Богодухів на Харківщині потерпає від ворожих обстрілів. З кінця квітня росіяни значно збільшили інтенсивність ударів — на місто за 25 км від лінії фронту системно летять «молнії» і «шахеди». Наприкінці квітня за чотири дні Богодухів атакували понад 100 безпілотників.
1 травня головна редакторка районної газети «Маяк» Тетяна Лучинська називає своїм другим днем народження.
«Я була в редакції, здавала черговий номер. Сиділа спиною до вікна і раптом почула глухий удар. Вибігла на подвір’я — нічого не горить, дах редакції цілий. «Стій!», — підбігають працівники сусідньої організації. З’ясувалося, що за 2,5 метри від будівлі редакції в кущах лежить російський ударний дрон «молнія». Не розірвався. Найімовірніше, у нього сів акумулятор, апарат зачепився за дерево і впав біля редакції», — розповідає в розмові НСЖУ Тетяна Вікторівна.
Сапери, які прибули на виклик, повідомили, що «молнія» мала 2,5 кілограма бойового заряду плюс майже 3 кілограми руйнівної «начинки» з болтів і гайок.
«Вітаємо вас із другим днем народження», — сказали вони. І додали, що в разі детонації половини редакції точно б не було», — веде далі Тетяна Лучинська.
Тоді вона ухвалила рішення про тимчасову релокацію офісу газети у безпечніше місце, поки що в тому ж таки Богодухові. Тим більше, що фахівці ДСНС попросили в редакцію поки що не приходити через безпекову ситуацію.
Вже почала переїзд: перевезла підшивки газети (до речі, «Маяку» — майже 100 років), техніку.
Наразі колектив газети — 5 людей. Дизайнер працює дистанційно з Харкова, ще одна співробітниця працює тимчасово віддалено. Решта на місці. «Маяк» виходить щотижня накладом 1 тис. 100 примірників і розповсюджується через «Укрпошту», ще близько сотні екземплярів продають у роздріб. Раз на місяць роблять кольоровий випуск газети. Медіа «Маяк» має ще й сайт, телеграм-канал, і групу у фейсбуку на майже сімнадцять тисяч підписників. Веде Тетяна Лучинська і тік-ток, за її контентом слідкують 29 тисяч користувачів.
А ще віднедавна головна редакторка публікує у своїх соцмережах «Щоденник Богодухівки» — короткі щоденні відео для мешканців громади. Не все з життя міста потрапляє в публічний простір, за словами авторки, «Щоденник» одночасно є і свідченням подій, і засобом підтримки тих, хто залишається в місті.
«Розумом розумієш, що краще не буде. Хочеться вірити, але готуємося до гіршого», — каже Тетяна Лучинська. І додає головне: «Сьогодні працюємо наповну. Не знаю, що буде завтра. Але сьогодні — працюємо».
Інформаційна служба НСЖУ
