Чи може матеріал із невеликої громади зацікавити світову аудиторію? Секретар НСЖУ, ментор проєкту Frontline Press Олександр Харченко пропонує не лише інтегрувати глобальні тренди в місцевий контекст, а навчитися «експортувати» регіональні історії назовні:
— Часто нам здається, що глобальне і локальне — це дві різні реальності. Одна — великі медіа, великі бюджети, мільйони аудиторії. Друга — наші новини, які цікаві тільки тут. Але ця межа стирається, і світові медіа якраз шукають локальні історії.
Під час Україно-шведського форуму прифронтової преси, організованого Національною спілкою журналістів України спільно з Асоціацією видавців шведських медіа (Tidningsutgivarna, TU) Олександр Харченко представив один із ключових виступів практичної сесії: «Як локальне зробити глобальним?»
Публікуємо основні тези виступу експерта у структурованому вигляді — як практичний посібник для регіональних редакцій.
Людей в усьому світі цікавлять люди
Перший і головний тренд — human-centered storytelling. Так працюють, до прикладу, «The New York Times» та інші провідні світові видання: велику тему (війну, пандемію, катастрофу) розкривають через те, як вона проживається конкретною людиною.
Розповідайте історії, а не пишіть характеристики
Типова помилка, на якій Олександр Харченко акцентує: матеріал, написаний як характеристика. Автор «знайомить» з героєм через перелік рис — добрий сім’янин, круто виконує роботу, бере участь у житті громади, морально стійкий:
— Портрет виходить пласким, необ’ємним. Людина без вчинку — це просто хороший хлопець чи жінка, не герой матеріалу. Описуйте дії, а не риси.
Будьте трохи Шекспіром
Текст будуйте як історію. Шукайте універсальні сюжети, зрозумілі на всіх континентах: про кохання, дружбу, пошук рідної людини, владу, ревнощі.
Як-от матеріал про двох матерів, американки та українки, які втратили синів на війні в Україні, а згодом американка з іншими родинами збудувала модульний будинок для української жінки та її сусідів.
Авторське узагальнення й контекст
Саме це виводить конкретну історію на глобальний рівень.
Приклад з проєкту Frontline Press — матеріал про двох зниклих безвісти воїнів, одного чекає сестра, іншого дружина. Контекст: на війні вже десятки тисяч зниклих безвісти. Узагальнення додає юридичні, фінансові, психологічні проблеми, з якими стикаються родини. Так історія двох людей стає історією сотень тисяч.
П’ять прийомів, які працюють
▪️ Репортажний початок. Замість стандартного «ми зустрілися з героєм у редакції, він між бойовими чергуваннями прийшов до нас» варто почати з умонтовування читача в оповідь. Динаміка з перших рядків — запрошення читати далі.
▪️ Словесні картинки. Описові фрагменти, які замінюють фотографію словами. Прийом простий, але використовується рідко.
▪️ Теперішній час. Дає ефект «я очевидець події».
▪️ Короткі динамічні речення. «Ви не Фолкнер. Ніхто складнопідрядні речення у вашому виконанні читати не буде», — зауважив ментор.
▪️ Монтаж. Об’єднання кількох менших історій у більшу.
Три шляхи локального до глобального
У фінальній частині виступу ментор окреслив три канали, що ними сюжет із регіону може вийти на більшу аудиторію:
Партнерські проєкти. Скажімо, такі як Frontline Press. Ментори відбирають найцікавіші історії і пропонують західним партнерам в європейських медіа.
Загальноукраїнські медіа. Якщо матеріал не потрапить за кордон, його побачать національні видання. Проблеми з некоректним цитуванням і забутим першоджерелом усе ще існують існують, та колаборацій між національними і локальними медіа поступово стає більше.
— Прислуховуйтесь до своєї журналістської інтуїції — і все у нас вийде! — підсумовує Олександр Харченко.
Інформаційна служба НСЖУ
