«Репутація журналіста – це кваліфікований фактчекінг», – переконаний відомий київський журналіст, блогер Сергій ЛЯМЕЦЬ. У вересні Сергій Лямець був одним зі спікерів міжнародного семінару, присвяченого реаліям журналістської роботи в епоху цифрових медіа, що відбувся на платформі Zoom з трансліцяєю на сторінці Національної спілки журналістів України у фейсбуці. Захід організувала НСЖУ за підтримки Фонду Конрада Аденауера.
НА ПЕРШОМУ ПЛАНІ – КОНТАКТ З АУДИТОРІЄЮ
Протягом останніх років журналістиці нанесли три потужних удари. Перший – розвиток інтернету, соціальних мереж позбавив її монополії на постачання інформації. Другий: щойно почалися кризові моменти 2008 року, професійні ЗМІ почали втрачати кошти. І третій удар – різке зниження цінності контенту порівняно з цінністю контакту з аудиторією.
Ми дуже швидко опинилися на інформаційному ринку, де саме споживач обирає, звідки він хоче отримувати інформацію. І тепер блогер, який має мільйонну аудиторію підписників, цілком може замінити велику редакцію, що має великі фінансові затрати і водночас порівняно невелику аудиторію.
На мою думку, сьогодні головний гравець інформаційного ринку не журналіст, а лідер думок – блогер з великою кількістю підписників, коментатор. І якщо професійний журналіст не хоче стати продажним, не хоче відпрацьовувати забаганки власника-олігарха, він має переробити самого себе і перетворитися на лідера думок. Можливо, також варто переорієнтуватися на нішеві видання, напрацьовувати довіру споживача інформації у певній галузі.
ЄДИНИЙ СПОСІБ У БОРОТЬБІ З ФЕЙКАМИ – ЗРОБИТИ АПГРЕЙД САМИХ СЕБЕ
Якось популярний кіногерой доктор Хаус сказав, що всі брешуть. І, думаю, це твердження має свої підстави. Ми не маємо робити вигляд, ніби фейки з’явилися щойно, що їх принесла виключно нова епоха. Насправді, фейки існували завжди: колись це була брехня, яку поширювали через приватні розмови і чутки. Зараз, завдяки новим технологіям, розповсюдження неправдивої інформації через інтернет-ЗМІ та соціальні мережі стало надшвидким. Наприклад, у книзі Бена Елтона “Криза ідентичності” розповідається про цілу компанію, яка навмисно вигадує неправдиві речі, скидає їх через Twitter, і мільйони людей починають жити новою реальністю.
Єдиний спосіб боротьби з фейками – перелаштувати власний розум, зробити апгрейд самих себе.
БУДУЙТЕ ВЛАСНУ РЕПУТАЦІЮ
Сьогодні головний шлях у побудові бізнесу на журналістиці – це побудова власної репутації. Якщо вам люди довіряють, ваша аудиторія зростає, і згодом цю довіру ви зможете монетизувати.
Маємо визнати, що жоден журналіст не може знати абсолютно все, бо ми ніколи не мали і не маємо абсолютного доступу до інформації. Ми майже ніколи не знаємо, які люди як саме приймають рішення, які чинники на них вплинули.
Тобто, журналісти працюють у доволі специфічному середовищі: з одного боку, маємо величезну відповідальність перед аудиторією, з іншого – ми самі не знаємо, що відбувається насправді. Тому маємо певну негласну соціальну угоду: журналісти роблять вигляд, що вони володіють інформацією, аудиторія робить вигляд, ніби вірить, що журналісти володіють інформацією на сто відсотків.
Я закликаю вас не бути ідеалістами і не висувати до себе надто високих вимог. Робіть те, що дійсно можете робити. Нехай вашими діями керує побудова власної репутації, яка є основним капіталом журналіста.
Не піддавайтеся, наприклад, на жодні спокуси виграти час. Траплялося, що відомі журналісти хотіли виграти в репутаційному плані, поспішки оприлюднювали інформацію, а потім з’ясовувалося, що вони несвідомо стали джерелом фейку. Їхня репутація страждала.
