• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
Понеділок, 13 Липня, 2026
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    «Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

    «Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

    Прикарпатська ТРК «РАІ» вийшла на MEGOGO і розбудовує мережу студій: досвід учасника проєкту НСЖУ

    Прикарпатська ТРК «РАІ» вийшла на MEGOGO і розбудовує мережу студій: досвід учасника проєкту НСЖУ

    2026 рік із «Перемогою»: незламний дух людей на шпальтах газети

    2026 рік із «Перемогою»: незламний дух людей на шпальтах газети

    Друковане слово під демонтаж: чому в столиці знищується мережа продажу преси

    Друковане слово під демонтаж: чому в столиці знищується мережа продажу преси

  • Юридична допомога
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    «Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

    «Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

    Прикарпатська ТРК «РАІ» вийшла на MEGOGO і розбудовує мережу студій: досвід учасника проєкту НСЖУ

    Прикарпатська ТРК «РАІ» вийшла на MEGOGO і розбудовує мережу студій: досвід учасника проєкту НСЖУ

    2026 рік із «Перемогою»: незламний дух людей на шпальтах газети

    2026 рік із «Перемогою»: незламний дух людей на шпальтах газети

    Друковане слово під демонтаж: чому в столиці знищується мережа продажу преси

    Друковане слово під демонтаж: чому в столиці знищується мережа продажу преси

  • Юридична допомога
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Атаки на журналістів

«У пеклі Кізельської в’язниці з’явився доказ життя двох українських медіафахівців, яких Кремль утримує в ізоляції», – RSF

Степанов Максим Степанов Максим
13 Липня, 2026 / 12:40
рубрика Атаки на журналістів, Новини
0
«У пеклі Кізельської в’язниці з’явився доказ життя двох українських медіафахівців, яких Кремль утримує в ізоляції», – RSF
Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

Нові свідчення, зібрані «Репортерами без кордонів» (RSF), підтверджують, що українські медіафахівці Євгеній Ільченко та Анастасія Глуховська утримуються у в’язниці № 3 у Кізелі, в Уральському регіоні Росії, які є першим за багато років доказом, що вони живі. Ці свідчення також проливають світло на внутрішні процеси в’язниці, де українські ув’язнені перебувають в умовах системи інституціоналізованого насильства.

«Хотілося б, щоб він міг вибратися, щоб ми могли йому допомогти». Ксандр*, український військовий, звільнений у травні 2026 року, добре знає Євгенія Ільченка. Вони майже півтора року ділили камеру у в’язниці № 3 у Кізелі, російському місті, розташованому приблизно за 1700 кілометрів від України по прямій. Його свідчення, зібрані RSF, вперше дозволять встановити місце перебування цього адвоката та адміністратора українського місцевого новинного телеграм-каналу @Melitopol в Уральському регіоні. Євгеній Ільченко був заарештований 10 липня 2022 року в окупованому місті Мелітополь. Через чотири роки, після утримання його Москвою в ізоляції, він зник з поля зору, доки RSF не опублікували розслідування у 2024 році та поки свідчення Ксандра не дали доказів того, що він все ще живий.

Пов'язанітеми

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

«Знаходити радість у житті стало значно важче»: Василиса Степаненко про психічне здоров’я журналістів, які висвітлюють війну

Колишній ув’язнений також розповідає про випробування, які випали на долю Ільченка у в’язниці, зокрема про примусову працю з риття траншей для російської армії на окупованій території України, жорстокі побиття та інсценування страти. За словами Ксандра, його перевели до Кізеля на початку вересня 2024 року, але офіційного звинувачення йому так і не висунули. Незважаючи на «підозру на туберкульоз», він «тримається» і «не піддається на провокації наглядачів», — каже його колишній сусід по камері.

Євгеній Ільченко — не єдиний український журналіст, ув’язнений у Кізелі. Під час інтерв’ю з тими, хто пережив російські в’язниці, RSF неодноразово чули ім’я Анастасії Глуховської. До початку широкомасштабного вторгнення Росії Глуховська працювала в місцевому інформаційному агентстві «РІА-Мелітополь». Її заарештували 20 серпня 2023 року під час репресій Кремля проти медіафахівців, а у 2024 році перевели до Кізеля.

Декілька свідчень підтверджують її перебування там. Станіслав, український військовий, звільнений минулого квітня, каже, що бачив її двічі: один раз влітку 2025 року і ще раз у березні 2026 року. Інший колишній ув’язнений розповів RSF, що її доправили до тюремного лазарету, що підтвердив Станіслав, який сказав, що його сусід по камері чув її там після того, як у неї з’явився сильний біль у ногах через тривале стояння. Інші повідомляли, що її ім’я поширювалося серед ув’язнених. «Їй було дуже важко. Було чутно, що вона була психологічно зламана», — згадує інший свідок.

Згідно з інформацією, опублікованою розслідувальним виданням Slidstvo.info, її призначили до швейної майстерні в’язниці. Українська влада також вважає, що вона «найімовірніше» утримується в Кізелі, підтвердила RSF її сестра Діана. Жодному адвокату не дозволили її відвідати.

Пекло Кізельської в’язниці

У межах пенітенціарної системи Росії, де міжнародні організації, такі як Human Rights Watch, задокументували систематичні тортури українських ув’язнених, в’язниця № 3 у Кізелі не є винятком. Наприкінці літа 2024 року в’язниця почала приймати великі групи українських ув’язнених після їхнього переведення з інших російських центрів ув’язнення, зокрема з сумнозвісної в’язниці № 2 у Таганрозі на південному заході Росії, добре відомої жорстоким поводженням із в’язнями. За словами кількох колишніх ув’язнених, опитаних RSF, протягом лише кількох місяців до Кізеля було переведено від 300 до 500 цивільних осіб та військових. Прибувши із зав’язаними очима, вони не мали уявлення, куди їх привезли. Насильство починається одразу після прибуття.

«Вони відвели нас до підвалу, де били кийками майже сорок хвилин», — розповів один зі свідків. Російські охоронці цинічно називають цей ритуал ініціації «прийомкою» — «вітанням». «Коли ми прибули, в Курську тривала військова операція України. Вони були надзвичайно розлючені», — згадує інший український військовий.

Після такого «вітання» в’язні вимушені терпіти жорстокий режим у в’язниці, яка сама перебуває в поганому стані. «Все було поспіхом побілено, але цвіль все одно була всюди», — каже один із колишніх в’язнів. Під постійним наглядом охоронців та камер затриманих змушують стояти з 6-ї ранку до 10-ї вечора і їм заборонено розмовляти. «Навіть до туалету можна піти лише за командою», — пояснює інший колишній ув’язнений. Щоразу, коли вони виходять зі своїх камер, ув’язнені мусять надягати мішок на голову й залишатися нахиленими до землі. Гучномовці безперервно виконують оглушливу радянську та російську музику. Знущання безперервні. «Вони били нас по руках, поки ті не синіли», — каже Ксандр. «Протягом півтора року я так страждав, що перестав щось відчувати», — додає інший свідок. Колишні в’язні також розповідали про електрошокові тортури, жорстокі допити в підвалах, щоденні приниження та сексуальне насильство.

Хвороба поширюється безконтрольно. Ув’язнені, які страждають на туберкульоз, утримуються разом зі здоровими, а лазарет слугує здебільшого лише для показу. «Там люди хворіють», — підтверджує Ксандр, який повернувся до України з підозрою на інфекцію. Вікна залишаються відкритими цілий рік — навіть взимку. «Офіційно це для профілактики туберкульозу, але здебільшого це для того, щоб насміхатися з нас», — каже інший свідок. Хоча їжа не гірша, ніж в інших російських в’язницях, але усі суттєво втрачають вагу. До моменту повернення Ксандра в Україну він важив менше 70 кілограмів, порівняно зі 100 кілограмами до його ув’язнення.

Ланцюг відповідальності Росії

Українських ув’язнених охороняють співробітники в масках, особи яких залишаються невідомими, але які належать до Федеральної служби виконання покарань Росії (ФСВП). Кілька колишніх в’язнів розповіли RSF, що співробітники Федеральної служби безпеки (ФСБ) періодично приходили допитувати ув’язнених, яких вважали особливо чутливими. Свідки також розповідали про періодичні «інспекції», які проводили відвідувачі ззовні, хоча вони не могли визначити, чи представляли вони Міжнародний комітет Червоного Хреста або російські судові органи. За словами всіх колишніх ув’язнених, опитаних RSF, жоден із цих візитів не призвів до суттєвого поліпшення умов ув’язнення.

