Пресофіцери стають союзниками журналістів у зоні бойових дій – мистецтво комунікації

Як пресофіцери взаємодіють з регіональними журналістами? Чим відрізняється робота журналіста від пресофіцера? Як у воєнний час має будуватися співпраця між медіа та військовими? У час війни журналісти працюють на інформаційному фронті поруч із військовими, беручи на себе чималі ризики. Щоб розповісти правду й донести її до суспільства, медійникам доводиться вирушати у найнебезпечніші точки, працювати під обстрілами та дотримуватися суворих правил безпеки. У цій роботі важливим союзником стають військові пресофіцери і пресофіцерки – люди, які самі пройшли шлях журналістики або опанували мистецтво комунікації вже у ЗСУ. 

Саме вони допомагають організувати відрядження, супроводжують репортерів у зонах бойових дій, пояснюють правила акредитації та стають «посередниками» між медіа і військовими.

Про особливості такої співпраці, нові виклики 2025 року та практичні поради йшлося під час четвертої панелі «Співпраця з військовими і пресофіцерами» в межах онлайн-конференції «Безпека журналістів під час війни. Досвід українських медійників», організованої Національною спілкою журналістів України та мережею Центрів журналістської солідарності. Пресофіцери різних бригад і журналісти, що нині служать у лавах ЗСУ, поділилися напрацюваннями.

– Спілка хоче допомогти журналістам в організації ефективної роботи, для цього потрібні тісні контакти з пресслужбами та пресофіцерами, – каже модераторка панелі, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ. – А серед військових є багато журналістів, які пішли на фронт. Вони, як і раніше, залишаються нашими колегами. Їхній досвід цінний тим, що вони дивляться на події і з позиції журналіста, і з позиції військового.

Ольга Вільхова: «Важлива організована комунікація між журналістами та військовими»

Підкреслила важливість організованої комунікації між журналістами та військовими Ольга Вільхова, пресофіцерка 31-ї бригади ім. Олександра Радієвського Національної гвардії України. Пані Ольга має досвід роботи у рідному Дніпрі у довоєнній журналістиці, а вже як військова у створенні фільму про свою бригаду. 

– Що потрібно знати журналістам у співпраці з пресофіцерами? Пресофіцери, коли мають необхідність виходити на контакт, пишуть листа від бригади. Якщо ініціатива належить журналістам, то варто заздалегідь готувати перелік питань і чітко розуміти мету матеріалу, якого героя ви шукаєте, пул питань має бути визначеним,– каже Ольга Вільхова і наголошує на суворому дотриманні ембарго, домовленостей щодо часу публікації та правил поширення інформації.

– Журналіст повинен пам’ятати про контекст, що будь-яка військова інформація є цінною. Тому матеріал потрібно перевіряти, аби він не нашкодив. Якщо пресофіцер відмовляє в наданні певних даних, це робиться не через небажання допомогти, а через безпекові чи службові обмеження. Можливо постане питання, а на підставі чого тоді готувати матеріал? Будь-яка проблема вирішується комунікацією: запитайте, уточніть яким чином подати матеріал. Так ви отримаєте якісний продукт, і для особового складу таке рішення буде найкращим, – наголошує пресофіцерка. 

Ольга Вільхова радить:

• Дотримуйтеся правил безпеки та співпрацюйте з пресофіцерами для отримання достовірної інформації.
• Визначайте мету матеріалу, що і як ви хочете у ньому показати, готуйте питання заздалегідь.
• Фокусуйтеся на людських історіях, що можуть донести суть подій до аудиторії. 
• Не порушуйте домовленостей щодо матеріалів, про час і місце його розміщення, певні деталі. Якщо домовлялися щось залишити за кадром, то так і має бути.
• Коректно подавайте факти, не спотворюйте уже узгоджені коментарі, аби уникнути помилок.
• Навчайтеся балансувати між висвітленням подій та безпекою. Будь-яка військова інформація є цінною, тому деякі дані не можна оприлюднювати. 

– Для мене важлива кожна історія: я бачу, як через медіа можна донести до суспільства реальність подій і рішучість та відвагу людей, які захищають країну. Але для багатьох бійців справжнім викликом є інтерв’ю, бо для людини, яка ніколи не говорила на камеру, це може здаватися стрибком з парашутом, – проводить паралелі пресофіцерка. – Тому журналіст має завчасно продумати, яку історію хоче розповісти своїй аудиторії.

Ольга Вільхова переконана: головний секрет успішного матеріалу – відкрита комунікація. Будь-яка проблема вирішується під час спілкування. Для хорошої статті варто дружити з пресофіцером. Іноді найкращим рішенням буде попросити його чи її написати матеріал або допомогти в його підготовці. Тоді і військові, і редакції отримають якісний текст, створений на основі довіри і партнерства.

