Восьма зустріч групи підтримки для журналістів відбулася в особливих умовах – при свічках, у напівтемряві, у той час, коли у Києві на Хрещатику гули генератори. Але саме ця камерність, м’яке світло світлодіодних ламп і свічок створили неймовірно теплу атмосферу, в якій можна було нарешті зупинитися, видихнути, з’єднатися із своїм тілом, заземлитися.
Психологиня Тетяна Кучер влаштувала колегам справжній ритуал з осіннім теплим напоєм. Журналісти тримали чашку в долонях, вдихали аромат прянощів, помічали, які спогади це викликає.
Учасники згадували донецькі степи, близький і рідний Крим, затишок дитинства.
Декілька ковтків напою допомогли зняти напругу після важкого дня в умовах постійних блекаутів.
Пізніше колеги вчилися переносити свою тривожність на папір – малювали завитки, штрихи, хвильки і сердечка. І за словами учасників, це уповільнювало думки, впорядковувало їх.
Працювали також з підтримуючими фразами, якими учасники групи підтримки тепер часто обмінюються: “Я поруч”, “Обіймаю”, “Все буде добре”. Малювали кольорами, як ці слова відчуваються всередині, і практикували слухання у парах.
Колеги обговорювали те, як можна додавати собі ресурсу, зокрема, правильно дихати, робити легкі вправи і самомасаж жувальних м’язів, які затискаються від стресу. Підтримувати себе читанням. Переглядати улюблені фільми, які до цього дивилися не один раз. Важливо спілкуватися з тими, хто дарує радість, гладити кота, пройтись вулицею чи в задоволення поїздити машиною, тобто “підживитись” емоційно. А ще – вірити, молитися, бувати у тих місцях, які повертають до позитивних відчуттів.
Насамкінець журналісти обговорювали те, що носять у собі роками, – біль втрат, тривогу за колег у полоні та гіркоту від того, що мирне життя залишилося до 14 року… Одночасно розповідали, що дає силу вставати щоранку, наприклад, домашні улюбленці, яких треба вигуляти, чашка кави після ранкової прогулянки, Майдан Незалежності як місце сили, народження нових сімей попри все, журналістська спільнота, яка розуміє без слів.
– Кожна така зустріч, яка можлива завдяки співпраці НСЖУ з Офісом Дій, дає розуміння, наскільки важлива жива присутність, теплота спільноти та прості практики, які журналісти можуть використовувати самостійно для підтримки себе у цей непростий час, – зазначила перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
Не тримати все в собі, побути просто живими людьми, поділитися наболілим і стати підтримкою для іншого. Учасники стверджують, що такі зустрічі повертають їм сили. Сили, з якими вони продовжують нести світло правди людям навіть у напівтемряві війни.
Лариса Портянко, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: