Нинішній березень в житті головного редактора газети «Драбівщина», що на Черкащині, – ювілейний: Миколі Комнатному виповнюється 75 років від дня народження. Майже 54 роки свого життя він присвятив роботі в газеті, яка давно стала для нього рідною. 41 рік Микола Комнатний очолює колектив «Драбівщини». Як наголошують його співробітники, «Микола Миколайович – багатогранна особистість, яка самотужки виходила на широку дорогу життя, вкладаючи у кожен свій день душевні сили, честь і совість».
Про свого головного редактора розповідають журналісти «Драбівщини».
Народився Микола Комнатний у селі Гай Драбівського району Черкаської області в селянській сім’ї. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету. Кажуть: якщо хочеш бути щасливим на місяць – закохайся, якщо на рік – одружись, а якщо на все життя – знайди працю до душі. Таке щастя в житті знайшов колись давненько Микола Миколайович, сам тоді, напевно, про це ще не здогадуючись.
Публікації громадського кореспондента Миколи Комнатного на сторінках «Прапора Жовтня» (під такою назвою виходила тоді «Драбівщина») були актуальними і цікавими, мали читацькі відгуки. А в 1972 році 21-річним юнаком він був зарахований на посаду літературного працівника. Так молодий журналіст став повноправним членом колективу, і більше ніж півстоліття його життя тісно переплелося з роботою в «Драбівщині». Дуже в пригоді були тоді молодому журналісту знання, отримані на факультеті журналістики Київського університету ім.Т.Г.Шевченка.
До редакторства йшов не поспішаючи – більше десяти років, набираючись досвіду, поваги колективу і читачів. Так, у 1977 році він очолив відділ сільського господарства, в 1982 році став заступником редактора. Редакторську посаду обійняв у 1984 році і відтоді понад сорок років упевнено тримає штурвал капітана редакційного корабля, обходячи багато підводних рифів в бурхливому інформаційному морі.
Думається, в Україні є зовсім небагато його колег з таким редакторським і журналістським довголіттям в одній газеті.
Молодий кореспондент шукав і знаходив героїв своїх статей, нарисів, замальовок. Не оминав і проблем в житті Драбівщини. За романтикою журналістської професії стояла щоденна, наполеглива, часом невдячна рутинна праця.
Газета тоді виходила тричі на тиждень, кожен робочий день вимагав нових і нових матеріалів, повної віддачі. Витримати такий темп можна було, лише справді люблячи свою справу і, звичайно ж, людей.
«Її доля, як пісня: і слова прості, і мотив знайомий, а послухаєш – за душу бере», – так щиро і красиво більше 50 років тому Микола Комнатний писав про просту жінку-трудівницю. І такими притаманними його перу витинанками зі слів він обдарував не одне покоління людей праці нашого району.
Для повноти образу героїв своїх статей автор міг додати виконаний простим олівцем портрет чи доповнити поезію власним пейзажним малюнком. Освоїв Микола Комнатний і майстерність фотокореспондента, що особливо допомагає в роботі тепер, коли штат працівників редакції зменшилася втричі.
На довгому шляху були і успіхи і невдачі. І заманливі пропозиції змінити місце роботи, як говорили – на більш престижне, також були. Однак Микола Миколайович завжди залишався вірним своїй професії і газеті , жодного разу не розчарувався в своєму виборі.
…Чередувалися дні, місяці, роки, десятиліття… З плином часу мінялися журналістські кадри, поліграфічне оформлення газети від ручного набору кожної буковки до лінотипного, зрештою підійшли і до комп’ютерного набору та верстки . Опанували і кольоровий друк тижневика. І газета, і її редактор отримували багато відзнак за свою працю від районної, обласної, державної влади, Національної спілки журналістів України, членом якої Микола Комнатний є з 1976 року.
Почесна Грамота Верховної ради України, Почесна Грамота Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаської обласної ради, Дипломи, Подяки НСЖУ, Драбівської районної адміністрації, районної ради, Почесний знак НСЖУ, ювілейні медалі – це короткий перелік поваги і визнання громадянської позиції і творчих здобутків редактора та очолюваного ним колективу. Та найголовніший і незаперечний вимір його праці – це та «гора» з підшивок районки, що вища його зросту, а ще повага та шана земляків, заради яких він і трудиться.
Запитуємо, які почуття в душі і серці у Миколи Миколайовича в день ювілею? Відповідає щиро: як у спортсмена на дистанції. Єдине, що хвилює – щоб попереду у газети «Драбівщина» та її трудового колективу ще довго-довго не було фінішної стрічки. Переконаний, що справжні прихильники газети завжди будуть з районкою, які проблеми не ставатимуть на шляху.
Багато і цікаво можна розповісти про Миколу Комнатного і не тільки як про журналіста. Він – відмінний співрозмовник, талановитий оповідач, відкрита і пряма людина. Він майстерно володіє не тільки пером і комп’ютером, а може побудувати, відремонтувати, виростити. А коли випадає часинка відпочинку, бере до рук гармонь – радує близьких задушевними мелодіями і задушевним співом.
Ще одне з чудес – це розкішні кількаметрові кактуси в робочому кабінеті Миколи Комнатного. А що вже говорити про його садибу, що більшу частину року красується в різнобарв’ї та різноманітті квітів посеред численних плодових дерев та кущів.
А ще Миколу Комнатного знають як пристрасного природолюба. У нього з дружиною Тамарою Іванівною в господарстві, окрім домашньої птиці, живуть десятки лебедів та лебедят, які вилупилися в інкубаторі, не одна сотня голубів різних порід і диких качок. Тут періодично проходять «курс лікування та реабілітації» лебеді, щиглики, їжачки, яструби, нутрії, інші поранені пернаті і звірята. Більшість з них , як наберуться сил у «реабілітаційному центрі» повертаються в звичне природне середовище.
Свого часу Микола Миколайович грав у футбол, а тепер він відданий футбольний вболівальник на іграх чемпіонату області та району. Треба сказати, що за висвітлення матчів був неодноразово відзначений на обласному рівні.
Редактор і журналіст Микола Комнатний зупиняє для нащадків мить в історії рідної Драбіщини, закарбувавши її журналістською працею на сторінках районки. Вітаючи його з ювілеєм, колектив редакції бажає йому творчого довголіття, життя, наповненого цікавими і добрими справами. Наше побажання – словами українського поета Максима Юхниці:
«Щоб звідкись зненацька з’являвся мотив
Глибоких хвилюючих істин.
І геть олівець коливався від див
Та наміру всім відповісти…
Щоб капосна рима лягала, як мед,
Грайливо і вперто займала.
Та думка летіла кудись наперед,
Упевнена, щира, зухвала…».
З повагою колектив редакції газети «Драбівщина».
Дискусія з цього приводу: