Колишня медсестра з селища Солотвин, що на Прикарпатті, Руслана Косович щодня готує провізію для ЗСУ, шукає та передає речі для покращення побуту бійців, організовує збори коштів на автомобілі.
Матеріал про волонтерку підготувала газета «Слово народу» в межах проєкту НСЖУ «Ми з України!».
Для Руслани Косович волонтерська робота на перемогу України розпочалась ще вісім років тому – із війни на Донбасі. Коли ж росія повномасштабно напала на Україну, Руслана Косович стала для десятків українських воїнів справжнім тилом, опорою, крилами, людиною, яка передає усе необхідне на передову: від вареників і тушкованок – до медикаментів, матраців, необхідного для бліндажів, генераторів та й самих автомобілів для бригад. Воїни називають пані Руслану своєю сестрою, а вона каже, що живе зараз мрією про перемогу, сподіваннями на день, коли до її дому завітають живими та здоровими її брати по духу, люди, які тримають небо над Україною – воїни Збройних Сил України.
Телефон волонтерки не замовкає від дзвінків. Майже сім місяців її день розпочинається з розмов із передової. Захисники нарекли її своєю «Сестричкою», а вона їм каже: «Мої братики».
«Мій ранок тепер – це дзвінок із фронту, – ділиться волонтерка. – Можуть подзвонити й о 7-й, й о 6-ій ранку. Буває, що присилають відео, де жартують, розповідають про свій побут. А я дивлюсь і плачу, як змінилося життя цих людей, яку велику ціну ми платимо за свою волю…».
Щотижня волонтери їдуть до воїнів, а це тонни необхідного і за кожною поїздкою – години праці.
Та не тільки провізією займаються солотвинці. Пані Руслана зібрала цілу машину матрасів для захисників. Знайомі із-за кордону передали їй апарат Ілізарова та інші необхідні для лікування переломів кісток апарати, які жінка передала воїну-медику. Закуповувала саперні лопати.
Солотвинські волонтери плетуть безперервно також і маскувальні сітки. Тканини, щоб були необхідного кольору, виварюють. Руслана Косович закриває вже другий збір коштів на авто для ЗСУ.
Чимало внутрішньо переміщених осіб разом з Русланою Косович стали на стезю волонтерства. Зокрема, це Ольга та Ігор Копіци. Подружжя возить своїм автомобілем, яким евакуювались із дому на Харківщині, і провізію, і речі на передову.
Звичайно, за півроку війни з коштами стало сутужно. Тоді Руслана Косович на своєму подвір’ї поставила декілька контейнерів та облаштувала місця, де всі бажаючі можуть принести непотрібну макулатуру, бите скло, пляшки. Усе це здає, а виручені кошти йдуть на необхідне для армії.
Нагадаємо, що проєкт НСЖУ «Ми з України!» покликаний розповісти широкій аудиторії про героїзм простих людей у часи війни. До нього можуть долучитися усі ЗМІ.
