Газету робила вся Україна: працівники редакції видання «Вперед», які евакуювалися в різні куточки нашої держави, доклали спільних зусиль, щоб земляки у прифронтовому Бахмуті на Донеччині отримали перший за весь період широкомасштабної російської агресії випуск. Профінансувати друк номера вдалося за сприяння Національної спілки журналістів та міжнародних благодійників.
– Останній перед широкомасштабною війною номер «Вперед» вийшов 23 лютого. Коли розпочалася війна, ми вже не могли видавати газету, бо вона друкується у Краматорську, а дорога на це місто одразу стала небезпечною, – розповіла пресслужбі НСЖУ головна редакторка газети Світлана Овчаренко. – Крім того, у зв’язку з обстрілами і бомбардуванням міста, припиненням доправлення газет передплатникам не стало можливості розповсюджувати видання, було втрачено можливості для фінансування газети.
Від обстрілів і бомбардувань суттєво постраждало приміщення редакції, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку. Зокрема, в офісі вибито вікна. Обладнання частково вдалося евакуювати. Поїхали з міста й працівники редакції – зараз вони перебувають у різних куточках України.
– У Бахмуті залишалася тільки бухгалтерка. З нею вже місяць немає зв’язку, бо в місті немає ані світла, ані стабільного мобільного зв’язку, ані інтернету, – каже Світлана Іванівна.
Редакція продовжувала підтримувати свій сайт, але не полишала надії та мрії на відновлення видання й друкованої газети, хоча б у дистанційному режимі.
– Одного дня голова НСЖУ Сергій Томіленко запропонував нам допомогу міжнародних донорів для випуску першого від початку війни номера газети, – розповіла Світлана Овчаренко. – Ми схопилися за цю ідею. Адже в Бахмуті, в умовах відсутності зв’язку, люди відчувають інформаційний вакуум. Тим часом, незважаючи на систематичні обстріли, люди в прифронтовому місті ще є. За інформацією міської влади, в самому Бахмуті наразі залишається близько 10 тисяч осіб, і ще 5 тисяч – у селах громади. Вони майже постійно ховаються у підвалах та сховищах, рятуючись від обстрілів… Але евакуації багато хто боїться – за поширеними чутками, виїхавши з Бахмута, можна «опинитися на вокзалі бомжем», бо, мовляв, «грошей на евакуацію немає» і «ми нікому не потрібні».
Тому одним із провідних завдань свіжого випуску газети «Вперед» стало розвіювання чуток і поширення інформації саме про евакуацію.
– Ми намагаємося пояснити, що всі ці страшилки – не більше ніж міфи. Що реально можна безоплатно евакуюватися, знайти житло (влада і волонтери допоможуть). Міська та обласна влада постійно організовують евакуаційні рейси. Із Покровська їздять евакуаційні потяги, куди людей безкоштовно довозять евакуаційними автобусами. Тож ми намагаємося донести до людей достовірну, перевірену інформацію, щоб вони знали, як це відбувається, – розповідає Світлана Овчаренко.
Серед матеріалів випуску – дві історії про реальних людей, жителів міста із невеликим достатком – пенсіонерку і родину з людиною, що має інвалідність, яким удалося евакуюватися й влаштуватися на новому місці.
Ще один важливий посил, який редакція намагається донести до містян – що міська влада стабільно працює.
– Люди ховаються по сховищах, на вулиці не виходять і нічого не бачать. Кажуть, що зараз можна пройти пішки все місто – і не зустріти жодної людини. В таких умовах формуються найфантастичніші чутки. Тому ми взяли інтерв’ю у міського голови Олексія Реви, щоб із перших вуст розповісти людям, що відбувається у місті, які служби працюють, куди можна звертатися, – каже редакторка.
Інтерв’ю робили впродовж кількох днів – постійно переривався зв’язок, розпочиналися обстріли, меру доводилося кудись бігти розв’язувати нагальні справи. Тож за один сеанс зв’язку вдавалося задати одне-два запитання.
– Сьогодні міська влада готується до зими, в Бахмут завозять вугілля і дрова, пічки-«буржуйки» для опалення сховищ та приватних будинків, гуманітарну допомогу. Міська рада всіляко допомагала появі друкованого варіанту видання, адже наразі це єдина можливість донести інформацію до містян, – розповідає редакторка.
На переконання Світлани Овчаренко, сам факт відновлення в місті друку періодичного видання – це свідчення певної стабільності, контрольованості ситуації, наявності влади, свідчення для людей, що їх не покинуто напризволяще.
Щойно віддрукований випуск №9 за 2022 рік вийшов накладом 3 тисячі примірників.
– Так вийшло, що цей випуск робила вся Україна, адже наші працівники є і в Києві, і в Одесі, і на Сумщині, і в Дніпрі. Друкували видання у Краматорську, поширюють у Бахмуті за підтримки міської влади і місцевих волонтерів – у магазинах, з гуманітарною допомогою і взагалі скрізь, де можливо, – розповідає Світлана Овчаренко.
Національна спілка журналістів України всіляко сприяла відновленню виходу газети. Зокрема, НСЖУ залучила своїх міжнародних партнерів, щоб профінансувати друк цього номеру.
– Я часто повторюю головне гасло нашої Спілки: «Журналісти важливі!» – каже голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Особливо місцеві. Бо саме до локальних брендів, місцевих редакторів та журналістів є найбільша довіра у громадах. Ми щиро радіємо, що шанована бахмутянами «Вперед» знов із читачами! Газета, яка за 102 роки своєї роботи набула серед містян авторитету і поваги, газета, якій справді можна довіряти, бо в ній працюють професійні, перевірені й надійні журналісти.
Раніше за сприяння НСЖУ та іноземних фінансових донорів на деокупованих територіях Харківщини вже побачили світ свіжі номери газет «Обрії Ізюмщини» та лиманська «Зоря», а у колись прифронтовому Барвінковому від сьогодні розповсюджують серед читачів перший після початку війни номер «Вістей Барвінківщини».
