Минулого тижня членкиня Національної спілки журналістів України з Кременчуччини Мирослава Українська випустила у світ книгу «Думки, що лягли на папір». Це збірка оповідань про людей, які неочікувано для себе отримали статус тимчасово переміщених осіб. Це збірка про справжню любов до України.
– Коли керівник творчої спілки журналістів Кременчуччини Володимир Шевченко запропонував мені написати книгу, на початку я мала певні сумніви. Чи потрібно це? Але потім я «увімкнула» в собі журналіста й зрозуміла, що повинна це зробити. У цій книзі я розповіла свою історію та історії інших людей, які стали вимушеними переселенцями. Їх думки, переживання, сподівання. Хочу, щоб ці матеріали стали частиною історії нашої країни. Вони такими вже є… – розповіла пані Мирослава під час онлайн-зустрічі зі студентами Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, яка відбулася в рамках Всеукраїнської акції «Національний тиждень читання», яку організував Український інститут книги.
Всі історії, які увійшли в книгу, справжні, майже документальні. Саме в цьому їхня основна цінність. Вражає і власна історія авторки, яка стала свідком «руського миру» на Луганщині. Їй довелось пережити страх, допити, розпач, ненависть, 3500 кілометрів виснажливої дороги до рідної України, де на колінах перед синьо-жовтим прапором вона заспівала Гімн. Про це вона також розповіла на сторінках книги.
На запитання студентів про майбутні плани, літераторка відповіла, що хоче перекласти книгу англійською, щоб її читали також за кордоном та розуміли те, що довелося пережити багатьом українцям.
Від педагогів університету Мирослава Українська отримала пропозицію написати продовження книги. Студенти та педколектив, багато з яких також мають статус ТПО, готові розповісти свої особисті історії й хочуть, щоб вони також лягли на папір й стали частиною історії сучасної України.
Інформаційна служба НСЖУ
