Що таке протокол МАRCH ? Як дії відповідно до його вимог можуть врятувати життя? Знайти відповіді на ці та багато інших запитань, а також опанувати необхідні практичні навички запорізьким журналістам допоміг вишкіл з тактичної медицини. У сучасних реаліях, коли прифронтове Запоріжжя живе у постійній напрузі через загрозу обстрілів та надзвичайних подій, знання з тактичної медицини стають не просто корисними, а життєво необхідними. Особливо для журналістів, які часто опиняються на передовій подій – від аварій і наслідків ворожих атак до виконання професійних обов’язків у зоні бойових дій. Саме з такою метою Запорізький Центр журналістської солідарності НСЖУ за сприяння громадської організації «Сила розвитку» провів спеціалізований тренінг з тактичної медицини. Зважаючи на постійні повітряні тривоги і небезпеку обстрілів, проводився він в укритті міського Незламного Хабу «Орбіта»
Організатори та учасники тренінгу
Тренінг провели колишні військові, бойові медики, які мають необхідні знання і досвід роботи з надання першої допомоги в екстремальних умовах, Андрій Бобровнік та Віталій Радченко. Вони представляють громадську організацію «Сила Розвитку» – об’єднання ветеранів російсько-української війни, які після поранень повернулися до цивільного життя і беруть активну участь в житті суспільства. Організація фокусується на підготовці цивільних, зокрема журналістів, до реагування на кризові ситуації. «Сила Розвитку» регулярно проводить подібні заходи, вважаючи їх частиною своєї місії – готувати людей до допомоги собі, іншим та військовим.

Учасниками вишколу стали журналісти з Запорізької області: від молодих репортерів, які часто працюють на прифронтових територіях і стикаються з «прильотами» (обстрілами), до досвідчених колег середнього віку, які можуть опинитися в небезпечній ситуації безпосередньо у місті, як звичайні перехожі.
Тренінг включав як теоретичну, так і практичну частини, з акцентом на реальні сценарії, адаптовані до журналістської роботи.
– Цей тренінг – не разова акція, а частина систематичної роботи Центру журналістської солідарності, – підкреслила його співкоординаторка Валентина Манжура. – Адже ми живемо в зоні постійного ризику. Практично будь-якої миті, не дай Боже, може прилетіти, що завгодно. Журналісти повинні вміти орієнтуватися, бо вони ще й, наприклад, опиняються першими на місці події, тож мають знати, як допомогти собі і як допомогти людям, якщо доведеться. Тому щомісяця проводимо тренінги, пов’язані з наданням першої медичної допомоги. Але сьогодні це більш глибокий, серйозний тренінг. Ми удосконалюємося, і дійсно вишкіл проходить і цікаво, і пізнавально, і корисно. За останній час це найбільший обсяг практики був – саме практичні заняття: накладання турнікету, надання допомоги при втраті дихання, при втраті свідомості. Конкретно на прикладах, крок за кроком журналісти навчалися це робити. Тепер вони зможуть надати ефективну допомогу і собі, і тим, хто опиниться поруч, якщо ця допомога буде потрібна. Всі запам’ятали: виходячи з дому треба мати з собою рукавички і турнікет – така наша реальність. Ми будемо продовжувати таке навчання, ми переконані, що це потрібно робити постійно.
Ця цитата ілюструє не тільки ентузіазм учасників, але й практичну цінність тренінгу. Вона наголошує на тому, що журналісти, як перші на місці подій, мусять бути готовими не лише фіксувати факти, але й рятувати життя.
Ключові уроки тренінгу: від теорії до практики
Тренінг базувався на алгоритмі MARCH – стандартному протоколі тактичної медицини, який використовується в армії та рятувальних службах. MARCH розшифровується як Massive hemorrhage (масивна кровотеча), Airway (дихальні шляхи), Respiration (дихання), Circulation (циркуляція крові) та Hypothermia/Hypovolemia (гіпотермія/гіповолемія). Учасники навчалися застосовувати цей алгоритм крок за кроком у реальних сценаріях.