ПІДТРИМУЙТЕ ОСОБИСТІ КОНТАКТИ. ПОСПІШАЙТЕ ПОВІЛЬНО
Ще одна практична порада: підтримуйте особисті контакти серед спеціалістів та експертів. Єдиний спосіб зберегти репутацію та ефективно працювати – розширювати контакти спеціалістів, які зможуть пояснювати вам, що відбувається. Хай у вас буде 20-30 спеціалістів, до яких ви завжди можете звернутися і запитати: «А що ця подія означає насправді?». Запевняю, що в 90 відсотках випадків ви можете отримати несподівану відповідь. І цілком можливо, що, ця думка спеціаліста зробить вашу інформацію привабливою і корисною для аудиторії.
Особливо це актуально для місцевих ЗМІ. Усім нам відомий рефлекс, коли хочеться якомога швидше оприлюднити отриману неординарну, важливу для аудиторії новину, щоб бути першими. Ми розуміємо, що, оприлюднюючи отриману інформацію першими, притягаємо до себе увагу і залучаємо широку аудиторію. А якщо постійно притягувати до себе увагу, розширювати аудиторію, можна буде це монетизувати. Але це дуже небезпечний рефлекс, тому що ті, хто робить фейки, саме на нього й розраховують.
Класичний фейк – це носій так званого вау-ефекту, дуже сильної емоції. На підставі власного досвіду і досвіду моїх колег хочу запевнити: ніколи не поспішайте опублікувати щось, якщо не впевнені, що це правда і що безпека вашого репутації, або навіть фізична безпека, – гарантовані.
Якщо новини стосуються якихось світових подій чи подій масштабу України, ви все одно ніколи не виграєте у мегапорталів, які «клепають» новини без упину. Спробуйте дізнатися про подію більше, проаналізувати її це під якимось іншим кутом. Досвід показує, що люди, які черпають інформацію в інтернеті, спершу читають про саму подію, а потім починають шукати того, хто найкраще пояснить, що відбувається. І на цьому ви можете грати: не поспішайте ставити новину, а розберіться в ситуації. Ваша експертність важитиме набагато більше, ніш швидкість реакції.
ВАЖЛИВО ДІСТАТИСЯ ПЕРШОДЖЕРЕЛА
Коли ви подаєте у місцевому ЗМІ новину, ставлячи посилання на всеукраїнське або обласне джерело інформації, можете не діставатися до першоджерела (наприклад, офіційного повідомлення на Facebook сторінці політика чи якоїсь міської ради тощо). Але якщо дістанетесь першоджерела і порівняєте його з публікацією, яку передруковуєте, – зможете помітити, що до першоджерела вже додано якогось власного контексту.
Тож моя порада з поганого досліду: не довіряйте сліпо навіть найавторитетнішим ЗМІ і колегам, офіційним особам, адже вони – живі люди й іноді випадково або з різних причин можуть поширювати фейки. Найкраща інформація – з першоджерела.
ЧИ ДОВІРЯТИ АНОНІМНИМ КАНАЛАМ?
Як правило, анонімні канали подають інформацію дуже оперативно і дуже часто правдиву. Але чи можете ви як ЗМІ, що сповідує боротьбу з фейками, розповсюджувати інформацію анонімних каналів? Відповідь: скоріше «Ні», ніж «Так».
Ви завжди маєте ретельно перевірити інформацію або маєте принаймні розуміти, в якому руслі працює цей Telegram-канал: він провладний, проросійський, олігархічний, сатиричний чи ще якийсь.
Як відомо, диявол криється в деталях. Отже, щоб знайти фейк у повідомленні Telegram-каналу, доведеться перевіряти інформацію особливо ретельно. А краще на будь-які повідомлення Telegram-каналів автоматично ставити «Ні!». І посилання на Telegram-канал краще не давати, бо це виглядає не дуже професійно. Краще знайти першоджерело інформації і зробити посилання на нього. А якщо його немає – краще втратити першість, ніж поширити фейк.
НЕ БІЙТЕСЯ ВИЗНАВАТИ ВЛАСНІ ПОМИЛКИ
Це зрозумілий людський рефлекс – не визнавати помилку в інформації. Хочеться думати, що її не дуже помітили. Але з точки зору репутації вам набагато краще визнати помилку і тут же дати правдиву, перевірену інформацію.
Так, теперішнє зло служить вам добру послугу в майбутньому: зараз ви отримаєте удару по репутації, але на майбутнє всі знатимуть, що ви виправляєте свої помилки, якщо вони трапляються. І це дає довгострокову довіру.
І навпаки: якщо ви зараз не визнали свою помилку, люди все одно дізнаються про те, що ви робите помилки і не виправляєте їх.
МОЯ СИСТЕМА ФІЛЬТРІВ ФАКТЧЕКІНГУ
Починав я свій шлях журналіста в газеті «Киевские Ведомости», де отримав класичну школу журналістики, що передбачала й роботу з фейками. Потім був засновником, редактором, журналістом у багатьох відомих ЗМІ, в тому числі був багаторічним редактором «Економічної правди». Саме в «Економічній правді» мені вперше разом з нашими новинарями довелося вибудовувати систему фактчекінгу, бо розуміли, що є різні джерела, і нам треба це все впорядкувати. Для себе я назвав це системою фільтрів.
Фільтр 1.
Оцінюючи джерело інформації, бути об’єктивними стовідсотково ви не зможете. Якщо джерело не викликає вашої довіри, обов’язково подивіться, хто ще публікував чи ставив до ефіру цю тезу. І, якщо новина є тільки в одному джерелі або у так званих сміттєвих бачках, то це автоматичний привід для того, щоб відсунути її, навіть якщо вона є дуже важливою та виграшною.
Фільтр 2.
З часом у вас будуть джерела інформації з високим рейтингом, які умовно позначимо як «три плюси». Їхню інформацію треба перевіряти, але вона більш-менш співпадає з дійсністю. В «Економічній правді» джерелами з трьома плюсами для нас були, наприклад, інформаційної агенції «Інтерфакс», «Українські новини», «Укрінформ», портал Кабінету Міністрів України. Ми знали, що на цих джерелах з’являються тільки перевірені новини.
Варто також сказати, що дуже ретельно перевіряють інформацію відомі міжнародні агенції, які будують мільярдні бізнеси завдяки репутації. До того ж, гравці на західних інформаційних ринках відчувають юридичну відповідальність, якої дуже не вистачає в Україні.
Звичайно, що навіть у серйозних постачальників інформації можуть траплятися помилки, певні суб’єктивні тлумачення з точки зору журналіста, який готував цю новину. Але все ж таки, вони більш-менш надійні.
В результаті роботи не одного дня у нас склався рейтинг, де маємо, наприклад, 10 джерел, яким довіряємо найбільше і з якими працюємо постійно, ще 10 джерел перевіряємо тричі на день, або один раз на тиждень і так далі. І кожен щабель рейтингу вказує на ступінь довіри до інформації.
Фільтр 3.
Робота з фейками – це технологія вдосконалення людини, яка працює з інформацією.
Якщо ви хочете працювати чесно і будувати на цьому свій бізнес, ваша репутація має базуватися на тому, що ви вдосконалюєте себе і розумієтесь на певній темі. Останнім часом особливою повагою користуються саме нішеві ЗМІ, від яких чекають на фахову оцінку за профілем, за яким вони працюють.
Складніше універсальним ЗМІ, якими є більшість місцевих видань і телерадіокомпаній. У штаті маленького місцевого ЗМІ не можливо тримати багато фахових вузьких спеціалістів за темами, і тому на перше місце виходять кількість ваших контактів і ваша власна фаховість у різних сферах.
Є одна засторога: якщо ви працюєте, наприклад, з політикою, то треба завжди пам’ятати, що тут майже все побудовано на фейках, на тлумаченнях, на напівправді. І коли в економіці ви маєте певні факти – десь вагони зійшли з рейок, підвищуються тарифи тощо – то сфера політики наповнена інтерпретаціями, емоціями, оцінками. І в цій темі ви ризикуєте стати постійною жертвою того або іншого політика.
