Творча зустріч із відомими запорізькими бардами Тетяною і В’ячеславом Богдановими відбулась у Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ. Митці представили свій творчий доробок, та розповіли, як пролягав шлях до авторської пісні, про співпрацю із запорізькими поетами та пам’ятні події в житті.
Тетяна Богданова представила дві авторські пісні. Одна – присвята Матерям, які чекають синів із війни, друга – лірична, про кохання. Прозвучали пісні на вірші запорізьких поетів Григорія Лютого, Сергія Редьки й Віри Коваль.
Цікаво, що вірші Віри Коваль «Київська Русь» вже поклав на музику Едуард Драч, а виконала пісню Катерина Бужинська. Але музична версія Тетяни Богданової по-своєму оригінальна й гарно сприймається – можливо, в ній менше виконавського пафосу, а більше ліризму й почуття. Журналістам дуже сподобалось виконання пісні «Скрипка грає» (музика Ігоря Поклада – вірші Юрія Рибчинського), хоча воно трохи відрізнялося від авторського аранжування, Тетяна вклала стільки емоцій, що наверталися сльози.
В’ячеслав Богданов теж виконав низку пісенних творів: «Ой, на малій Хортиці» (із козацького циклу), на вірші заслуженої артистки України й членкині НСПУ Тетяни Нещерет «Моя любов, мій біль, моя печаль», музичну замальовку «Осіння Хортиця».
– Варто було подивитись на мене: із усіх сил намагалася стримати сльози, коли співала Таня! Раніше, у мирному житті, насолоджувалась бардівською лірикою, побутовими і жартівливими піснями – обожнюю аматорський спів під гітару! Війна з росією внесла свої корективи, об’єднала нас в єдиному прагненні якнайшвидше знищити рашизм, звільнити нашу Україну від російської навали!, – поділилась враженнями після завершення концерту журналістка з Енергодара Алла Шамрай.
– Очікування Перемоги, тема боротьби за мир на нашій землі щиро лунали з кожної пісні Тетяни та В’ячеслава Богданових. Слухала із величезним задоволенням! Такі виконавці своєю творчістю допомагають подолати біль втрат і об’єднують нас на шляху до Перемоги у цій проклятущій війні. Тетяна виконала кілька пісень на вірші запорізьких поетів – Григорія Лютого, Сергія Редьки та інших поетів. І це дуже важливо, бо запоріжці зараз і на творчому фронті підтримують один одного, пропагуючи патріотичні українські пісні. Особливо зворушливою була авторська пісня про Україну. У виконанні В’ячеслава також прозвучало кілька пісень з такою тематикою. Одна з них – з козацького циклу. На наше прохання Тетяна і В’ячеслав заспівали навіть дуетом. Дякую Запорізькому Центру журналістської солідарності за таку теплу і домашню атмосферу і за підтримку у важкі часи. Для нас, журналістів-переселенців, такі сеанси «Арт-терапії», що проводяться тут регулярно, – справжній ковток свіжого повітря свободи та незалежності, – додала редакторка оріхівської газети «Трудова слава» Світлана Карпенко.
ДОВІДКА. Тетяна Богданова народилася в Запоріжжі. Творчий шлях почала зі шкільної самодіяльності, далі – навчання в Вищому Мелітопольському училищі культури, потім – в Харківський Державній Академії культури. Була солісткою у Палаці Культури «Металургів», співачкою у церковному хорі, організаторкою і ведучою клубу авторської пісні у ЗДІА. Тетяна Богданова – авторка пісенної поезії та власних пісень, виконавиця своїх і сучасних музичних композицій, сценарист, режисер і організатор культурно-масових заходів, членкиня багатьох творчих асоціацій. Випустила музичні касети, диски, книжки з поезіями, також друкувалася в різних поетичних виданнях країни. А ще – висвітлювала у міських газетах і журналах фестивалі авторської пісні, на газетних шпальтах розповідала про творче життя відомих постатей Запоріжжя, про творчі перемоги колег по музичному та поетичному напрямку творчого життя. Неодноразовий лауреат і дипломант фестивалів авторської і сучасної пісні.
В’ячеслав Богданов народився у Білорусі, потім сім’я переїхала жити до Запоріжжя. Працюючи на заводі, брав участь у художній самодіяльності. З 1997 р. до 2020 р. працював у обласному музично-драматичному театрі ім. В.Г. Магара, де і пощастило попрацювати з режисером І.А.Борисом і зіграти поета Червінського у трагігротеску «Нестор Махно». З 1984 р. – учасник фестивалів авторської пісні. Випустив диск з власними піснями та книжку віршів. Друкувався у різних поетичних збірках. Є членом поетичних і музичних творчих асоціацій, брав участь в організації концертних заходів. Неодноразовий лауреат фестивалів.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Віра Юрик, Наталія Кузьменко, фото Дар’ї Зирянової
