Кристіан Еккер – італійський журналіст, який працює в Сербії в газеті «DANAS» – частий гість в Запорізькому Центрі журналістської солідарності. Публікуємо українською першу частину його репортажу, опублікованому на сайті ildiarioonline.it.
«Я приїжджаю до Запоріжжя вранці, поїздом, одним з небагатьох, який все ще з’єднує місто з Дніпром та рештою країни. Російські атаки безпілотників є безперервними по цільовими поїздами, особливо локомотивами. Під час моїх подорожей до України мене кілька разів евакуювали з поїзда, на якому я їхав. Ви спускаєтеся у відкриту сільську місцевість і чекаєте, поки дрон, який дзижчить над вашою головою, буде збитий або десь впаде.
Цього разу я перебуваю у Запоріжжі, щоб взяти участь у церемонії, організованій Центром журналістської солідарності з нагоди журналістського свята, на запрошення координатором Центру Наталією Кузьменко, заслуженою журналісткою України.
Саме в штаб-квартирі Центру я маю можливість послухати, через кілька годин після мого прибуття до міста Андрія Кулікова, відомого українського радіожурналіста, який у своїй промові підкреслює важливість свободи преси навіть під час війни. Насправді, якщо журналісти уникають говорити правду в такій ситуації, як нинішня в Україні, люди втрачають впевненість і змирюються; якщо є відставка і недовіра, війна практично програна. Замість цього краще говорити правду, щоб люди знали, що вони можуть продовжувати довіряти тим, хто поширює новини, і тим, хто захищає їх на фронті. На щастя, в Україні, незважаючи на дію воєнного стану, є багато свободи, як слова, так і преси. У цьому сенсі газети, які розповсюджуються в районах, близьких до фронту, мають велике значення.
Це релоковані газети, як правило, щотижня, які приносять людям, які живуть поблизу лінії фронту волонтерами, самими редакторами, а також часто також розповсюджуються безпілотними автомобілями, на випадок, якщо занадто небезпечно їхати прямо до місця. Прямо в штаб-квартирі Центру я мав можливість прочитати газети “Голос Гуляйпілля” (Гуляйполе – місто на передовій), де працюють Тетяна Велика і Тамара Борт, і “Трудову Славу” – газету з Оріхова, міста, розташованого прямо на передовій. Директорка “Трудової Слави” Світлана Карпенко – розумна і смілива жінка і особисто йде доставляти приміри газети на фронт, оснащена шоломом і куленепробивним жилетом, який їй надають в Центрі журналістської солідарності».
***
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Запорізький ЦЖС