Пресофіцерка підсумувала: військові і журналісти повинні залишатися надійними партнерами. Потрібно довіряти пресофіцерам, адже спільне завдання – доносити правду й водночас дбати про безпеку, готувати матеріали з тим, аби так чи інакше не зашкодити Силам оборони України, резюмувала Ольга Вільхова.

Костянтин Мельников – журналіст і пресофіцер на війні: два виміри однієї роботи

Костянтин Мельников, який входить до складу пресслужби 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, розповів про власний перехід з цивільної журналістики у військову, він нещодавно мобілізувався. І сьогодні може порівняти обидві позиції. На його думку, досвід цивільного журналіста і воєнкора на війні у поєднанні дають розуміння, чим ти можеш допомогти, а чим зашкодити. За словами військового, інформація у воєнний час має особливу цінність, і журналістам важливо пам’ятати про межу між суспільно корисним і тим, що може розкрити ворогові деталі бойових дій. Потрібно бути супер обережними, як хірурги, аби не нанести шкоди, бо вразливих тем є дуже багато, і їх треба буде піднімати, але вже після перемоги. Він зазначив, що військові журналісти мають дещо більше доступу до інформації, хоча все залежить від оперативної обстановки. І незалежно від посади важливо дотримуватися правил та висвітлювати матеріали, які не зашкодять операціям ЗСУ.

Костянтин Мельников підкреслює, що журналіст, який працює на передовій, має бути готовим не лише фіксувати події, а й добре знати основи тактичної медицини та базові правила безпеки, бо це допомагає зберегти життя і самому журналістові, і тим, хто поруч. Потрібно орієнтуватися локаційно, щоб визначати місцезнаходження. 

На думку Костянтина Мельникова, офіційна співпраця з пресслужбами підрозділів дає журналісту переваги.

– Якщо працюєш через пресофіцера, отримуєш не тільки якісний і достовірний матеріал, а й допомагаєш самій бригаді, яка таким чином розповідає про свою боротьбу та героїчні вчинки бійців, – наголошує Костянтин Мельников. – Ми багато робимо матеріалів про роботу бригади і це є популяризацією військових серед тилового суспільства.

Костянтин Мельник розповів про показ документальної стрічки «Вогнетривкі», де представлена оборона їхньою бригадою Часового Яру, однієї з найдовших оборонних операцій, і задокументований героїзм військових. 

Костянтин Мельников підсумував: потрібно розповідати про наших воїнів, щоб країна знала своїх захисників.

Поради від Костянтина Мельникова:

• Вивчайте тактичну медицину, удосконалюйте свої знання, це допоможе зберегти життя і журналісту, і тим, хто поруч.
• Вчиться орієнтуватися локаційно, це дозволить правильно визначати місцевість і більш ефективно працювати. 
• Працюйте з пресофіцерами, аби готувати якісні матеріали, які будуть важливими і для суспільства в тилу, і для популяризації військових. 
• Будьте супер обережними, аби не нанести шкоди, бо вразливих тем є дуже багато.

Безпека журналіста – це відповідальність і пресофіцера, і самого журналіста, переконана Анастасія Шевченко

На безпековій конференції НСЖУ виступила Анастасія Шевченко, представниця пресслужби 44-ї механізованої бригади Збройних сил України. У минулому – журналістка, нині вона працює безпосередньо на передовій та добре знає, з якими викликами стикаються і медійники, і військові. 

– Я почала працювати у 16 років у газеті «Запорізька правда», це був 2016 рік, згодом працювала у виданнях Львівщини та на «Суспільному Запоріжжя», де вже була редактором. Увесь цей досвід сьогодні допомагає мені у Збройних силах, – каже спікерка, яка служить у лавах ЗСУ з квітня 2022 року.

– Тоді ми прийшли на почутті великого патріотизму, навіть не думаючи про наслідки. Але мета була і залишається одна – перемога.

Анастасія зазначає, що завдання пресофіцера – не тільки організувати інтерв’ю чи зробити підбір спікерів, а й ретельно продумати логістику виїздів, плануючи кілька добове перебування на позиціях, в залежності від тематики сюжетів.

Пресофіцерка розповідає, що потрібно враховувати все, що відбувається на передовій, де знаходилися з 2023 року. Якщо порівнювати обставини, то тоді було набагато легше в плані логістики. Можна було простежити відносно безпечні «коридори мобільності», а у 2025 році ситуація ускладнилася через масове застосування дронів, особливо на оптоволокні, які важко «глушаться». Анастасія називає їх загрозою номер один. 

