Донори завалені стандартними текстами «під копірку», проте повна відмова від технологій – це втрата ресурсів. Мережа центрів журналістської солідарності НСЖУ та Львівський офіс Західноукраїнського центру журналістської солідарності Львів-Суми провела вебінар про те, як перетворити штучний інтелект на цифрового помічника, уникнути типових помилок та підвищити шанси проєкту на фінансування.
Підготовка грантових заявок сьогодні стала одним із найважчих викликів для українських медіа та громадських організацій. Через зміну пріоритетів міжнародних донорів та стрімке зростання конкуренції навіть досвідчені команди змушені шукати нові підходи. Одним із таких інструментів стає штучний інтелект. Втім, його неправильне використання часто призводить до зворотного ефекту – автоматичного відсіювання заявки.
Про ефективний розподіл ролей між людиною та нейромережами, правильну формуляцію промптів і ризики шаблонного мислення під час закритого вебінару «Типові помилки у грантових заявках і як їх уникнути» розповіли перша секретар НСЖУ, координаторка мережці центрів журналістської солідарності Ліна Кущ та координаторка Львівського Центру журналістської солідарності Наталія Войтович.
Чому заявки «від ШІ» дратують донорів
Головна помилка багатьох авторів – намагання повністю перекласти процес написання проєкту на штучний інтелект. За словами експертів, такий підхід миттєво зчитується грантовими комісіями.
«Ми чуємо зворотній зв’язок від донорів, які кажуть, що вони завалені грантовими заявками, які написані з допомогою штучного інтелекту, ці заявки нагадують одна одну, як під копірку, часто з тими самими формулюваннями і ідеями. І донори говорять, що для них є виклик, тому що ресурси тих людей, які відбирають і аналізують ці грантові заявки, які їх оцінюють, теж обмежені», – наголошує перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
Експертка підкреслює, що намагання згенерувати текст повністю від початку до кінця – це марна витрата часу. Оцінювачі у донорських організаціях добре розуміють алгоритми роботи нейромереж і часто відсіюють подібні пропозиції ще на першому етапі.
«Якщо говорити про найпростіший шлях, автори заявок просять штучний інтелект написати цю заявку від початку до кінця і просто відповіді вставляють, розраховуючи на те, що вони отримають фінансування. Ні, це марна витрата свого часу і сил, і часу тієї людини, яка буде це оцінювати. І повірте, у донорів люди, які оцінюють ці заявки, прекрасно розбираються в тому, як це працює. І вони дуже дратуються, якщо змушені своїм живим мозком аналізувати те, що написав штучний інтелект», – зауважує Ліна Кущ.
Ставтеся до ШІ як до новачків у команді
Аби інструмент працював ефективно, його потрібно наситити контекстом. Без знання специфіки вашого медіа, аудиторії та регіону штучний інтелект даватиме лише узагальнені й банальні відповіді.
«Ми розраховуємо на нього як на досвідченого експерта, якого ми взяли в нашу команду і який нам буде допомагати у складних питаннях. А насправді, коли ви тільки починаєте готувати заявки за допомогою штучного інтелекту, ставтеся до нього як до новачка, якого ще треба вчити і підвищувати компетенцію. Тому для самого початку вам потрібно буде цьому новачку надати якомога більше інформації про себе і надати контекст середовища, в якому ви працюєте», – пояснює Ліна Кущ.
Для продуктивної роботи доцільно розподілити завдання для ШІ за ролями, виділяючи під кожну окремий чат:
- Аналітик – опрацьовує масив завантажених внутрішніх документів організації, шукає статистику, трактує умови конкурсу та генерує масив первинних ідей.
- Критик – оцінює концепцію з позиції прискіпливого експерта донорської організації із 15-річним досвідом.
- Грантрайтер – допомагає вишліфувати формулювання під конкретний шаблон заявки на основі вже напрацьованого матеріалу.
- Фінансовий менеджер – розраховує орієнтовний кошторис активностей, шукає ринкові розцінки та аналоги послуг.
Промпти, страх порожнього аркуша та логіка проєкту
Окрім підготовки самого тексту, штучний інтелект може стати зручним спаринг-партнером на етапі подолання творчого ступору.
«Я не знаю, як для вас, для мене інколи оцей пустий листочок – це, напевно, найгірше, що може бути. Через те я дуже часто студентам навіть рекомендую: якщо у вас почався оцей ступор, напишіть хоча б своє ім’я і прізвище як автора статті. Вже перші букви – це вже не зовсім білий листочок, вже від чогось можемо йти і рухатися», – зазначає координаторка Львівського ЦЖС Наталія Войтович.
Експертка акцентує, що найчастіші помилки виникають через неправильне формулювання запитів. Запит на кшталт «напиши мені грантову заявку» дасть найгірший результат, оскільки нейромережа не знає ресурсів та сильних сторін команди.
«Якщо ми хочемо, щоб у нас був успішно прописаний грант через штучний інтелект (а це можливо), нам перш за все потрібно, аби він нам пояснив логіку конкурсу. Тому що не завжди, скажімо, коли ми читаємо, ми можемо ці нюанси виловити. На що розраховують, на кого краще зорієнтуватися. Чи взагалі ми десь своєю концепцією, яка в нас вже є в голові, підходимо під це», – радить Наталія Войтович.
Штучний інтелект чудово підходить для перевірки логіки майбутнього проєкту, але алгоритм побудови концепції все одно має йти від чіткого розуміння проблеми.
«Коли ми будемо з вами працювати за такою схемою – проблема, причина, рішення, проєкт – це буде спрацьовувати набагато краще, ніж коли ми відкриваємо грантову пропозицію, бачимо, що вона плюс-мінус підходить під те, чим ми цікавимося, і починаємо її писати. Без розуміння, яку проблему ми хочемо вирішити і без розуміння, з яких причин ця проблема виникла», – наголошує координаторка Львівського ЦЖС.
За її словами, донори шукають не просто процес (проведення тренінгів чи друк брошур), а реальні зміни та сталість проєкту після завершення фінансування.
«Грантові експерти очікують факти, статистику, результати досліджень, дані саме вашої цільової аудиторії. А штучний інтелект ваші ідеї просто обгортає в гарнішу обгорточку. Дуже часто так є, що грантова заявка є цікавою, є сильною, але, власне, написання її не показує, наскільки сам грант є сильний і наскільки здійснення тих чи інших кроків буде вирішенням тієї чи іншої проблеми», – підсумовує Наталія Войтович.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Центру журналістської солідарності Львів-Суми: 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Садівничий – координатор Сумського центру, +0505822517).
Раніше ми публікували практичні рекомендації для редакторів про те, як працює пошук із генеративним ШІ, що справді може контролювати редакція і які «GEO-правила» не мають підтвердження.
Також ми розповідали про те, що Національна спілка журналістів України провела опитування серед локальних медіа про те, як медійники «дружать» чи не «дружать» зі штучним інтелектом.
Інформаційна служба НСЖУ
