботу локальних медіа, НСЖУ виходить із того, що для прифронтових громад доступ до інформації є частиною життєво важливої інфраструктури. Коли зникає електрика й інтернет, а редакції працюють під загрозою дронів та ракет, можливість продовжувати випуск газети, мовлення чи роботу онлайн-медіа означає для людей доступ до перевірених новин, повідомлень місцевої влади, інформації про евакуацію, соціальні послуги та життя громади. Саме цю роль локальної преси НСЖУ підкреслювала в матеріалі «Коли гасне світло, залишається газета».
Дискусія з цього приводу: