На окупованих українських територіях приводом для переслідування можуть стати коментар, повідомлення в чаті, музика в плейлисті або кольори манікюру, які окупаційна влада вважає проявом української позиції. Водночас людина не може напевно знати, що саме приверне увагу силовиків і як вони витлумачать її слова чи вчинки.
Правозахисниця і журналістка Олександра Єфименко поговорила з російською адвокаткою (не називаємо її імені з безпекових причин), яка захищає українців у політично мотивованих справах. Вона пояснила, як працюють доноси, чому силовики вимагають розблокувати телефони, які дописи можуть привернути їхню увагу та як поводитися, якщо будь-яке необережне слово може стати приводом для переслідування.
Головна порада адвокатки – не висловлюватися без потреби, особливо в присутності незнайомих людей і в інтернеті. “Не треба відповідати на запитання, яке тобі не поставили”, – пояснює вона. Водночас співрозмовниця наголошує: універсальних правил, які гарантували б безпеку, немає. Навіть обережне висловлювання не захищає від переслідування.
Наводимо пояснення та поради адвокатки у вигляді відповідей на ключові питання.
За які повсякденні дії можуть переслідувати та карати на окупованих територіях?
Після початку повномасштабного вторгнення РФ посилила переслідування людей за висловлювання про війну та проукраїнську позицію. Приводом для затримання, штрафу, адміністративного арешту або кримінального переслідування можуть стати не лише участь у протестах чи підозра в співпраці з українськими силовими структурами, а й повсякденні дії: публікація в соцмережах, повідомлення в чаті, прослуховування української музики або використання синього й жовтого кольорів у побуті. Наводимо найрезонансніші приклади таких репресій, які окупанти застосовували протягом останніх років.
Українська музика
У вересні 2022 року шістьох учасників кримськотатарського весілля в Бахчисараї заарештували та оштрафували за пісню “Ой у лузі червона калина” (експерти окупантів назвали її гаслом забороненої в РФ Організації українських націоналістів), а ресторан закрили на перевірку.
За відео з цією ж піснею в жовтні 2022 року оштрафували на 40 тис. рублів володарку титулу “Місис Крим – 2022” Ольгу Валєєву, її подругу заарештували на 10 діб, а МВС РФ змусило їх публічно перепросити на камеру.
Жителя Кіровського району Валентина Комассаренка оштрафували на 45 тис. рублів за ввімкнену “Червону калину” в авто біля магазину.
Мешканку Феодосії Лілію Манцерову двічі карали, зокрема заарештували на дві доби, через відео з піснями “Фортеця Бахмут” і “Героям UA”.
Викладача Білогірського технікуму Андрія Білозерова звільнили з роботи та двічі заарештовували за прослуховування українських пісень, а згодом у кримінальній справі про повторну “дискредитацію” засудили до штрафу в 100 тисяч рублів (приблизно 57 тисяч гривень).
Коментарі, дописи та реакції в соцмережах
Наталію Садовську оштрафували на 40 тис. рублів за побажання перемоги Україні в телеграм-чаті після скарги проросійського блогера.
Мешканку Красноперекопського району покарали на 45 тис. рублів за лайк в однокласниках.
Студентку юридичного факультету в Криму оштрафували на 50 тис. рублів за слова “Крим – це Україна”.
Синє та жовте поєднання кольорів
У Ялті поліція змусила жінку стерти синьо-жовтий лак з нігтів після доносу, сфотографувала руки та передала матеріали до ФСБ.
У селі Урожайне затримали Ібраїма Османова за пофарбований у синій колір паркан із кримськотатарською тамгою.
Художника Богдана Зізу, який облив будівлю окупаційної адміністрації в Євпаторії синьою та жовтою фарбами, засудили до 15 років ув’язнення.
На окупованих територіях материкової України переслідування супроводжуються свавільними затриманнями, катуваннями та насильницькими зникненнями. Мер Мелітополя Іван Федоров повідомляв, що під час фільтраційних заходів російські силовики ретельно перевіряють телефони: переглядають фотографії, плейлисти та навіть мову інтерфейсу. Такі перевірки стосуються і школярів.
Якими законами окупанти виправдовують репресії за свободу вираження поглядів?