Українські прокурори вже звернули увагу на цю в’язницю. Її начальник В’ячеслав Перевозкін перебуває під кримінальним розслідуванням в Україні за «видання злочинних наказів та свідоме санкціонування застосування фізичного та психологічного насильства щодо українських ув’язнених». Як встановило розслідування, Перевозкін віддавав злочинні накази та свідомо допускав застосування фізичного і психологічного насильства щодо українців. Незалежна українська журналістка Вікторія Рощина померла в цій в’язниці у вересні 2024 року після місяців знущань протягом ув’язнення в різних установах Росії.

Інші посадовці російської пенітенціарної системи, зокрема директор в’язниці № 2 у Таганрозі, також перебувають під судовими провадженнями.

Родичі затриманих журналістів залишаються рішуче налаштованими тримати їхні справи в полі зору громадськості. «Медійна увага може допомогти швидше забезпечити звільнення Анастасії», — каже Діана, сестра Анастасії Глуховської.

«Свідчення, зібрані RSF щодо умов утримання під вартою Євгенія Ільченка та Анастасії Глуховської, яких тримають в ізоляції, є доказом того, що вони живі. Але вони також описують систему, в якій насильство не є наслідком окремих зловживань: воно вбудоване в організовану структуру. Питання відповідальності має бути вирішене. Російська пенітенціарна система, керівництво в’язниці та її охоронці мають бути притягнуті до відповідальності за ці акти тортур та свавільного утримання під вартою. RSF закликають звільнити 26 українських журналістів, затриманих Москвою, та притягнути до міжнародного переслідування осіб, відповідальних за в’язницю № 3 у Кізелі», – наголошує Полін Мофре, регіональна менеджерка RSF з питань України.

Запити RSF до російської влади щодо перебування українських журналістів у Кізельській в’язниці та справи Вікторії Рощиної залишилися без відповіді.

*Імена деяких свідків були анонімізовані або змінені з метою їхнього захисту.

Передрук з сайту «Репортерів без кордонів».

Теги: Головне
Попереднє

Редактор, фактчекер і «адвокат диявола»: як штучний інтелект може виступати в ролі цілої редакційної команди

Наступне

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

Схожі новини

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції
Новини

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

13/07/2026
Редактор, фактчекер і «адвокат диявола»: як штучний інтелект може виступати в ролі цілої редакційної команди
Новини

Редактор, фактчекер і «адвокат диявола»: як штучний інтелект може виступати в ролі цілої редакційної команди

13/07/2026
Отримали важливий досвід: практиканти-журналісти відвідали Центр журналістської солідарності у Львові
Новини

Отримали важливий досвід: практиканти-журналісти відвідали Центр журналістської солідарності у Львові

13/07/2026
Голова НСЖУ в Мюнхені подякував німецьким журналістам за підтримку українських колег
Новини

Голова НСЖУ в Мюнхені подякував німецьким журналістам за підтримку українських колег

13/07/2026
Наступне
«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

Дискусія з цього приводу:

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Авточернетка

    Легендарний голос української душі

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Народного поета України відзначено найвищою нагородою ПЦУ

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • 10 липня – День пам’яті загиблих медиків. Що можуть зробити в цей день журналісти?

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Скорботне слово… Пішов із життя заслужений журналіст України Володимир Сторчаков

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Головна редакторка оріхівської газети «Трудова слава» Світлана Карпенко: «Запорізький ЦЖС – це відчутна допомога для редакцій»

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

Дорога до храму Андрія Демиденка

Дорога до храму Андрія Демиденка

13/07/2026

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

«Не тільки дрон може прилетіти на голову»: як сьогодні вижити прифронтовій редакції

13/07/2026

«У пеклі Кізельської в’язниці з’явився доказ життя двох українських медіафахівців, яких Кремль утримує в ізоляції», – RSF

«У пеклі Кізельської в’язниці з’явився доказ життя двох українських медіафахівців, яких Кремль утримує в ізоляції», – RSF

13/07/2026

Редактор, фактчекер і «адвокат диявола»: як штучний інтелект може виступати в ролі цілої редакційної команди

Редактор, фактчекер і «адвокат диявола»: як штучний інтелект може виступати в ролі цілої редакційної команди

13/07/2026

Отримали важливий досвід: практиканти-журналісти відвідали Центр журналістської солідарності у Львові

Отримали важливий досвід: практиканти-журналісти відвідали Центр журналістської солідарності у Львові

13/07/2026

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: [email protected]

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання