«Луплять без передиху і вдень, і вночі. За всі чотири роки повномасштабки такого не було», – каже директор радіокомпанії «Ностальжі 102,4 FM» Валерій Терещенко. Нікополь зараз – напевне, найбільш атаковане окупантами місто в Україні. Як живуть і працюють медійники в умовах постійних обстрілів, він розповів НСЖУ.
Росіяни – за чотири кілометрів, на іншому березі Дніпра. Під прикриттям ЗАЕС пілоти БПЛА тероризують місто.
– Летить щось кожні три-чотири хвилини, – розповідає Терещенко.
Дрони полюють на людей і машини. Виїхати дуже важко, вулиці міста – практично порожні.
– Горобців у Нікополі менше, ніж дронів, – зауважує Валерій Іванович. – Вороги атакують також артилерією.
«Ностальжі» – на сьогодні єдине радіо, що мовить цілодобово на Нікополь, Марганець і Покров та прилеглі райони. Мовлення забезпечують троє співробітників, тоді як до повномасштабного вторгнення тут працювало тринадцять осіб.
Мовити без перерв – означає потребувати електрики без перебоїв. На студії є зарядна станція, а от на передавальне обладнання, що забезпечує трансляцію, відсутня. Коли немає світла, передавальне обладнання працює від генератора, та ось заправити його – окрема проблема.
– Треба викручуватися з бензином, усі заправки розбиті, – каже Валерій Терещенко. Зарядна станція для передавального обладнання закрила б найгострішу потребу: «Щоб ми могли дві-три години спокійно працювати».
На роботу медійники добираються в перервах між обстрілами, по тривозі ховаються в бомбосховище. Попри все «Ностальжі» не замовкає – це голос міста, що стійко продовжує лунати…
Інформаційна служба НСЖУ
Фото: радіо “Ностальжі”
