На юридичну гарячу лінію для журналістів та медіа надходять запитання не лише локального, а й загального характеру. Cеред них – немало звернень від медійників, які працюють або планують працювати у зоні бойових дій.
Оприлюднюємо відповіді фахівців на ті з них, які цікавлять багатьох медійників.
Що потрібно фіксеру, аби отримати акредитацію ЗСУ?
На запитання відповідає Тетяна Уралова, експертка з безпеки журналістів Мережі центрів журналістської солідарності НСЖУ.
Правила отримання акредитації для фіксерів практично такі ж, як для представників медіа. Єдина відмінність – для фіксерів не є обов’язковим наявність журналістського посвідчення.
Проте, якщо ви плануєте надавати інформаційну підтримку роботі іноземним журналістам, маєте надати відповідний лист від керівника їхнього засобу масової інформації.
Докладно про порядок отримання акредитації у додатку 3 до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.03.2022 №73.
Основні рекомендації щодо безпеки журналістів у зонах бойових дій.
До відрядження у гарячу точку потрібно ретельно підготуватися. Бажано пройти курси з домедичної підготовки. НСЖУ регулярно проводить подібні тренінги для журналістів. Стежте за нашими анонсами.
Майже кожне відрядження на фронт відрізняється від попереднього. Але загальні правила такі.
- Під час поїздки продумуйте маршрути.
- У зоні бойових дій завжди носіть бронежилет і шолом. Тримайте поряд аптечку і турнікети.
- Бажано не переміщатися в темний час доби.
- Якщо потрапили під обстріл падайте на землю. Не намагайтеся бігти. Спочатку оцініть місцевість, щоб знайти укриття. Це може бути яма, або стіна. Повзіть до безпечного місця. Дочекайтесь припинення обстрілу і тільки тоді покиньте цю територію.
- Головне: не панікувати, пам’ятати про власну безпеку.
Довідково.
Юридична гаряча лінія для журналістів та ЗМІ працює під егідою мережі Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України за підтримки ЮНЕСКО та Міжнародної і Європейської федерацій журналістів. В рамках програми медійники можуть отримати необхідну юридичну підтримку.
Для медійників сервіс є безкоштовним та доступним із будь-якого регіону чи країни, де перебувають медійники.
Оформити заявку можна, заповнивши спеціальну ФОРМУ. Необхідно вказати контактні дані, назву ЗМІ, в якому працює медійник, регіон проживання, коротко викласти зміст звернення та надати інформацію, яка допоможе юристам розібратися у суті питання та надати допомогу.
Про Національну спілку журналістів України
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) – найбільша журналістська організація України, яка об’єднує 18 тисяч членів та має обласні організації в кожному регіоні. З початком повномасштабної війни росії проти України НСЖУ спрямувала свої дії на допомогу українським журналістам. Зокрема, українські медійники можуть отримати захисне спорядження для роботи в зоні бойових дій, а також фінансову та психологічну допомогу.
Про мережу Центрів журналістської солідарності
Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну та інші види допомоги.
Про ЮНЕСКО
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