– Буває, що військовим доводиться йти пішки по 6–15 кілометрів в один бік, аби дістатися на позиції, – сказала Анастасія Шевченко.

Працювати доводиться з журналістами із всеукраїнських та регіональних медіа, медійниками з відомих закордонних видань. Одним з головних пресофіцерів є завдання прокласти найбільш безпечний маршрут на позиції.

– Потрібно враховувати ситуацію в небі, чи є розвідники на тій ділянці, чи може бути обстріл противником. Втім, не можна передбачити абсолютно все. Були випадки, коли дорога забирала кілька годин, доводилося петляти по кущах, – деталізує спікерка. – Але головне, що все закінчилося добре. Безпекове питання полягає саме в продумуванні безпечної логістики для журналістів. Треба мати мобільність, розуміти, що в будь-який момент може початися обстріл і ти маєш бути згрупованим.

Пресофіцерка відзначила, що українські журналісти краще розуміють військові обмеження й відповідальніше дотримуються інструкцій.

– Наші журналісти більш лояльні й усвідомлені. Закордонні ж часом поводяться так, ніби вони безсмертні, і доводиться зайвий раз пояснювати, чому не можна показувати ту чи іншу установку чи техніку, – зауважує Анастасія.

При цьому позитивний досвід співпраці також є: наприклад, журналісти The New York Times дотримувалися всіх правил і стандартів.

Анастасія нагадала про важливість дотримання вимог документів, які визначають перелік даних, розголошення яких може зашкодити військовим під час виконання завдань, констатуючи, що українські журналісти дотримуються стандартів журналістики й вимог, а ось закордонні часом хочуть більше сенсації, намагаючись розпитати про речі, які не потрібно розголошувати. 

– Якщо журналіст чи фіксер порушує вимоги, то місія пресофіцера попередити про те, що ми змушені припиняти співпрацю, завершити зйомку, навіть якщо попередньо була домовленість. Було кілька таких випадків, тому матеріали потрібно узгоджувати. Безпека – це пріоритет, – зазначила Анастасія Шевченко. – Противника не слід недооцінювати, якщо порівнювати роки війни, то зараз вороги діють більш чітко, ніж на початку, ведуть аеророзвідку, застосовують інші види розвідок. І зараз більш небезпечно. Тому нині набагато більше викликів щодо безпеки. 

Поділилася пресофіцерка висловом, який запав їй у душу під час одного з інтерв’ю з бійцем. Він сказав: «Стану на коліна у двох випадках: перед мамою, коли її побачу і коли буде перемога, поцілувати нашу землю…» 

– Пресофіцерам найважче тоді, коли висвітлюєш героїчні вчинки наших військових, а потім дізнаєшся, що когось із них не стало, розумієш, якою ціною усе дається, – підсумовує Анастасія. 

Анастасії Шевченко виокремлює кілька порад: 

• Дотримуйтеся вимог документів, які визначають перелік даних, розголошення яких може зашкодити військовим під час виконання завдань.
• Журналісти мають дослуховуватися до всіх порад пресофіцерів, які продумують найбільш безпечний маршрут на позиції.
• Безпекові питання потрібно узгоджувати до дрібниць.

Засоби захисту – не опція, а обов’язок, наголошує Руслана Богдан, говорячи про правила співпраці журналістів із пресслужбами

З порадами щодо організації відряджень до зони бойових дій виступила Руслана Богдан, прессофіцерка 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Вона детально розповіла про практичні аспекти підготовки журналістів, наголошуючи, що співпраця з пресслужбою завжди йде на користь, адже організована робота мінімізує ризики. 

– Коли журналісти домовляються напряму з військовими, це неправильно. У нас є конкретні правила, і вони створені для того, щоб убезпечити всіх учасників процесу, – каже пресофіцерка.

Відрядження починається з чіткого запиту: який матеріал хоче отримати журналіст. Найгірше, коли хтось телефонує і каже: «Ми хочемо щось зняти, щось нам запропонуйте». Але чіткого уявлення про майбутній матеріал немає. Цінною є робота з тими, хто добре розуміє, яку тему висвітлювати.

Як і попередні спікери, Руслана звернула увагу на змінені умови роботи через оптоволоконні дрони та ускладнену логістику

– Заїхати чи виїхати з позиції – великий ризик. Війна жорстока. Коли їдеш автівкою, то гарантії, що повернешся, взагалі немає, – наголошує Руслана. – І тут важливу роль відіграють засоби захисту: бронежилет, каска і аптечка. Журналіст все це повинен мати. Це – не формальність, а питання життя. Засоби захисту – не опція, а обов’язок. Якщо журналіст на позиціях не дотримується правил безпеки, він ставить під загрозу себе та оточення. Коли журналісти приїздять на позиції, вони знімають «броніки», ніби намагаються показати власну безстрашність. 

Але страх – нормальна реакція, особливо для тих, хто вперше їде у зону бойових дій. Лише треба розділяти страх і боягузтво. Головне – мати каску, бронежилет і дбати про власну безпеку. І нікому не варто передавати власні засоби захисту. Живий журналіст може набагато більше зробити для країни, ніж поранений чи загиблий, як акцентує Руслана. 

Спікерка поділилася досвідом роботи з іноземними журналістами. 

– Деякі хочуть знати все наперед – маршрут, машину, супровід, всю конкретику. Зрозуміло, що це діє заспокійливо, ніби ти контролюєш ситуацію. Але на війні багато що вирішується на місці. Я теж раніше прагнула знати все наперед, тепер просто дію за обставинами, –констатує Руслана. 

Поради щодо безпеки від Руслани Богдан:

• Співпрацюйте з пресслужбою підрозділу – це безпечно та ефективно.
• Не намагайтеся обходити правила або домовлятися «на стороні» – організована робота забезпечує доступ до інформації та безпеку.
• Завжди носіть каску і бронежилет, навіть якщо позиція здається безпечною.
• Будьте готові до непередбачуваних обставин та швидких змін ситуації на фронті, бо може бути ілюзія безпеки.
• Пам’ятайте: живий журналіст здатен зробити більше для країни, ніж загиблий.

Професійна співпраця: Дмитро Брук про стандарти та підготовку

Пресофіцер 5-ї Свобожанської бригади Національної гвардії України Дмитро Брук до війни понад тридцять років був у журналістиці, понад двадцять п’ять років викладав журналістику на магістерських програмах. Він наголошує, що з 2020 року запровадили для курсантів Національної академії Нацгвардії України курс «Зв’язки з громадськістю і засобами масової інформації», який став обов’язковим предметом для майбутніх офіцерів Національної гвардії України. Підкреслив плідну співпрацю з Національною спілкою журналістів України. Спікер поділився досвідом співпраці з медіа, наголосивши на відмінностях роботи пресслужб Нацгвардії від інших підрозділів.

– Ми не чекаємо запитів від журналістів, а готуємо матеріали так, щоб вони могли використати їх без додаткової адаптації. Це підвищує ефективність і дозволяє уникати «ура-патріотизму», – переконаний Дмитро Брук.

– Особливість нашої бригади і Національної гвардії України в цілому полягає у тому, що ми розповідаємо про цікавих людей, які до війни могли мати цивільні професії, про захисників і їхню особисту мотивацію, – каже пресофіцер. – Це не штампи чи формальність.

Щотижня харківським журналістам надсилаються пропозиції про поїздки до захисників або готуються матеріали для висвітлення. Окремо Дмитро Брук звернув увагу на високий професійний рівень операторів та фотографів бригади, які забезпечують якісний контент для центральних і регіональних медіа. Зазначив, що про їхню бригаду в середньому виходить по чотири матеріали в день.

– Не буває ситуацій, коли журналіст у чомусь не правий, – фіналізує Дмитро Брук, – бувають ситуації, коли не вдалося пояснити умови співпраці чи надати відповіді на запитання.

Дмитро Брук надає свої поради:

• Не чекайте запитів від журналістів – пропонуйте готові матеріали, які легко використати.
• Створюйте живі історії про людей, а не штампи чи ура-патріотичні тексти.
• Забезпечуйте журналістів контентом, підготовленим за стандартами новинної та художньо-публіцистичної журналістики.
• Взаємодія з медіа повинна бути професійною, з повагою до стандартів журналістики.
• Відправляйте пропозиції про поїздки на фронт заздалегідь, з описом героїв та їхніх досягнень.

Усі спікери панелі підкреслили: ефективна співпраця між журналістами та пресофіцерами базується на довірі, чіткому плануванні та дотриманні правил безпеки. Важливими є підготовка запитів, організація маршрутів, засоби індивідуального захисту, дотримання вимог для роботи.

Онлайн-конференцію «Безпека журналістів під час війни. Досвід українських медійників» 19 серпня 2025 року організували Національна спілка журналістів України та мережа Центрів журналістської солідарності. У заході взяли участь 80 медійників з усієї України, а фейсбук-трансляція дозволила долучитися ще ширшому колу колег.

Підготувала Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