Тож в універсальному ЗМІ треба постійно поглиблювати знання і самим ставати експертами.
ВЗЯТО З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ.
Будь ласка, відключайте власні вподобання.
Вам можуть подобатися чи навпаки – не подобатися певні політичні сили і політики. З часом ви можете дізнатися про них більше і змінити власну думку. І, якщо ви хочете дотримуватися об’єктивності, дуже важливо відключати свої емоції та свої системи цінностей. Це певним чином може привести до певної професійної деформації, тому досвідчений журналіст часто справляє враження циніка. Але саме так виглядає професіонал.
***
Одна з ознак професіоналізму – коли ви вже маєте солідний запас знань і можете швидко розібратися, що відбувається.
Наприклад, ви чуєте заяву про підвищення пенсії, і тут же розумієте, що насправді влада таким чином заграє з виборцями, що дірка в бюджеті не дасть цього зробити. Тобто ви починаєте бачити явища об’ємно, у своєрідному 3D чи навіть 4D форматі. Але це своєрідна пастка. Багато журналістів, вважаючи, що вони вже здатні тлумачити та пояснювати події, зупиняються в розвитку.
Однак досвід показує, що журналіст у будь якому разі не можете розуміти більше, ніж бачать спеціалісти. І для вашого розвитку та для збільшення капіталізації дуже важливо, щоб ви все одно спілкувалися зі спеціалістами, які працюють у конкретних сферах, знають про всі зміни процесах.
Життя змінюється. Якщо порівняти 90-ті, початок 2000-х, навіть 2010- ті роки з нинішнім часом, сьогодні ми живемо геть в іншому світі. Ніби життя залишилося тим самим, але реальність та люди змінилися, і в таких умовах втрата тренду відбувається дуже швидко. Тож маємо постійно адаптуватися до нової реальності, бути сучасними людьми.
Спілкуючись зі спеціалістами, ставте запитання «Чому це відбувається?». Як свідчить практика, головне запитання у фактчекінгу – «Чому?», а не «Хто? Де? Що? Коли?». Коли ви будете розуміти, «Чому?», ви зможете відкидати фейки, маніпуляції, якість сирі інформаційні продукти.
***
Подбайте про юридичну безпеку.
Обов’язково робить копії джерел, особливо – якщо це резонансні новини. Часто хтось щось повідомляє, а потім з якихось причин видаляє інформацію (особливо це часто трапляється в соціальних мережах). Якщо ваша новина базувалося на такому вилученому повідомленні, і ви не маєте копії, вас можуть звинуватити в фейку. Тому поруч з посиланням на повідомлення варто поставити скріншот або принаймні зберегти скріншот у себе. Це убезпечить вас від судових позовів і великих штрафів за неправдиву інформацію.
Ви маєте дуже ретельно підходити і до питання юридичної відповідальності. У текстах краще ставити запитання, ніж робити твердження. Наприклад, можна написати «За кермом був не тверезий водій», але краще написати «Чи був водій за кермом не тверезим?» або ж зробити припущення «Можливо, водій за кермом був не тверезий». Коли, не дай Боже, справа дійде до суду, такі, здавалося б, дрібниці врятують вас від штрафів, а то й від утрати вашого ЗМІ.
А іноді, коли ви не впевнені в інформації, краще взагалі не казати нічого.
***
Пам’ятайте про політику, конкуренцію, помсту, адже це саме ті чинники, через які з’являються фейки.
Те, що ви сприймаєте просто як новини, насправді може бути джерелом зацікавленості певних осіб. Часто присутні й емоційні мотиви. Мені неодноразово доводилося стикатися з тим, що поважні люди мстяться один одному і при цьому активно використовують інформаційну зброю. Отже, щоб не вскочити в халепу, треба розбиратися, чому та чи інша новина з’явилася в інформаційному просторі.
