Як захистити свої акаунти, пристрої й робочі матеріали від зламу? Що допоможе розпізнати фішингові листи й вірусні посилання? Чому кібергігієна – не опція, а професійна необхідність для кожного медійника? Про це говорили під час чергової онлайн‐медіакави, яку організував Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ.
Своїм досвідом поділилась Наталія Войтович, доцент кафедри теорії і практики журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, членкиня НСЖУ, тренерка з медіаграмотності та координакторка Львівського центру журналістської солідарності НСЖУ.
– За нинішніх непростих умов роботи медіа під час війни цифрова безпека – це не просто знання «для галочки», а обов’язкова складова професійної безпеки та відповідальності журналіста. Тема кібергігієни стає дедалі актуальнішою для кожного, хто працює з інформацією, – зауважила координаторка Дніпровського центру Наталя Назарова.
Сучасна людина – це громадянин масової цифрової культури, який, якщо й не народився з гаджетом у руках, то рано зіткнувся з доступом в інтернет і зараз є його активним користувачем.
– Обсяги інформації, яка щоденно споживається в наших реаліях, може сягати 34 гігабайтів, що еквівалентно 174 друкованим книжкам. Середньовічній людині цього вистачило б на все життя, – наголосила медіатренерка. – Ми живемо в середовищі, де телефон і ноутбук замінили телевізор, радіо, фотоапарат, і ми навіть не помітили, як цифровий простір став невід’ємною частиною нашою рутини. Рутини, де варто дбати про свою безпеку не лише фізично.
Під час практикуму учасники розбирали найпоширеніші кіберзагрози. Зокрема, згадали про вірус «Петя», який у 2017 році паралізував роботу державних систем і банків, та через численні збої прикордонної служби українці годинами не могли перетнути кордон.
І такі атаки неодноразові. Так, у лютому 2022 року російські спецслужби атакували сайти Верховної Ради, МЗС і Кабміну. А в листопаді 2023-го зв’язок через Київстар з близькими і рідними був неможливий.
Чому ж вони повторюються? Бо це дієвий спосіб дестабілізувати суспільство. Створити паніку й хаос.
Та окрім глобальних кібератак є й інші пастки, де може загубитися вразливий користувач. Одна з найпоширеніших – відкриті Wi-Fi мережі у кав’ярнях, транспорті тощо. Через них зловмисники можуть отримати доступ до пристрою й навіть керувати ним віддалено.
– Якщо користуєтесь безкоштовним Wi-Fi, не заходьте на сайти, де потрібно вводити паролі або банківські дані. Безпечніше просто перевірити розклад транспорту чи знайти адресу, – радить Наталія Войтович.
Не менш підступними є і соціальні мережі, де журналісти можуть опинитися під прицілом ботів і шахраїв. У такий спосіб у фейсбуці, інстаграмі в друзі стукаються вигадані генерали, бізнесмени або «турецькі кавалери», збирають персональні дані. Вони отримують доступ не лише до вас, а й до ваших друзів, колег, джерел тощо, саме тому варто пильно ставитись до свого списку контактів й позбавитись підозрілих акаунтів, які можуть становити загрозу.
Ще одна небезпека – фішингові листи, шкідливі посилання, повідомлення на кшталт «проголосуй за племінницю» або «перекинь гроші родичу». Стати жертвою таких маніпуляцій – не соромно, особливо зважаючи на те, які методи соціальної інженерії використовують шахраї. Тим не менш, діяти варто швидко. Якщо сторінку вже зламали, варто негайно змінити пароль, попередити рідних, друзів, колег тощо про небезпеку та за потреби звернутися до Кіберполіції.
Так, у невимушеній атмосфері медійники поділилися власним досвідом, поставили запитання та обговорили прості кроки, які допомагають мінімізувати ризики й працювати без страху зламу. Серед них:
- Встановлювати антивірусні програми та перевіряти флешки, особливо якщо їх використовували на чужих пристроях.
- Мати окремі електронні адреси для роботи й особистого життя.
- Захищати акаунти складними паролями і двофакторною аутентифікацією. А щоб не забути про обраний пароль, можна скористатись методом асоціацій, картою паролів, або зберігати їх у захищених хмарах, документах тощо.
- Розподіляти картки – для онлайн-платежів і для щоденних витрат.
- Номер телефона, прив’язаний до банківського акаунта, краще не використовувати у публічних профілях.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру).
Ліана Охрименко, Дніпровський ЦЖС
