Торік на вулиці Агіма Рамадані у Приштині з’явився мурал «Розбиті мрії». На ньому зображені дві молоді жінки з синцями на обличчях. Цю фреску художниця Фіторе Беріша Алісдоттір присвятила своїм співвітчизницям у Косові, яких убили їхні чоловіки.
За даними неурядових організацій, лише з 2017 по 2023 рік у Косові сталося близько 100 феміцидів (убивства жінок). Кількість випадків домашнього насильства, про які повідомляють до поліції, за сім останніх років зросла вдвічі й перевалила за 2000. Для країни з майже двома мільйонами населення це дуже невтішна статистика. Крізь її призму на проблеми гендерно обумовленого насильства в Косові постійно звертають увагу і влада, і міжнародні інституції.
Зокрема, згаданий вище мурал створили у співпраці з Косовським центром гендерних досліджень за підтримки ООН Жінки через регіональну програму «Впровадження норм, зміна думок», що фінансується Європейським Союзом. Це не єдиний приклад, коли суспільно важливі теми розкриваються через медіа та засоби мистецтва. Одним із перших таких проєктів у 2016 році була інсталяція під назвою «Думаючи про тебе». Тоді на футбольному полі у Приштині розвісили тисячі суконь і спідниць жінок, постраждалих від сексуального насильства під час війни 1998-99 років.
На жаль, попри виступи активістів, політиків, культурних та релігійних діячів, насильство над жінками триває. На цьому наголосила й міністерка юстиції Республіки Косово Альбулена Хаджіу, яка наприкінці листопада запросила на сніданок українських журналісток – учасниць програми професійного захисту «Резиденція в Косові». Цей захід був частиною міжнародної акції «16 днів протидії гендерно обумовленому насильству», під час якої по всій країні проходять тематичні конференції, акції, «круглі столи» за участі відомих персон.
Зустріч із міністеркою юстиції відбувалась у невимушеній обстановці. Пані Альбулена висловила беззаперечну підтримку України та побажала українському народу перемоги у війні з кремлівськими агресорами.
Учасниці могли обговорити різні аспекти гендерної рівності: про доступ жінок і чоловіків до посад і можливості кар’єрного зростання в Косові та Україні, про зміни у ставленні суспільства до умов праці, політичної та громадської діяльності тощо. Кожна з присутніх українських журналісток розповіла власну історію, в якій так або інакше відобразились питання рівності.
Редакторка сайту «Троїцьке.City» та газети «Сільська новина» із Луганщини Марина Животкова поділилася своїми враженнями від життя в Косові. Вона звернула увагу на те, що очолює Республіку Косово жінка, президентка Вйоса Османі. Права жінок, які потерпіли від сексуального насильства під час Косовської війни, захищає держава. Вони мають статус постраждалої особи та отримують щомісячну пенсію.
– Під час перебування в Приштині за програмою професійного захисту «Резиденція в Косові» тема гендерної рівності зацікавила мене, – зазначила Марина Животкова. – Я пишаюся тим, що створена в Косові стаття на цю тему перемогла у всеукраїнському журналістському конкурсі. Сподіваюсь, мужність косовських жінок стане гарним прикладом для українських жінок, які потерпають від російського вторгнення та само, як і чоловіки.
До речі, Марина є засновницею громадської організації, котра створила перший на Луганщині Тато-хаб. Починаючи з 2014 року, там збирались татусі, переважно військовослужбовці. Обмінювались досвідом виховання дітей, отримували різнобічну підтримку, організовували кулінарні шоу. На жаль, нині через повномасштабну війну цей проєкт призупинено.
Кореспондентка «Кременчуцької газети» Тетяна Красельникова поінформувала про базовий курс з боротьби та протидії домашньому насильству «Безпечна грамотність», який започаткували в її рідному місті торік. Він включав юридичні, соціальні, економічні аспекти і навіть заняття з самооборони для жінок.
Лілія Воробйова з інформаційної агенції «Волинські новини» поділилася власним досвідом, коли зазнала гендерної нерівності. Керівник підприємства надав перевагу не їй, а претенденту-чоловіку, який мав гірший результат тестового завдання.
– Під час співбесіди він сказав: «Безперечно, ти висококласна спеціалістка. Але що я буду робити, якщо ти через деякий час підеш у відпустку по догляду за дитиною? Мені знову треба буде шукати фахівця». З того часу я зрозуміла, наскільки важлива гендерна рівність не лише в Україні, а у в усьому світі.
Учасниці зібрання розповіли косовській посадовиці, що в Україні є багато громадських організацій та державних інституцій, які борються за однакові права жінок та чоловіків. Вони також навели приклади позитивних змін, коли українські жінки обіймають центральні позиції в бізнесі, політиці, професійних об’єднаннях. Одна з них, Перша секретар Національної спілки журналістів України, членкиня Комісії з журналістської етики Ліна Кущ є прикладом успішного жіночого лідерства.
Кульмінацією акції «16 днів активізму проти гендерно обумовленого насильства» стала презентація брошури громадської діячки і журналістки, членкині Південноафриканської ради преси Етель Маняка. Видання «Наші 16 днів активізму. Голоси з таборів біженців» вийшло за підтримки Уповноваженого з прав біженців ООН у Косові та Косовського реабілітаційного центру жертв тортур KRCT. Є й україномовна версія цієї праці.
Етель Маняка виступила з промовою, в якій закликала підтримувати тих шукачів притулку, хто зазнав гендерного насильства. У залі з-поміж численних гостей були виконавча директорка KRCT Феріде Рушиті та голова місії УВКБ ООН у Косові Арджун Шреста.
Людмила Макей, Приштина
