А ось і береги Дніпра… Тут відкриваються краєвиди прекрасної, могутньої, свободолюбної України. Голова Фонду Тараса Шевченка, далека правнучка по сестрі Катерині Людмила Красицька вручає Дипломи лауреатам Фонду Тараса Шевченка, серед яких Заслужений журналіст України, Голова Київської організації Національної спілки журналістів України Михайло Михайлович Сорока.
Першими привітали пана Михайла його однокурсниці – славні українки, відомі журналістки Ольга Кобець та Тамара Хрущ. Для нас, колег, журналістів ця почесна нагорода не є несподіванкою. Творча діяльність Михайла Сороки – повна гармонія переконань та вчинків, людська надійність і порядність у всьому аж до дрібниць. Він обрав унікальну професію раз і назавжди, щоб ніколи не відступитися. Його журналістика – відблиск усього спектру подій нашого розхитаного, нетривкого сьогодення. У публікаціях журналіста Сороки осмислення подій, доль окремих людей, достовірне означення їх правдивим словом. Знайомство з таємничою Божою іскрою Шевченкових віршів, як і у більшості українців, у Михайла відбулося ще в ранньому дитинстві, коли втомлена від роботи мама читала поезії та вірші замість казок.
Шевченкове духовне поле засіяне рясно найціннішими скарбами, але чи чуємо ми їх? Написані більш, ніж два століття тому, Тарасові вірші є творами попереджувальними, застерігальними від можливих бід майбутнього, щоб ми сьогодні могли знайти справжні життєві орієнтири. Кожне Тарасове слово має могутню енергетику. Його по- особливому відчуваєш тут , на могилі Великого Кобзаря. Линуть кобзарські пісні… Недаремно такі сумні та задумливі – їх складала тяжка одинока неволя, щоб міцнів наш дух, всі наші цінності, створені народом та покладені в основу нашого буття. Ми маємо пам’ятати й нести слово пророка до людей .
Цей день став неповторним і незабутнім. Він вселив віру, надію на викорінення тієї нечисті, що пожирає нашу віру, наш дух, зазіхає на нашу землю.
Вже дописую ці рядки, відкриваю ФБ, і ніби почула про що йдеться, у своїй стрічці наша славна колега, справжня українка Ольга Дубовик поставила вислови та аферизми Тараса Григоровича. Вони показують патріотизм Шевченка, його любов до своєї країни, свого народу та мови. Ці цитати, як і його поезія, не втрачають своєї актуальності й донині.
1. Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
2. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
3. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
4. Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями.
5. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
6. Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
7. Нема на світі України, Немає другого Дніпра.
8. А ти, моя Україно, Безталанна вдово.
9. І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик…
10. Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала.
11. А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму.
12. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
13. Ми серцем голі догола!
14. Наш-бо селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обов’язків і бувши фактично спадкоємцем періодично відмираючої шляхти, – є, може, найбільшим аристократом серед селянства Європи.
15. Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать – і мовчать.
16. Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким.
17. Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі…
18. Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
19. Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
20. Благо тобі, друже-брате, як є в тебе хата. Благо тобі, як у хаті є з ким розмовляти. Хоч дитина немовляща, і воно вгадає твої думи веселії…
21. Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні…
22. Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!..
Алла Малієнко, заступниця голови Київської спілки журналістів
