Воєнна кореспондентка телеканалу FREEDOM Альона Грамова (Губанова) та оператор Євген Кармазін загинули у Краматорську, виконуючи професійне завдання. За мужність і відданість професії їх, згідно з Указом Президента України, посмертно нагороджено орденами «За заслуги ІІІ ступеня» і відзначено Національною премією за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка Національної спілки журналістів України.
Альона Грамова і Євген Кармазін стали жертвами війни, яку показували світові. Їхнє життя обірвалося 23 жовтня 2025 року, коли російський ударний безпілотник типу «Ланцет» влучив у автівку, де знаходилася знімальна група.
Меморіальний захід відбувся у Центральному офісі НСЖУ. У церемонії вручення нагород взяли участь батьки Євгена Кармазіна – Олександр та Ольга. Нагороди отримав батько – як знак пам’яті про сина, який до останнього виконував свою роботу. Нагороди Альони Грамової вручили другу і адвокату родини Віталію Митнику.
– Наш син був дуже відкритим і чуйним, повністю відданий роботі. З Альонкою були однією командою, розуміли одне одного з півслова, потрапляли в різні ситуації, і під обстріли. Мабуть, вони були безстрашними, хоча страх притаманний кожній людині,– каже Олександр Кармазін. – Вони дуже любили життя, любили людей. Ми просили сина, аби зупинився, працював обережніше, але Євген категорично заперечував, хотів бути там, де найгарячіше. І якщо життя забрало у мене сина – пам’ять про нього неможливо забрати. Він завжди зі мною, у моєму серці. У нашій сім’ї ми постійно відчуваємо його присутність.
Рідні, друзі, колеги незримо теж ніби відчували присутність Альони Грамової і Євгена Кармазіна у залі: вони усміхалися із світлин, кадрів відеоролика. І від їхніх усмішок і життєрадісних поглядів у багатьох набігали на очі сльози… Вони б повинні були жити і зробити ще багато корисних справ.
– Свобода слова – це не абстрактна цінність. За неї журналісти в Україні платять власним життям. І ці нагороди – не лише про пам’ять. Це визнання тієї ціни, яку вони заплатили,– наголошує Наталія Мовшович, заступниця Міністра культури України з питань європейської інтеграції, вручаючи ордени.
– Гасло НСЖУ «Журналісти важливі!» Багато колег, не шкодуючи свого здоров’я і життя засвідчують, що журналістика – це велика і благородна місія. Медійники фіксують і показуть правду, борються з пропагандою, – підкреслює голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. – Від початку широкомасштабного вторгнення за верифікованими даними Національної спілки журналістів України і Міжнародної федерації журналістів загинуло щонайменше 147 медійників і медійниць. Особливо посилилася дронова небезпека. Альона Грамова та Євген Кармазін, французький журналіст Антоні Лаллікан були першими, хто загинув від цілеспрямованої атаки дронів.
Сергій Томіленко вручив відзнаки – Національну премію за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка.
Під час події не раз звучали слова про світлу пам’ять і глибоку шану. Модератор події Ілля Суздалєв, координатор Київського центру журналістської солідарності, керівник представництва Суспільного телебачення Республіки Польща в Україні, поділився спогадами про спільну роботу з Євгеном, зазначив, що він швидко навчався, був професіоналом і безвідмовним у виконанні всіх завдань.
Про те, наскільки нагороди символізують професійне визнання і важливу роль журналістики в умовах війни, говорила Олена Калайтан, голова Донецької організації НСЖУ.
Юлія Бін, генеральна директорка державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» підкреслила, що Альона і Євген мали потребу показувати світові, що коїться в країні, бути голосом України. І ще у них була жага до життя, відданість рідному краю і своїм домівкам.
– Із загибеллю Альони і Євгена стовідсотково стало менше усмішок і добра у цьому світі, – виділяє думку Юлія Бін. – І згадувати про них варто з усмішками, аби збалансувати у світі добро.
Альона і Євген проводили велику волонтерську роботу разом з нідерландськими волонтерами. Френки Ван Гінтум і Коен Ван Остен взяли участь у меморіальному заході. Зараз з волонтерами продовжує роботу сина батько Олександр.
– Пережити таке і ворогу не побажаєш, це він повинен був хоронити мене, – не стримує емоцій Олександр Кармазін у розмові для НСЖУ. – Євген був і єдиним сином, і другом. Продовжую його справу як волонтера, допомагаємо ВПО. До цього часу я не можу сказати внукові, якому чотири роки, що його тата більше немає, коли він питає мене про нього, то відповідаю, що твій тато Герой, він працює, він є… У нашої родини війна забрала найдорожче…
Довідка про Національну премію за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка.
Національна премія за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка заснована Національною спілкою журналістів України в 2012 році на честь Ігоря Федоровича Лубченка, який очолював Спілку з 1997 по 2012 роки і зробив значний внесок у розвиток української журналістики та захист свободи слова.
Ця премія щорічно присуджується журналістам, правозахисникам та організаціям, які досягли значних успіхів у відстоюванні права на свободу слова та високих професійних журналістських стандартів.
Лауреати премії в попередні роки
2024 рік: журналіст і ветеран АТО Сергій Цигіпа, громадський діяч, журналіст із Нової Каховки, затриманий 12 березня 2022 року, за звинуваченням у шпіонажі рішенням окупаційного «Верховного суду Республіки Крим» 6 жовтня 2023 року отримав 13-річний термін ув’язнення.
2023 рік: правозахисна організація Civil Rights Defenders зі Швеції, яка доклала значних зусиль для захисту українських журналістів та документування свідчень про воєнні злочини.
2022 рік: журналіст проєкту «Крим.Реалії» («Радіо Свобода») Владислав Єсипенко, який з 10 березня 2021 року перебуває в полоні, окупаційним «судом» у Криму засуджений до 5 років колонії.
2021 рік: Білоруська асоціація журналістів (БАЖ), яка зазнала репресій у Білорусі за свою діяльність у сфері захисту свободи слова.
2020 рік: донецький журналіст та письменник Станіслав Асєєв, який понад два з половиною роки незаконно утримувався проросійськими бойовиками в Донецьку.
2019 рік: кримськотатарські громадянські журналісти.
2018 рік: український журналіст Роман Сущенко, який був незаконно ув’язнений у Росії за звинуваченням у шпигунстві.
2017 рік: журналіст і правозахисник Валерій Макеєв, у 2014 році в Луганській області потрапив у російський полон, де перебував 100 днів.
2016 рік: кримський журналіст Микола Семена, переслідуваний російською владою за свою професійну діяльність в окупованому Криму.
2015 рік: віце-президентка Польської асоціації журналістів, членкиня виконкому Європейської федерації журналістів, директорка польського телеканалу для білоруської аудиторії «Белсат» Агнешка Ромашевська-Гужі.
2014 рік: голова Донецької обласної організації Національної спілки журналістів України (НСЖУ), головний редактор газети «Донбас» Олександр Бриж, перебував у полоні проросійських бойовиків, відмовився працювати на них.
2013 рік: керівниця проєкту «Телекритика» («Детектор медіа») Наталія Лігачова-Чернолуцька.
2012 рік: на той час голова Комісії з журналістської етики, співзасновник газети «Дзеркало тижня» Володимир Мостовий.
Людмила Мазнова, фото НСЖУ