Росія всупереч нормам міжнародного гуманітарного права поширює власне законодавство на окуповану територію.
Одним з головних інструментів переслідування через свободу слова та вираження стала стаття 20.3.3 Кодексу РФ про адміністративні правопорушення про так звану дискредитацію російської армії. Так, за даними Представництва президента України в Автономній Республіці Крим, до підконтрольних Росії кримських “судів” передали щонайменше 1,6 тисячі справ за цією статтею.
Якщо людину вже притягали за адміністративною статтею, їй загрожують кримінальні статті: повторна “дискредитація”, “фейки про армію РФ”, “державна зрада” або “виправдання тероризму”.
У липні 2025 року Європейський суд з прав людини офіційно визнав переслідування жителів Криму за статтею про “дискредитацію” прямим порушенням статті 10 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує свободу вираження поглядів.
Чому неможливо передбачити, за що саме покарають?
Система діє вибірково й хаотично: меж дозволеного не розуміють навіть самі представники окупаційної системи. За словами адвокатки, молода російська прокурорка ще до великої війни зізнавалася, що сама не бачить меж і радить своїм дітям не писати взагалі нічого в мережі.
Адвокатка пояснює, що під звинувачення іноді підпадають нейтральні речі, які самі собою не свідчать про політичну позицію.
Наприклад, у Росії дівчину затримували через значок “Все минає”, хлопця – через дитячий жовто-синій м’ячик за склом автомобіля. Студентку в Москві оштрафували на 30 тис. рублів за синій і жовтий браслети.
“Ви навіть потім не поясните, що жовтий і синій – це, можливо, шведський прапор або просто кольори”, – зазначає адвокатка.
Ба більше, відсутність складу правопорушення не зупиняє силовиків, і невдалу спробу притягнути людину до відповідальності можуть змінити на інший привід.
“Цього разу не змогли натягнути статтю, наступного разу натягнуть щось інше”.
Після першої перевірки силовики можуть перейти до вивчення телефона, соцмереж і попередніх висловлювань людини.
Як поводитися в соцмережах, коли ви на окупованих територіях?
Адвокатка радить не публікувати політичних висловлювань без потреби й не відповідати на запитання, яких ніхто не ставив. Вона уточнює, що не закликає людей змінювати переконання або вдавати лояльність до російської влади. Йдеться про обережність у середовищі, де будь-яке слово можуть використати проти автора.
“Якщо людина захоче донести, вона донесе. І в якій формі вона це подасть, теж велике питання”, – пояснює адвокатка.
Особливої обережності, на її думку, потребують люди, які повертаються в окупацію. Після кількох місяців у вільнішому інформаційному середовищі вони можуть звикнути відкрито висловлюватися й не одразу згадати, що в окупації за допис можуть переслідувати.
Найризикованішими для публікації політичних чи проукраїнських висловлювань є соцмережі “ВКонтакте” та “Одноклассники”. Дані з цих платформ швидко стають доступними російським силовикам. Адвокатка також застерігає від необережних коментарів у телеграм-каналах окупаційних губернаторів та інших посадовців, де публікації й відповіді можуть привернути увагу підконтрольної Кремлю “влади”.
Державний російський месенджер Max співрозмовниця вважає повністю підконтрольним. Натомість справи через дописи у фейсбуці траплялися в її практиці значно рідше, оскільки доступ російських силовиків до даних цієї мережі ускладнений. Якщо людина все ж вирішує писати в соцмережах, адвокатка радить уникати формулювань, які можна витлумачити як “образу”. Адже іноді переслідування починається зі скарги на образливий допис, після чого до нього можуть додати інші звинувачення.
Як в окупації перевіряють цифрові пристрої і чим це загрожує?
Окремий ризик виникає під час затримання або розмови із силовиками. Навіть якщо формальної підстави для переслідування немає, людину можуть попросити передати телефон і розблокувати його. Після отримання доступу силовики можуть переглядати листування, фотографії, соцмережі та інші дані.
“Якщо у вас нелояльна позиція, там обов’язково щось знайдуть”, – попереджає юристка.