Проаналізувавши, чому та або інша новина з’явилася в інформаційних стрічках багатьох ЗМІ, на жаль, змушений був констатувати: всі ці новини з’являються не просто так. Як з’ясувалося, більше 70 відсотків новинних стрічок навіть у поважних ЗМІ є політично, ідеологічно, економічно або емоційно мотивовані.
На сьогодні в Україні працюють сотні груп впливу, які постійно жбурляють у інформаційний простір уривки інформації, в тому числі і фейки. У такій ситуації завдання журналіста – виконувати роботу фільтра для своєї аудиторії, щоб приносити їй користь правдивою інформацією.
Журналіст – це своєрідна поліція вдач, він має дати пояснення мотивації заангажованої інформації, порадити, якій інформації варто довіряти, а яку не варто брати до уваги. В цьому велика сила журналіста – кваліфікований фактчекінг, боротьба з фейками і маніпуляціями свідомістю людей.
***
Пам’ятайте про безпеку! Особливо – колеги з невеличких місцевих ЗМІ.
Хотів би зауважити, що в Україні не існує такого явища, як захист ЗМІ і, якщо ви самі не подбаєте про власну безпеку – ні поліція, ні депутати, ні політики не будуть дбати про вашу безпеку.
В НСЖУ ми докладаємо багато зусиль, щоб вивести захист прав журналістів на належний рівень, привернути увагу правоохоронних органів до найбільш резонансних випадків нападів на журналістів. Є перші зрушення на шляху до взаєморозуміння, але поки що вдається не так багато, як нам хотілося б.
Певний час я працював в потужній «Українській правді», з якою жодна політична сила не хотіла б сваритися. Здавалося б, журналіст такого ЗМІ має почуватися убезпеченим. Але кілька разів я був у таких ситуаціях, де відчував пряму загрозу фізичного насильства чи навіть більше.
Тому, будь ласка, якщо вас спокушає ситуація, щоб опублікувати якісь критичні резонансні матеріали або провести розслідування, подумайте: чи варто втягуватися в цю ситуацію? Іноді краще не зловити хайп, ніж зловити, а потім думати про небезпеку, що може загрожувати вам і вашим родинам. Не ризикуйте власним життям!
Знайдіть покровителів або вигадайте їх. Це не жарт, а взято з практики. Одного разу, в особливо загрозливий момент спілкування з ображеним кримінальним авторитетом, довелося вигадати, що мене прикривають люди з тодішньої Адміністрації Президента. Ця неправда спрацювала на мою користь – люди відступилися. І хоча як редактор я, можливо, втратив у репутаційному плані, я придбав дуже цінну річ – я придбав безпеку.
Тому раджу: якщо ви відчуваєте, що для вас таке рішення може стати у пригоді, будь ласка – користуйтеся.
ПІДСУМОВУЮЧИ СКАЗАНЕ
Підсумовуючи все сказане, хотів би наголосити на трьох важливих моментах.
По-перше, оберіть вашу аудиторію і вибудовуйте власну репутацію. Це правильний шлях до побудови бізнесу в журналістиці, щоб працювати і утримувати своєї родини. А фінансова незалежність – перший крок до незалежної журналістики.
По-друге, завжди виходьте з того, що ви маєте розуміти, що відбувається. Часто ставте собі запитання: «Чому з’ являються ті чи інші новини?». Так ви зможете уникати ситуації, коли можете стати свідомою чи несвідомою жертвою фейків.
По-третє, уникайте навіть думки, що можна раз і назавжди побороти фейки. Фейки супроводжували людство завжди, супроводжують тепер і, напевно, будуть супроводжувати людство й далі. Вони будуть еволюціонувати, ставати все досконалішими, щоб більше впливатимуть на аудиторію. Це означає, що й журналіст, щоб не залишитися на узбіччі професії, має еволюціонувати, сформувати антифейкове мислення.
Нагадаємо, що міжнародний семінар «Стандарти журналістики в епоху цифрових медіа. Ефективний фактчекінг» за участі Сергія Лямця та голови Литовської спілки журналістів Дайніуса Редзявічуса став можливий за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
