Щороку редактори газет за підтримки НСЖУ воюють з «Укрпоштою» за тарифи на доставку газет. Щороку перемагає пошта і тарифи ростуть.
Але є ще одна проблема, яка сьогодні стала актуальною у зв’язку з російською війною.
У деяких регіонах газети, на жаль, взагалі перестали виходити, частина видань змінили свій обсяг і періодичність виходів. З другого боку навіть там, де газети виходять друком, їх не доставляють, бо не працюють поштові відділення. У нас в Одесі, наприклад, дирекція «Укрпошти» поставила вимогу перед редакціями привозити газети в газетну експедицію лише двічі на тиждень. Діватися нікуди, під вказаний поштою графік підлаштувалися всі редакції і газетне видавництво.
Я зараз не про претензії до «Укрпошти». Війна диктує свої умови і від цього нам нікуди не дітися. Питання про те, що всі маємо виходити з реалій і переглянути свої фінансові стосунки з «Укрпоштою».
Нагадаю, що згідно з договорами про організацію передплати «Укрпошта» одразу залишає в себе кошти за доставку газети. Редактори проти цього виступали, але нічого не добилися. Тепер ситуація така: «Укрпошта» у повному обсязі взяла кошти за доставку передплати на 2022 рік, але частину газет або не доставляє взагалі, або не такого обсягу і не за таким графіком, як передбачалося договором.
Повторюю: я не звинувачую пошту ні в чому. Так склалося, війна. Але на разі маємо ситуацію, що «Укрпошта» забрала з передплати кошти за доставку, а послугу не надала або надала в менших обсягах. Отже, треба повернути редакціям кошти.
Передбачаю, що «Укрпошта» захоче перевести стрілки на редакції, мовляв, це вони підводять передплатників і не видають газети (або не того обсягу). Але хай вона не переймається стосунками редакцій з передплатниками, вони будуються не на фінансовій, а перш за все на моральній основі і читачі самі вирішують, за що вони люблять газету, чи передплатять її на наступний період і чи є у них претензії через недоотримані номери.
Інша справа з «Укрпоштою», тут стосунки винятково виробничі. Вона зобов’язалася надати послугу, визначила тарифи, одержала кошти за послугу, а послугу не надала в повному обсязі. Отже, треба вернути частину кошти. І ніякі посилання на договори, у яких, мовляв, такого не передбачено, не можуть бути прийняті. Це ж класика виробничих стосунків: є послуга – є оплата; послуги немає – верніть кошти.
Що було б, якби свого часу була прийнята пропозиція редакторів і за доставку газет ми платили б пошті за фактом надання послуг з доставки? Кожного місяця складався б акт виконаних робіт і по факту надання послуг редакція оплачувала пошті рахунок. Цього ж ми хочемо добитися і зараз – оплати за реально надані послуги.
Практична реалізація моєї пропозиції бачиться так. За підсумками першого півріччя (а далі – щокварталу) між кожною редацією і дирекцією «Укрпошти» робиться акт звірки по наданню послуги з доставки газети. Зайве утримані кошти повертаються редакції.
Виникає питання: про які кошти йде мова? Нагадаю, в середньому пошта за доставку газети бере третину вартості передплати. Наприклад, за нашу газету обсягом 10 шпальт формату А-3 пошта утримала по 1,9 грн за доставку одного примірника. При кількості передплати 1000 примірників, доставка одного випуску – 1900 грн. А скільки номерів не було доставлено?
Якщо редакція вирішила зменшити обсяг газети, відповідно треба перерахувати вартість доставки (звичайно, за тарифами пошти).
У підсумку мова може йти про кілька десятків тисяч гривень для кожної редакції. А такі кошти нікому не будуть зайвими.
Йосип Бурчо,
головний редактор одеської газети «Прес-кур’єр»,
заступник голови Ревізійної комісії НСЖУ.
