Трансформація традиційних медіа у Європі та в Україні вимагає від журналіста невпинного навчання та удосконалення. Причому навички журналіста та редактора сучасних медіа повинні змінюватися на випередження, аби він та його видання не транслювали неправдиву інформацію або маніпулятивні матеріали. Про це йшлося під час міжнародного семінару, присвяченому реаліям журналістської роботи в епоху цифрових медіа, що відбувся в четвер на платформі Zoom з трансліцяєю на сторінці Національної спілки журналістів України у фейсбуці. Захід організувала НСЖУ за підтримки Фонду Конрада Аденауера.
«Ідея такої міжнародної співпраці народилася завдяки потужному проекту, який зараз реалізовують спільно Литовська спілка журналістів та НСЖУ за ініціативи громадської організації «Центр досліджень Східної Європи» з Вільнюса та підтримки Міністерства закордонних справ Литви. Десять регіональних журналістів-розслідувачів отримують навчальну та матеріальну підтримку для створення резонансних, масштабних і цікавих матеріалів», – зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Він нагадав, що ми живемо у час кардинальних змін і постійних трансформацій, який кидає масу викликів, насамперед, для місцевих ЗМІ. Очевидно, що стара бізнес-модель роботи редакцій уже не діє, тож настала необхідність шукати інші варіанти, аби вижити й залишилися цікавими для своєї аудиторії.
«Готових відповідей на запитання, які б одразу допомогли вам монетизувати вашу роботу, я сьогодні не дам. Але деякі гарні приклади все ж наведу», – підкреслив голова Литовської спілки журналістів, експерт Internews, викладач Європейського гуманітарного університету (м. Вільнюс) Дайніус Редзявічус.
Він зауважив: статистика медійного та рекламного ринку не завжди відповідає на запитання, які ставлять журналісти. У Литві, як і в багатьох європейських країнах, включаючи Україну, журналістика займає малу частину всього медійного контенту взагалі. К окремих ЗМІ присутній лише розважальний контент, а журналістики взагалі немає.
«Тому я хочу, щоб ви дивилися з певною дистанцією на ті дані, які базуються на споживанні ЗМІ у Литві та різних країнах. Тому що те, що працює для медійного ринку, якісь маркетингові речі і так далі, не працює на журналістику», – пояснив Дайніус Редзявічус.
Він спрогнозував, що чекає професійні ЗМІ, та пояснив, що для місцевих медіа картина виглядає не надто оптимістично. Але є і вдалі приклади транформації місцевих ЗМІ, серед яких – блогер Скірмантас Малінаускас та редакторка сайту «Новини краю» Нерінга Тушкявічене. Найкраще живуть ті ЗМІ, які не робили великих пертурбацій і трансформацій. «Вони живуть не за рахунок великої підписки, а за рахунок довіри людей. А це категорія 50+ – не буду казати старі, радше досвідчені люди, і на цьому вони будуть своє майбутнє», – сказав експерт.
Також він підкреслив, що надзвичайно важливо дотримуватись принципів етики та поваги до аудиторії. Литовські ЗМІ дотримуються позиції відповідальної журналістики, і це для їхньої аудиторії є вирішальним фактором.
В Україні ж, починаючи з 2008 року, журналістика не виходить зі стану перманентної кризи. З одного боку, це погано. З іншого – завдяки цій обставині ми постійно еволюціонуємо з великою швидкістю. Зараз все інакше і вже ніколи не буде так, як було раніше, переконаний Сергій Лямець – секретар НСЖУ (м. Київ), колишній редактор “Економічної правди”, засновник та редактор численних медіа, блогер. Він вважає, що в Україні журналістика зустрілася з тими ж викликами, що й у литовських колег.
«По журналістиці в Україні були нанесені три глобальних удари. Перший – коли журналістику позбавили монополії на доставку інформації. Другий – нас позбавили грошей, зникли великі медіахолдинги, закрились великі телеканали. Журналістика виявилася незатребуваною як професія, тому що вона перестала приносити дохід. Третій удар, який наніс новий час по журналістиці – це різке зниження цінності контенту. Якщо раніше гарний контент сам себе продавав, то сьогодні його роль відійшла на другий план. Зараз найголовніша цінність журналістики – цінність з аудиторією», – резюмує експерт.
Він також дав низку порад регіональним колегам, які перевіряти інформацію та спростовувати фейки. «Уникайте думки, що можна раз і назавжди побороти фейки. Це річ, яка супроводжувала людство впродовж історії, супроводжує зараз і, напевно, буде супроводжувати далі. Фейки будуть еволюціонувати, видозмінюватися, їх робитимуть все більш досконалими та впливовими на аудиторію ви маєте еволюціонувати, щоб не залишитись позаду», – підсумував Сергій Лямець.
Секретар НСЖУ Віталій Голубєв поділився власним спостереженням про український медіаринок. «Якщо брати різноманітні форми – онлайнові чи офлайнові – то доволі часто прослідковується дві крайнощі. З одного боку, є багато зібрань, які проводяться за донорські кошти. Там більшість форм обмежується загальними фразами на зразок «правда – це добре, а брехня – це погано». Але в реаліях українські журналісти в регіонах стикаються переважно з українськими фейками, а не з кремлівською пропагандою, з українськими провладними меседжами, які потрібно перевіряти. З іншого боку, на професійних тусовках ми чуємо плачі «все погано, журналістика гине», – пояснює Віталій Голубєв.
За його словами, складається враження, що частина колег, скинувши з себе одне ярмо (державні ЗМІ), хоче накинути на себе інше, у вигляді переформатованого донора, який буде зватися по-іншому. Необхідний розумний баланс, аби не потрапити в залежність від того, хто фінансує медіа.
«Чим більше ми усвідомлені – тим ефективніше можемо діяти в мінливому медіапросторі», – резюмував він.
Також своїм досвідом поділилася журналістка, які чи не щодня у своїй роботі займаються викриттям неправдивої інформації: експертка зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова.
Учасники мали змогу отримати відповіді на свої запитання від спікерів. Активність слухачів засвідчила надзвичайну цікавість до порушених тем. Виходячи з цього, НСЖУ й надалі формуватиме тематику наступних навчальних вебінарів для журналістів.
Нагадаємо, міжнародний семінар став можливий за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
