Судовий реєстр – це ресурс, завдяки якому журналісти можуть знайти інформацію, не виходячи з дому чи редакції. Лише на основі однієї цієї інформації медійник може зробити матеріал, або ж використати її як відправну точку, щоб «копати» далі. Про те, як правильно працювати з судовими реєстрами, як шукати та розшифровувати інформацію, учасникам вебінару НСЖУ розповіла засновниця онлайн-видання «Судовий репортер» Ірина Салій.
«Із судовим реєстром я працюю більше 10 років і не розчарувалася в ньому. Це унікальне джерело інформації. Дуже небагато країн світу можуть похвалитися подібною відкритістю. Станом на 11 серпня 2025 року у відкритому доступі реєстру є більше 127 мільйонів судових рішень», – розповіла Ірина Салій.
Медійниця поділилася практичними інструментами щодо роботи з ресурсом reyestr.court.gov.ua.
Учасники вебінару, зокрема, дізналися, які відомості не вказуються у загальному доступі, у кого є повний доступ до реєстру, чому не відображається інформація про учасників, якими способами пошуку можна скористатися тощо.
Зокрема, працюючи на порталі, можна використовувати такі способи пошуку:
- пошук за контекстом, тобто за фрагментом судового рішення, певною фразою, назвою організації. Якщо шукаєте точну фразу чи назву, то візьміть ці слова у лапки.
- пошук за розширеними параметрами – регіон суду, найменування суду, прізвище судді (під час війни часто не публікується), категорія судочинства, номер справи, пошук по календарю тощо.
- пошук за номером кримінального провадження (треба ввести його в рядок «Пошук за контекстом»).
Також для учасників вебінару медійниця дала своєрідну «інструкцію», як шукати вироки «за державну зраду і колабораціонізм», «за воєнні злочини», «за корупцію».
«Ще до повномасштабного вторгнення я практикувала такі матеріали – про вироки за державну зраду, які були ухвалені в 2021 році. Але якщо в 2019-2021 роках виходило 10 таких вироків за весь рік, то з 2022 року це одна з найбільш «трендових» статей Кримінального кодексу. Зараз за тиждень їх значно більше. Але регіональні медіа можуть цікавитися такими справами по своєму регіону», – додала Ірина Салій.
Учасники вебінару відзначили: тема складна, бо потребує насамперед ресурсів і часу, але цікава.
«Газета «Весть» постійно веде колонку «Кримінал», вона в нас на другій сторінці. Також пишемо про найгучніші справи Чернігова та приміських громад. Тому реєстр для нас – сайт постійного відвідування. Але пані Ірина розповіла те, чого я раніше не знала. Приміром, виникла ситуація, коли треба було додати цифру, скільки місцеві суди вже розглянули справ про держзраду. Прокуратура відповіла, що вони не рахують. Запит «Весті» перенаправили в районні суди! Кожен відповідав! Після вебінару я зрозуміла, що могла б сама порахувати кількість справ. Що і робитиму надалі. Також дуже надихає, коли спілкуєшся з розумною і захопленою своєю справою журналісткою. Це інвестиція у зростання та зміцнення незалежного медіа», – поділилася редакторка газети «Весть» Ольга Макуха.
Кілька порад для журналістів за матеріалами вебінару Ірини Салій:
1. Звертайте увагу на номер кримінального провадження. Він присвоюється на етапі досудового розслідування. Оскільки слідчий суддя дає дозвіл на деякі слідчі дії – обшуки, тримання під вартою або інше, інформація про це зʼявляється у судовому реєстрі. Тож завдяки пошуку за цим номером ви можете певною мірою реконструювати дії слідчих.
2. Після передачі матеріалів кримінального провадження до суду справі присвоюється номер. Варто відстежувати в реєстрі вже за цим номером. Номер судової справи також містить інформацію про рік передачі справи в суд – це останні дві цифри. Відтак можна відслідкувати, як довго тривало розслідування.
3. Якщо прізвища учасників судових справ у матеріалах немає, можна прийти в суд і сфотографувати розклад судових засідань на дверях судді або дошці оголошень.
4. Щоб почути більше інформації, в тому числі про свідків та інших фігурантів справи, варто побувати на судовому засіданні, якщо воно відкрите. Також це дає можливість прямо запитати в учасників, чи не проти вони оприлюднювати свої прізвища. Крім того, перебуваючи на засіданні, журналіст може зовсім по-іншому «побачити» майбутній матеріал, ніж готуючи його за матеріалами судового рішення.
5. Експертні коментарі – не завжди доречні. «Експертами» у справі є, насамперед, її учасники. Інколи журналісти беруть коментарі в юристів, які не є криміналістами, не займаються подібними справами. Тут їхня експертність буде досить сумнівна.
6. Найкращі матеріали виходять тоді, коли довго працюєш над темою.
7. Цікаву тему знаходить той, хто шукає.
«Дуже рідко мені вдається працювати з темою, яку пришлють «зі сторони» чи я щось побачу у матеріалах правоохоронних органів. Як правило, це систематичний моніторинг. І ти як професійний мисливець постійно відстежуєш справи. З часом у вас виробиться певне «чуття», і ви вже будете знати, на що звертати увагу і «де собака зарита», – підсумувала Ірина Салій.
Вебінар відбувся в межах проєкту «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
