«Новації Закону про медіа: як з цим жити та працювати журналістам» – так називавс юридичний тренінг, який відбувся у Запорізькому центрі журналістської солідарності НСЖУ. Спікером виступив Володимир Віхляєв – голова Комітету з юридичної освітньої політики України, член Національної асоціації адвокатів України, Науково-експертної ради Асоціації адвокатів України та НСЖУ.
20 січня 2026 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа і журналістів та забезпечення права громадян на доступ до інформації». Прийнятий ще у січні 2025-го, він більше року «лежав під сукном» через депутатські суперечки. За словами Володимира Віхляєва, це вже сам по собі сигнал: кардинальних змін на краще чекати не варто.
– Люди, які приймають нормативні акти, – ті самі. Тому очікувати чогось суперпозитивного ми не можемо, – наголосив тренер. Водночас він визнав певні плюси, але одразу вказав на суттєві недоліки законодавчої техніки та відсутність реальних механізмів захисту.

Що змінилось на краще:
- Протоколи сесій місцевих рад тепер мають зберігатися необмежений строк і публікуватися на офіційних сайтах.
- Журналісти отримали чітке право здійснювати звукозапис, фото- та відеозйомку на відкритих засіданнях, якщо це не заважає роботі.
- Додано обов’язок оприлюднювати порядок денний засідань постійних комісій, проєкти актів, висновки, рекомендації, протоколи та відеозаписи на сайті Верховної Ради.
- У Законі про комітети ВР та місцеве самоврядування закріплено право присутності на заходах у режимі відеоконференції.
Але головні питання залишилися. Юрист звернув увагу, що закон рясніє тавтологіями вже в назві («деяких змін і деяких гарантій») і не містить ключового – відповідальності за невиконання нових норм. Хто саме відповідатиме, якщо протокол зникне через «хакерську атаку» чи «перебої зі світлом»? Закон мовчить. Особливо гостро спікер розкритикував застереження щодо «інформації з обмеженим доступом». Під час воєнного стану майже будь-яке питання можна підвести під національну безпеку, і тоді журналістів просто не пустять у зал засідань. «Все, що нам обіцяли як посилення гарантій, нівелюється цими нормами», – констатував Володимир Віхляєв.
Не менш проблемним тренер назвав режим відеоконференцій. Логін і пароль на сайті — це максимум, що гарантує влада. Під’єднатися з VPN часто неможливо, а депутати можуть бути за кордоном. Легітимність таких рішень та можливість оскарження залишаються під питанням.
«Якщо це закон про гарантії для медіа, чому майже не торкнулися профільного Закону про медіа, а найбільше змін внесли – у Законі про комітети Верховної Ради?» – поставив риторичне питання тренер.
Висновок Володимира Віхляєва простий: закон більше схожий на декларацію, ніж на реальний інструмент захисту. Він радить медійникам уважно стежити за практикою застосування нових норм і готуватися до того, що багато питань доведеться відстоювати в суді.
Тренінг пройшов у форматі відкритого діалогу. Журналісти активно обговорювали, як жити й працювати за нових правил, які, за словами спікера, «50 на 50» – половина покращень, половина імітації.

Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Славко Твердохліб, фото Юлії Сапронової

























Дискусія з цього приводу: