Чому вигорання не тотожне втомі? Як його розпізнати, що з ним робити, та чи можливо уникнути? Саме про це і навіть більше говорили учасники онлайн-зустрічі з психологом і тренером громадської організації «ГОЛОС ПРО» Олександром Макухою «Коли робота виснажує: профілактика емоційного вигорання», яку нещодавно провів Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ. Актуальна нині тема «Коли робота виснажує: профілактика емоційного вигорання» об’єднала навколо себе понад 30 учасників із різних регіонів України.
– Наприкінці серпня за підтримки громадської організації «Офіс Дій» ми розпочали серію заходів, які дають можливість для журналістів відновлювати внутрішні ресурси та берегти ментальне здоров’я. Та такі зустрічі є дійсно важливими, адже ми бачимо, що у нинішній ситуації психологічна підтримка стає не розкішшю, а необхідністю, – зауважила координаторка Дніпровського центру журналістської солідарності НСЖУ Наталя Назарова.
Здається, сьогодні вже немає людини, яка б не чула про термін «вигорання». Адже це чи не одна з найрозповсюдженіших тем у соціальних мережах, живих обговореннях і мемах, де за жартами, на правду, ховається сумна реальність. Та попри так званий «хайп», більшість і досі плутають вигорання зі звичайною втомою, нівелюючи небезпечність першого.
Вигорання – це не про тимчасову втому. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, вигорання – це професійний синдром, який виникає через хронічний стрес на роботі.
Він проявляється у трьох ключових формах:
- постійне відчуття виснаження;
- відчуження й цинічне та/або апатичне ставлення до роботи;
- зниження професійної ефективності.
Це системний стан, який виснажує емоційно, здатен позбавити людину радості від життя та сил рухатися вперед.
– Вигорання – це не ознака слабкості, – наголосив Олександр Макуха. – Навпаки, воно найчастіше вражає тих, хто звик завжди тримати удар, хто не дозволяє собі відпочинку і не визнає втоми. Проте наші ресурси не безмежні. Тож коли надмірні зусилля не дають людині відчуття сенсу, до вигорання залишилося не так вже й багато.
Під час зустрічі учасники не лише обговорювали теоретичні питання, а й виконували практичні вправи, які допомагають знизити рівень напруги, відновити внутрішній баланс і навіть просто усміхнутися. Зокрема, згадали про техніку заземлення 5-4-3-2-1 через чуття, спробували з’ясувати, що є під і поза контролем, а також створили топ-10 способів гарантовано вигоріти, аби намагатися запобігти цьому стану в майбутньому.
– Така взаємодія, як онлайн, так і наживо, – це не лише про цікаву інформацію чи нові знання. Це передусім підтримка, живе спілкування, можливість відчути плече своїх колег, – зазначила одна з учасниць.
У своїх відгуках учасники відзначили й цінні практичні вправи, поради щодо самоконтролю, атмосферу довіри й підтримки, а також можливість поспілкуватися з більш досвідченими колегами у сфері медіа.
– Особливо цінним було почути однодумців, які стикаються з подібними проблемами вигорання, – ще один коментар учасника зустрічі. – Дуже важливим виявилося розуміння реальної різниці між втомою та вигоранням. Сподобалася й простота: тренер дав чіткий і зрозумілий перелік дій – що робити варто, та чого уникати. А ще бонусом став список типових способів «гарантовано вигоріти».
Тож як все ж таки не вигоріти, завзято виконуючи улюблену справу? Варто взяти на озброєння план «анти-вигорання» – дії, які допоможуть завчасно побачити приховану пастку й не опинитися в її епіцентрі:
- Пам’ятайте про власну цінність і не знецінюйте себе.
- Менше критикуйте – більше хваліть, навіть за найдрібніші досягнення
- Якщо ви вважаєте, що ваша робота недооцінена, шукайте середовище, де ваша праця знайде визнання і винагороду.
- Вчіться говорити «ні», адже це не егоїзм, а турбота про власні ресурси.
- Вибудовуйте межі: чітко розділяйте робочий і особистий простір.
- Визначайте пріоритети. Замість того, щоб хапатися за все й одразу, краще зосередитися на головному.
- Делегуйте іншим частину завдань, навіть якщо хочеться зробити все самостійно.
- Не відмовляйте собі в радості та відпочинку. Навіть маленькі перепочинки та приємні дрібниці допомагають відновлювати сили.
- Не бійтеся звертатися по допомогу – це природно і необхідно.
Так, авто не може їхати без пального. Так само і людина. Наше пальне – це відпочинок, сон, харчування, турбота про себе. І чим більше ми інвестуємо у свій ресурс, тим довше зможемо рухатися вперед.
Подія відбулася в межах проєкту «Розширення стратегій, мереж та інструментів у галузі психічного здоров’я та профілактики вигорання для громадянського суспільства в Україні» спільно з Araminta gUG та Офіс Дій.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності у Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Ліана Охрименко, інформаційна служба Дніпровського ЦЖС
Дискусія з цього приводу: