У вівторок, 7 листопада, у Кременчуці, в художній галереї відбувся творчій вечір багаторічної членкині НСЖУ Люсьєни Обревко. Він був присвячений ювілею поетеси, літераторки, журналістки, редакторки, авторки багатьох видань. Привітати ювілярку прийшли друзі та знайомі, люди, з якими Люсьєна працювала та писала літопис творчого життя багатьох кременчуківців.
Протягом творчого вечора всі присутні разом з ведучою «гортали сторінки» життя жінки.
…Люсьєна народилася у Полтаві, але з самого дитинства жила у Кременчуці. Вона завжди пишалася своїм батьком-журналістом, обожнювала маму – інженера трикотажної фабрики. У їхній родині завдяки батькам панувала дружня, тепла, весела атмосфера, яка й вплинула на формування характеру молодої жінки та її всесвіт.
Чи знала майбутня засновниця та головна редакторка міської газети «Вісник Кременчука», а тоді учениця старших класів кременчуцької школи № 20 Люся Обревко, що стане журналісткою?
Жінка каже, що ні, але саме у школі вона написала свою першу замітку в газету.
– Наша команда КВК успішно виступила, і ми з моїм товаришем Владом Мосьпаном вирішили написати про це в міську газету. Це й була моя перша спроба пера, – саме з цього почався її журналістський шлях.
Після закінчення школи у 1966 році Люсьєна вступила до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на факультет журналістики, відділення тележурналістики. В університеті вона була активісткою громадського життя, членкинею редколегії факультетської газети «Молодий журналіст».
А як вона співала! Солістка народної академічної капели «Дніпро» та ведуча її концертів, а потім, вже у Кременчуці – ансамблю народних інструментів «Чорнобривці» клубу ім. Котлова.
У 1971 році успішно завершила навчання, одержавши почесний знак «Відмінник навчання», медаль «Активний учасник самодіяльної творчості» і диплом журналіста.
Після закінчення вишу перед молодою випускницею були відкриті великі можливості, але доля привела її до Кременчука. Свій трудовий шлях почала у серпні 1971 року з посади кореспондентки у міській газеті «Кременчуцька Зоря». Згодом стала завідувачкою відділу листів, відтак – відповідальною секретаркою.
Люсьєна очолювала роботу п’ятьох відділів позаштатних кореспондентів, які охоплювали понад 100 активістів та школу «Юний журналіст».
Активна та непосидюча, вона не вміла сидіти без діла. У 1990 році з групою колег-журналістів заснувала газету Кременчуцької міської ради «Вісник Кременчука».
На той час це було дуже амбітне рішення, з яким наша героїня, яку обрали головною редакторкою, не тільки впоралася, але й була визнана «Найкращим редактором року» області.
Крім того, впродовж трьох років, починаючи з 1997-го, вона очолювала регіональну газету для жінок «Анастасія», яку сама й заснувала.
Також була авторкою літературно-публіцистичного проєкту «Кременчужанка. Жіночі долі» – у співавторстві з Юлією Жовтецькою у світ вийшло шість випусків книги.
Люсьєна – авторка і випускова редакторка книг «Відомі жінки Кременчука», «Талановита молодь Кременчука». Остання визнана найкращим виданням 2015 року за версією Національної бібліотеки Національної Академії наук України ім. В.Вернадського.
Понад 20 років Л.М.Обревко була президентом кременчуцького міського жіночого клубу «Анастасія»», головою міського осередку НСЖУ, членкинею благодійного фонду «Журналістські ініціативи», секретаркою комітету ЗМІ Громадського парламенту жінок України. За роки журналістської діяльності друкувалась у багатьох газетах та журналах, які виходили по всій території України.
У скарбничці нагород Люсьєни Обревко багато почесних грамот, медалей. Двічі вона отримувала звання «Жінка року» Полтавського обласного конкурсу «Ластівка». Також має почесний знак «За заслуги перед містом».
Вона – переможець Полтавського обласного конкурсу «Соціальна ініціатива», лауреат обласної журналістської премії імені Григорія Яценка, багаторазовий лауреат загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання».
До речі, цього року, за підсумками ХХІ конкурсу «Українська мова – мова єднання», авторка отримала перемогу за книгу «Подаруй свій талант Україні» у номінації «Квітни, мово наша рідна!». Грамоту про це їй вручив голова Творчої спілки журналістів Кременчуччини НСЖУ Володимир Шевченко. Також він передав ювілярці нагрудний знак НСЖУ «За відродження України», грамоти від Полтавської облради, Кременчуцької міськради та спілки журналістів.
Під час творчого вечора було багато привітань та побажань міцного здоров’я, миру та подальшого творчого натхнення. Сама Люсьєна весь час читала авторські вірші, які особливо брали за душу, бо в них всі переживання подій, які відбувалися протягом життя жінки.
Мирослава Українська
Фото Владимира Шестакова
