У Києві до Дня матері громадська організація «Жінки роду» провела творчий захід «Поки мати чекає». У межах події відкрилась мистецько-документальна фотовиставка «Горизонти надії». Це художній фотопроєкт про українських жінок, які живуть у стані невизначеної втрати: чекають на повернення із полону своїх близьких, шукають зниклих безвісти або переживають втрату рідних, які загинули під час виконання бойових завдань.
Автор фотографій Євген Зінченко – український фотожурналіст, член НСЖУ. Його роботи – портрети 30 жінок, які, попри біль, вибудовують шлях надії та віри в повернення, шлях пам’яті про своїх рідних.
Фотовиставка створена за ініціативи ГО «Жінки роду» та фінансової підтримки МКЧХ, консультант з етнічних костюмів Олена Громова, візаж — Вероніка Овсяник, костюмер Лариса Дідик.
Подія-вшанування зібрала представниць з різних куточків України, організацій та інституцій, які опікуються питаннями повернення із полону захисників і захисниць, меморіалізацією пам’яті.
Відкриваючи захід, організаторка і голова ГО «Жінки роду» Ірина Таранова підкреслила, що його мета спрямована на підтримку родин, привернення уваги суспільства, міжнародної спільноти до проблеми військовополонених і зниклих безвісти.
Особливою частиною події стала можливість написати листи українським захисникам і захисницям, які перебувають у полоні. Учасники заходу залишили слова звернення, підтримки, віри та надії тим, хто зараз у неволі. Всі листи після завершення події передали представникам Міжнародного комітету Червоного Хреста, за фінансової підтримки якого відбувся захід.
Інформаційним партнером події виступила Національна спілка журналістів України. Секретар НСЖУ Зоя Шарикова у своєму виступі наголосила, що саме такі події мають велике значення. Адже повертають у центр суспільної уваги пам’ять та відповідальність. Поділилася особистою історією і сподіваннями на повернення рідної людини. Висловила подяку усім присутнім за пам’ять про полеглих, підтримку тим, хто чекає, і продовжує боротьбу за повернення кожного полоненого, що є спільною справою всієї країни.
— У час, коли Україна щодня платить високу ціну за свободу, саме матері й дружини наших Захисників несуть на собі тягар болю, очікування, невизначеності та водночас — неймовірної стійкості, — каже Зоя Шарикова, —Журналісти постійно висвітлюють, як війна змінює долі людей, родин і цілих професійних спільнот, і як важливо не залишати сім’ї наодинці з її болем.
Під час виступу йшлося про те, що Національна спілка журналістів України активно підтримує ініціативи, які привертають увагу до цієї проблематики і допомагають родинам зберегти голос правди та пам’яті.
Творчий захід «Жінок роду» об’єднав силу і енергію жінок України, доніс у глибокій молитві віру і надію, що чекання закінчиться добрими вістями й щирими зустрічами.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
Фото: НСЖУ / Лариса Портянко
