Напередодні Дня Збройних Сил України у теплій атмосфері Запорізького Центру журналістської солідарності НСЖУ відбулася зустріч з нашими колегами-журналістами, які стали на захист України, нині несуть службу чи вже звільнилися із лав ЗСУ. Координаторки Центру Наталя Кузьменко та Валентина Манжура поздоровили дорогих гостей – Володимира Москаленка, Сергія Скібчика, Андрія Андрієнка, Олександра Верьовкіна – з професійним святом й вручили подарунки.
–Одним з важливих завдань для ЦЖС під час війни стала допомога мобілізованим журналістам та медіапрацівникам, які зараз на фронті. Сьогодні ЗСУ відіграє вирішальну роль у захисті країни. Повномасштабний наступ ворога змусив багатьох запорізьких журналістів взяти до рук зброю. Серед них – Лариса Мала, Богдан і Тарас Василенки, Герман Дубінін, Віталій Голод, Тарас Білка, Яків Носков, Віктор Сосницький, Олександра Давиденко та багато інших. Всі вони представлені на оновленій фотовиставці в Центрі, – зазначила співкоординаторка Центру, відповідальна секретарка ЗОО НСЖУ Валентина Манжура.
Головні герої фотовиставки – запорізькі воїни-журналісти, які зараз боронять від ворога рідну землю в лавах українського війська. Їх 23 – наших героїв-колег, чиї світлини були представлені на фотовиставці «Запорізькі журналісти на війні». В експозиції – портрети журналістів-воїнів і журналістів-воєнних репортерів, які працюють на лінії фронту і на прифронтових територіях, висвітлюючи історичні події, розташовані поруч. У кожного медійника – свій внесок у нашу спільну перемогу, і нерідко він має дуже високу ціну – життя. На жаль, серед 103 загиблих воїнів-журналістів двоє запорізьких медійників – Олег Якунін та Олег Шемчук. Хвилиною мовчання присутні медійники вшанували пам’ять загиблих.
До розмови запросили колег-військовослужбовців та ветеранів. Обговорювали, зокрема, інформаційну стійкість та важливість журналістики у цей складний час.
Володимир Москаленко має вагомий досвід в журналістиці, працював на телебаченні, в газеті «МИГ», свій військовий шлях починав з АТО і вдруге продовжив з перших днів широкомасштабного вторгнення. Нині він ветеран ЗСУ, працює в управлінні з питань ветеранської політики ЗОВА, допомагає у вирішенні проблем колишнім військовим та їхнім родинам. Його робочі будні складаються також з важких моментів: «…Учора брав участь у похованні воїна, який помер від ран – Святослава Наумічєва, командира відділення 110-ї бригади, сина колишнього міського голови Енергодару. Сьогодні нова церемонія прощання… І жителі Запоріжжя, і вся країни повинні знати й пам’ятати, завдяки кому ми живемо…»
– Війна кардинально змінила життя всіх нас і моє також. Непросто було після АТО повертатися до журналістської діяльності. Після лютого 2022-го, нового етапу війни, воював у лавах 6 стрілецького батальйону, допоки мене не списали за станом здоров’я. До основної професії вже не повернувся. З початком війни журналістика стала іншою, змінилася її форма, подача. Дуже важко існувати друкованим медіа, трансформації зазнали телебачення та радіо. Нові технічні засоби сприяли розвитку інтернет-ресурсів, нових медіа, прийшло нове покоління. На мою думку, зараз це більше інформаційна діяльність, – зауважив Володимир Москаленко.
Цю ідею розділяє й Олександр Верьовкін, колишній редактор газети «Запорозька Січ», заступник командира роти охорони з морально-психологічного забезпечення, демобілізований влітку цього року. Він каже, що бачить в інформаційному просторі телеграм-каналів, ФБ, Тік-Ток 80 відсотків маніпуляцій, які шкодять українському суспільству. Тому особливо важливо справжнім журналістам розвінчувати фейки, писати чесно та неупереджено.
Прес-офіцер 65-ї бригади, екс-керівник газети «Володимирецький вісник» Сергій Скібчик, який має понад 20 років журналістського стажу, вважає інформаційний фронт у війні одним з найголовнішим.
– Від того, наскільки об’єктивно ми будемо подавати новини, приміром, про підрив Каховської ГЕС чи про обстріл «ОХМАТДИТу», світ сприйматиме війну в Україні. Інформація проходить через руки, очі, душу і серце наших журналістів. Все це дуже важливо! До нас часто приїжджає іноземна преса, це говорить про увагу до нас. Світ, хоч і втомився, але будує свою парадигму, спираючись на те, що ми їм покажемо. Важлива подача повної і правдивої інформації. Коли канал BBC запитує, як ви ставитеся до того, що США хоче зменшувати військову допомогу? Що вам дуже потрібно, яка зброя? То розумієш, що частинку твого голосу почують у Європі й буде враховано при прийнятті рішень. Важливо розвивати інформаційний фронт – від нього залежить наше майбутнє, й чи будуть закордонні друзі сприймати нас як рівноправних партнерів, – наголосив прес-офіцер.
Відомий фотокореспондент Андрій Андрієнко, чиї роботи публікували The Washington Post, The Guardian, сьогодні теж служить в ЗСУ. Він відзначив, що це добре, коли в армії використовують здібності людини за призначенням: ІТ-спеціаліст може служити в кібервійськах, хтось водієм, ремонтником…
– Я, як фоторепортер, працюю в прес-службі ЗСУ. І на моєму прикладі видно, що, враховуючи професію, військовослужбовця ставлять туди, де потрібно. Так, в інтерв’ю з колегою по взводу Геннадієм, звичайним жителем села Біленьке Запорізької області, запитав, що для тебе Армія? Чоловік відповів, що це – відповідальність, відчуття, що за тобою стоїть родина, твої земляки та вся рідна країна. Воюємо за майбутнє наших дітей!
Ми неймовірно пишаємося силою і відвагою наших колег-журналістів, які змінили диктофон та камеру на зброю і пишуть сьогодні новітню історію України! Наші мужні колеги і на війні залишаються журналістами.
На завершення зустрічі Наталія Кузьменко та Валентина Манжура вручили гостям у пікселі тактичний медичний рюкзак, патріотичні обереги, які виготовили журналістки-майстрині з ЦЖС Алла Шамрай та Світлана Костюк. А ветерани медійники-письменники Іван Кушніренко та Пилип Юрик подарували нашим друзям свої книги.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників медіа, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Наталія Стіна,
фото Дар’ї Зирянової