Вона описує випадок зі своєї практики. Її клієнта запросили на розмову з робочого питання. Коли обговорення роботи завершилося, до кабінету зайшли інші люди й почали розпитувати про фотографії із закритих акаунтів та “браслет дивного кольору” на одній зі світлин. Згодом з’ясувалося, що за кілька днів до зустрічі хтось отримав доступ до його телеграму та інстаграму.
Прямих погроз чоловікові не висловлювали, але, за оцінкою адвокатки, зміст запитань давав зрозуміти, що його приватні матеріали вже вивчили. Зрештою він вирішив виїхати.
Така схема дозволяє силовикам спочатку отримати неофіційний доступ до інформації, а потім під час затримання або огляду телефона зафіксувати потрібні матеріали формально. Тому, на думку адвокатки, небезпека полягає не лише в окремому дописі чи фотографії, а й у можливості зібрати різні фрагменти особистого життя людини й використати їх як підставу для подальших звинувачень.
Одне зауваження чи коментар автоматично запускає перевірку всієї цифрової історії:
“Починають скринити, моніторити всі ваші висловлювання. Щось знайдуть, ви навіть самі ніколи не згадаєте, що це писали. І отримаєте за все за сукупністю”.
Адвокатка застерігає, що людина не завжди пам’ятає старі коментарі або повідомлення, які збереглися в її акаунтах.
Як працює система доносів в окупації?
Ризик переслідування не обмежується інтернетом. Адже протягом останніх років Росія на окупованих територіях послідовно заохочує доноси на нелояльних мешканців. Якщо у 2014–2017 роках такі скарги були поодинокими, то після 2022 року доноси стали повсякденною практикою. Донести може колега, випадковий перехожий або сусід. Причиною може стати висловлювання, яке хтось сприйме як образу, або предмет, що видаватиметься підозрілим.
Як приклад адвокатка наводить випадок, коли літня жінка в день народження Путіна вимагала прибрати з вітрини російської крамниці зображення ельфа Добі з фільмів про Гаррі Поттера, оскільки вирішила, що це карикатура на російського президента.
В окупації ризик доносів додатково зростає, оскільки люди, які співпрацюють з окупаційними структурами, можуть повідомляти про інших, щоб підтвердити власну прихильність до встановлених правил.
“Ви ніколи не знаєте, хто на вас донесе і коли. На цих територіях, мені здається, в цьому сенсі дуже страшно жити”, – каже адвокатка.
Чи можна захистити себе в російському суді?
Адвокатка не радить розраховувати, що під час судового розгляду вдасться переконати російський суд у безпідставності звинувачень. За її словами, у політично мотивованих справах можливості захисту обмежені.
Паралельно з адміністративною відповідальністю Росія застосовує кримінальні статті про повторну “дискредитацію” армії, поширення так званих фейків про російські збройні сили, “державну зраду”, “шпигунство” та “виправдання тероризму”. Водночас під “терористичні” статті російські силовики підводять дуже різні дії. Такі справи розглядають військові окружні суди, зокрема Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону та Другий Західний окружний військовий суд.
За словами адвокатки, суди такого профілю зараз надзвичайно завантажені: судді регулярно проводять виїзні засідання і буквально “працюють не покладаючи мантії”.
Як поводитися в окупації, щоб мінімізувати ризики репресій?
Головне правило адвокатки – тотальна обачність і самоконтроль, особливо для тих, хто повертається в окупацію з вільної території чи з-за кордону і звик відкрито говорити про свої погляди.
“Не треба відповідати на запитання, яке тобі не поставили”.
Водночас важливо усвідомлювати: жодна тактика мовчання чи добору нейтральних слів не гарантує безпеки в тоталітарному середовищі.
“Навіть якщо я вам скажу: говоріть так, а не так, і вас не зачеплять, – завтра вас зачеплять”, – говорить співрозмовниця.
Вона не може назвати безпечні слова, кольори, платформи чи поведінку, які гарантовано не привернуть уваги силовиків. Навіть нейтральну дію можуть витлумачити як прояв нелояльності, а чужий донос – стати приводом для перевірки.
Тому головна рекомендація адвокатки – берегти себе, не висловлюватися без потреби й пам’ятати, що в окупації навіть приватне повідомлення, музика чи деталь зовнішнього вигляду можуть привернути увагу російських силовиків.
Олександра Єфименко, для видання Zmina.
Дискусія з цього приводу: