Міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила щорічний звіт про насильство щодо журналістів у світі. У 2025 році загинуло 67 представників медіа – це на одного більше, ніж торік. Україна залишається однією з найнебезпечніших країн для журналістів разом із Суданом, Мексикою, а також сектором Гази.
За даними RSF, у 2025 році в Україні під час виконання професійних обов’язків загинули троє журналістів – усі від російських дронових атак. Серед жертв – французький фотожурналіст Антоні Лаллікан, який 3 жовтня був убитий російським дроном поблизу Краматорська під час висвітлення будівництва укріплень. Його український колега Георгій Іванченко втратив ногу внаслідок цієї атаки.
Через 20 днів, 23 жовтня, в Краматорську від російського дрону загинули українські журналісти Альона Храмова (Губанова) та Євген Кармазін. Їхній колега Олександр Количев отримав важкі поранення.
Усі троє загиблих були позначені як «Преса», мали захисне спорядження та перебували на відстані близько 20 кілометрів від лінії фронту. RSF наголошує, що це були цілеспрямовані атаки на цивільних осіб, що кваліфікується як воєнний злочин за міжнародним правом.
З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році загинуло 16 медійників (за даними НСЖУ – 21 медійник), які висвітлювали війну в Україні.
Росія посідає друге місце у світі за кількістю ув’язнених журналістів – 48 осіб станом на 1 грудня 2025 року. Найтривожнішим є те, що 26 (за даними НСЖУ – 28) із них – українські журналісти. Це найбільша кількість іноземних журналістів, ув’язнених однією країною.
RSF приєдналася до коаліції правозахисних організацій, виступаючи проти можливої амністії злочинів проти журналістів у рамках будь-якої угоди про завершення війни.
Найбільшими “в’язницями для журналістів” залишаються Китай (121 ув’язнений), Росія (48) та М’янма (47). Загалом у світі під вартою перебуває 503 журналісти у 47 країнах. 135 журналістів вважаються зниклими безвісти у 37 країнах, деякі – понад 30 років.
«Ось до чого призводить ненависть до журналістів! Вона цьогоріч спричинила загибель 67 журналістів – це не випадково, вони не були побічними жертвами. Їх убили, вони стали мішенями через свою роботу, – наголошує Генеральний директор RSF Тібо Брюттен. – Цілком законно критикувати медіа — критика має слугувати каталізатором змін, які забезпечують виживання вільної преси, суспільного блага. Але вона ніколи не повинна опускатися до ненависті до журналістів, яка значною мірою народжується — або навмисно розпалюється — тактикою збройних сил і злочинних організацій. Ось до чого нас призводить безкарність за ці злочини: неспроможність міжнародних організацій, які більше не можуть забезпечити право журналістів на захист у збройних конфліктах, є наслідком глобального занепаду мужності урядів, які мають впроваджувати захисну державну політику. Ключові свідки історії, журналісти поступово стали побічними жертвами, незручними очевидцями, розмінною монетою, пішаками в дипломатичних іграх, чоловіками і жінками, яких потрібно «усунути». Ми маємо остерігатися хибних уявлень про репортерів: ніхто не віддає своє життя за журналістику — його забирають у них; журналісти не просто вмирають — їх убивають».
RSFзакликає світову спільноту посилити захист журналістів та притягнути до відповідальності винних у злочинах проти представників медіа.