Інструктори акцентували увагу на особистій безпеці: перш, ніж надавати допомогу, потрібно оцінити ситуацію, щоб не стати ще однією жертвою.
Ось ключові поради, які озвучив на тренінгу інструктор Віталій Радченко:
– Ви стали свідком ДТП – ви не біжите з машини або через дорогу одразу надавати допомогу. Ви спочатку оглянули все навколо, зупинили транспорт, щоб кількість поранених не примножувалась, і тільки потім надаєте допомогу.
Якщо людина під завалами – як ви можете допомогти? Ви фізично надати допомогу не можете. Ви тільки можете її психологічно підтримати, і це вже є допомога. Тому що людина налякана, вона може бути поранена, в неї може бути шок. І коли вона чує ваш голос, відчуває, що хтось поруч – значить, допомога надійде, то їй вже легше. Тому що коли ви під завалами – це дуже великий стрес, ви думаєте, що ви зараз помрете, що за вами ніхто не прийде, що вас ніхто не знайде. Тож, якщо є можливість контактувати з постраждалим, треба бути з ним, його заспокоювати. Приміром: «Маша, я поруч, я тут, я викликала швидку, зараз вона приїде, ми тебе знайдемо. Все буде добре». Тобто, говоріть з постраждалим, і тримайте, що найголовніше, цю людину в свідомості.
Отже, перше – комунікація. Далі, скажімо, стався вибух, ви хочете і маєте можливість надати постраждалому допомогу. Про що ви повинні подумати? Про те, що вибух стався, але осколки, скло, каміння можуть ще продовжувати падати. Тому спочатку огляньте місце події, переконайтеся, що воно безпечне – і тільки потім підходите.
І ось тут – друге! Надягніть рукавички, щоб не заразитися, бо ви матимете справу з чужою кров’ю. А вже в рукавичках дістаєте постраждалого і переходите до огляду.
А далі діємо за алгоритмом MARCH. Зверніть увагу, що виконання перших двох його пунктів має бути надзвичайно оперативним. Для надання допомоги при сильній кровотечі маєте до 3-х хвилин, щоб її зупинити. При втраті свідомості і зупинці дихання – у вас для надання допомоги до 5 хвилин. Тобто перші два пункти – це – про критично оперативну допомогу. Не встигнете і далі – смерть постраждалого. Тому вміння накладання турнікет треба довести до автоматизму.

Учасники тренінгу практикували накладання турнікетів, реанімацію при втраті дихання та свідомості на манекенах, один на одному, а також самому собі, що дозволило закріпити навички.
Принагідно відзначу: в кінці тренінгу, після трьох годин теоретичних і практичних занять, всі журналісти змогли технічно правильно накласти турнікети, витративши на це від 40 секунд до 1 хвилини. Це саме той результат, який гарантує вчасну зупинку кровотечі!
Всі також встигли за безпечний час надати допомогу при відсутності дихання та втраті свідомості. Результат гарний. Але, як підкреслив тренер, всі ці навички вимагають постійних тренувань!
Окрім того, журналісти навчилися, як проводити тампонування кровотечі, яку допомогу надати при хімічних та термічних опіках, як підготувати постраждалого до транспортування, тощо. Також тренер познайомив їх з сучасними, антисептичними засобами та перев’язочними матеріалами і вмістом аптечки для надання першої допомоги.
Значення тренінгу для журналістів та суспільства
У контексті війни такі тренінги – це інвестиція в безпеку. Журналісти, як свідки подій, часто ризикують життям, але тепер вони можуть не лише документувати, а й рятувати.

Відгуки журналістів:
Юлія Долженко, Микита Шляхтунов, телеканал «Київ-24»:
–Тренінг дуже корисний. Ми не тільки слухали, але й особисто брали участь у практичних вправах з проведення огляду постраждалого, з накладання турнікетів самому собі в лежачому положенні. Це доволі складно, але це потрібно, бо ми їздимо на прильоти і на прифронтові території і як журналісти, і як волонтери. І бачимо, які бувають ситуації. Треба вміти в разі необхідності допомогти собі та іншим.
Катерина Клочко, фотокореспондент:
– Дуже необхідний, динамічний і потрібний вишкіл. Навчалася з задоволенням . І сама собі допомагала, взнала багато корисного. Мій результат у накладанні турнікету самій собі в лежачому положенні – в межах 1 хвилини.
– Головне – мати з собою рукавички та турнікет Адже ці прості речі можуть врятувати життя. – говорить Валерія Константинова, журналістка-фрілансерка, яка має досвід роботи в зоні підвищеного ризику.
Цей тренінг став прикладом, як ветерани війни передають знання цивільним, посилюючи стійкість суспільства. У майбутньому подібні ініціативи можуть поширитися на інші професії – від вчителів до волонтерів. У Запоріжжі, де «прильоти» – реальність, така підготовка робить громаду сильнішою, готовою до викликів. Якщо ви журналіст чи просто свідомий громадянин, подумайте про участь у подібних тренінгах – це може врятувати не одне життя.



Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Славко Твердохліб, фото Світлани Христенко

























Дискусія з цього приводу: